Рішення № 98790217, 05.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/5538/21

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського районного відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Корольовський районний відділ у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати паспорт паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 06.10.2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . У зв`язку із цим у позивача виникла необхідність у зміні прізвища, з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », відповідно і у зміні паспорту. З цією метою позивач (повторно) 23 лютого 2021 року звернулася до Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області з відповідною заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із зміною прізвища. При цьому позивач повідомила, що вона не дає згоду на використання її персональних даних в Єдиному державному демографічному реєстрі та на присвоєння їй унікального номеру, а тому просила видати її паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, оскільки від отримання паспорту у формі ID-картки вона відмовляється. Розглянувши заяву позивача, Корольовський районний відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області листом від 03 березня 2021 № Ч-2/6/1810-21/1810/178-21 відмовив їй у видачі паспорту у формі книжечки.

Суть спірних правовідносин зводиться до того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» Державної міграційної служби України розпочала здійснювати оформлення та видачу внутрішніх паспортів громадян України у вигляді пластикової картки (ID-картки) з відповідними характеристиками, які описані у вказаній вище постанові. Натомість, позивач аргументуючи свої вимоги вказує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані, але вона у свою чергу не надає згоду на обробку персональних даних, що є обов`язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки. Позивач вважає, що обробка персональних даних - порушує її особисті права, право на повагу приватного та сімейного життя, її релігійного переконання.

Вважаючи відмову Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в оформленні та видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Корольовським районним відділом у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач вказав, що письмове звернення ОСОБА_1 від 23 лютого 2021 року з приводу обміну паспорта громадянина України, до якого було додано заяву про видачу паспорта громадянина, фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, свідоцтво про шлюб та паспорт громадянина України, було розглянуто у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР. За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем надано відповідь від 03 березня 2021 року із роз`ясненнями вимог законодавства щодо порядку оформлення паспорта громадянина України із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а також прав та обов`язків осіб, на ім`я яких видані такі документи. Таким чином, відповідач вважає, що переписка із позивачем з роз`ясненням порядку отримання паспорта згідно приписів Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-УІ та постанови Кабінету Міністрів України № 302 у формі листів не може розцінюватися як відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.

24 червня 2021 року ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила, що до відповідача вона звернулася із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки за формою, встановленою додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 до якої додала оригінал паспорту, що підлягає обміну, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, свідоцтво про шлюб, а тому очікувала від відповідача відповідного рішення як суб"єкта власних повноважень про видачу паспорта громадянина України або мотивовану відмову у такій видачу. З огляду на викладене, роз"яснення відповідача, яке було подане на заяву позивача в порядку Закону України " Про звернення громадян" є протиправним.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_5 06 жовтня 2018 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.11). У зв`язку із цим у позивача виникла необхідність у зміні прізвища, з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », відповідно і у зміні паспорту.

23 лютого 2021 року позивач звернулася до Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у зв`язку із зміною прізвища виключно у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Розглянувши заяву позивача, Корольовський районний відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у листі від 03.03.2021 №Ч-2/6/1810-21/1810/178-21 надав ОСОБА_1 письмове роз"яснення щодо порядку видачі паспорта громадянина України.

Не погоджуючись із відповіддю відповідача на своє звернення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Частиною 3 ст. 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 прийнято рішення про часткове задоволення позову, зазначивши, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справа щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

При цьому, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Тобто, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частиною 3 ст. 13 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт (Положення), відповідно до п. п. 3, 5, 6, 8 якого бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 01.11.2016 - оформлення, обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297-VI).

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Однак, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

Згідно практики Європейського суду з прав людини першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява №18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач безпідставно розглянув заяву позивача у порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян", оскільки із змісту заяви вбачається, що позивач просить оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку зі зміною прізвища, а не у формі звернення громадян.

Також, суд наголошує, що заява позивача щодо видачі паспорта у формі книжечки розглянута відповідачем по суті заявлених у ній вимог, оскільки відповідач вказав на відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

За таких обставин, враховуючи, що Корольовським районним відділом у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було розглянуто заяву позивача по суті її вимог та відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки за відсутності, на думку відповідача, законодавчих підстав для видачі паспорта у такій формі, а тому суд зобов`язаний надати оцінку такій відмові.

Отже, за встановлених обставин справи та правового регулювання відносин, з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17, вимоги позивача слід задовольнити та визнати протиправною відмову Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до вказаного Положення про паспорт.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, суд враховує, що Корольовський районний відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не має статусу юридичної особи, а є лише структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 від 06.10.2012, виданий Корольовським РВ у м.Житомирі УДМС України в Житомирській області) до Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (площа Польова,8, м. Житомир, 10009, код ЄДРПОУ: 37808497) про визнання протиправною відмови, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Корольовського районного відділу у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Корольовський районний відділ у м. Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 37808497) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко