Ухвала суду № 98790186, 05.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 серпня 2021 р. Справа №200/6099/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Загацької Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, утвореної при Мар`їнській міській військово-цивільній адміністрації Покровського району Донецької області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка (85630, Донецька область, м.Красногорівка, вул. Адміністративна, буд.3а) з вимогами:

- визнати Акт обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненою збройною агресією Російської Федерації №5 затвердженого 16.11.2020 Комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Комісію з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка провести повторне обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , затвердити та надати ОСОБА_1 новий Акт обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненою збройною агресією Російської Федерації з урахуванням висновку судового експерта №21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є власницею квартири, яку було пошкоджено внаслідок обстрілів в результаті скоєного терористичного акту під час проведення антитерористичної операції в червні 2016 року будинок, а саме: вибиті вінка, пошкоджені двері, відсутні комунікації. У зв`язку з тим, що в квартирі знаходитись небезпечно та проживати в ній більше неможливо, позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. Відповідачем було проведено обстеження будинку та 16.11.2020 затверджено акт обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненою збройною агресією Російської Федерації, відповідно до якого, квартира є пошкодженою, непридатною для проживання. Право на компенсацію мають особи, будинки яких є зруйнованими згідно пп.2 п.3 Порядку 947, а тому позивач позбавлена можливості отримати компенсацію, оскільки актом встановлено, що квартира є пошкодженою, а не зруйнованою. В подальшому, судовим експертом було проведено дослідження квартири, та встановлено, що досліджуваний об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_2 , знищена (що є синонімом слова «зруйнована»), оскільки доведено до повної непридатності, що унеможливлює її використання за призначенням і призводить до втрати споживчих властивостей та економічної цінності або до повного припинення існування (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені). Вважає, що внаслідок складення помилкового акту обстеження відповідачем, позивач позбавлена права на компенсацію за руйнування її житла. На думку позивача, відповідач не врахував вимоги встановлені законодавством для обстеження будинків, визначення та оцінки їх технічного стану, у зв`язку з чим прийняв необґрунтоване рішення на власний розсуд. Також зазначає, що у складі комісії, не було осіб, які мали спеціальні знання для визначення стану будинку, хоча комісія мала право залучити таку особу, в разі необхідності.

Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами суду від 28.07.2021 замінено відповідача - Комісію з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м.Красногорівка на правонаступника – Комісію з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, утворену при Мар`їнській міській військово-цивільній адміністрації Покровського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44370858, 85600, Покровський район, м. Мар`їнка, вул.Шевченка, 3) у справі №200/6099/21. У задоволенні заяви відповідача про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом ОСОБА_1 до Комісії з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, утворену при Мар`їнській міській військово-цивільній адміністрації Покровського району Донецької області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві на позов. Зазначив, що обов`язковою умовою надання правовою захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Позивач в позовних вимогах посилається на загальні норми Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №947, зокрема на пункт 12 Порядку. Проте, зазначений пункт не зобов`язує, а надає право на залучення до обстеження житла проектних і науково-дослідних організацій, які мають право проводити обстеження та технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна. Повідомлені позивачем у позовній заяві обставини не вказують на порушення його конкретних індивідуальних прав саме відповідачем, не містять посилання на норми права, які були порушені відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог про визнання протиправним і скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії. Також зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду з позовом. Вважає, що спірний акт після реалізації вичерпав свою дію, а відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із виданням акту не породжує права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Також зазначає, що комісією з обстеження 13 листопада візуально оглянуто квартиру АДРЕСА_2 та не встановлено значних ушкоджень несучих конструктивних конструкцій квартири, які б значно вплинули на їх несучу здатність. Технічний стан конструктивних елементів будинку визначено як непридатний для нормальної експлуатації, тобто в цілому будинок не є аварійним і він підлягає відновленню, у зв`язку з чим було розроблено проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, через відсутність коштів капітальний ремонт будинку не було розпочато. Вважає, що спірний акт прийнятий Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , яку було зруйновано 15.06.2020 внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненого збройною агресією Російської Федерації.

13.11.2020 Комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка складено акт обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненого збройною агресією Російської Федерації № 5 від 13.11.2020, відповідно до висновків якого квартира пошкоджена та непридатна для проживання.

Згідно листа Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області від 23.04.2021 №С-23 ОСОБА_1 повідомлено про наявність права отримати грошову допомогу за ушкоджене житло, розмір якої згідно з пунктом 31 Порядку становить від трьох до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 21.04.2021 від 6810 грн. до 34050 грн.). Враховуючи, що станом на 21.04.2021 коштів на виплату грошової допомоги постраждалим особам не надходило, вказане проблемне питання взято для опрацювання та контролю Мар`їнською міською військово-цивільною адміністрацією.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1 та 2 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно із п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Згідно з ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, в судовому порядку недійсним може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акта недійсним є порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №243/4405/17, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Як свідчать матеріали справи, позивач є постраждалою особою від надзвичайної ситуації - воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації.

На підставі п.24 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуацією є обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Згідно п.20 ч.2 ст.19 КЦЗ України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту віднесено забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

За п.6 ч.1 ст.21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною 1 ст.84 КЦЗ України визначено, що постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації є особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Відповідно до положень ч.ч.2 - 4 вказаної статті цього Кодексу, заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають, зокрема: надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації).

Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок, зокрема, коштів державного та місцевих бюджетів.

Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

На підставі ч.ч.8 та 9 ст.86 КЦЗ України, постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

З аналізу наведених норм КЦЗ України можна зробити висновок, що виплата постраждалому грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) внаслідок надзвичайної ситуації здійснюється органом місцевого самоврядування за кошти, зокрема, місцевого та державного бюджетів, за умови добровільної передачі цим постраждалим зруйнованого або пошкодженого житла органу місцевого самоврядування.

Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №947, який встановлює механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання.

Відповідно до п.6 Порядку Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади в п`ятиденний строк з дня подання документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, а також за результатами обстеження житлових будинків (квартир), пошкоджених внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, приймають рішення щодо надання постраждалим грошової допомоги, що оформляється протоколом, та повідомляють про це постраждалим.

У разі надання постраждалим недостовірної інформації про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації, розмір завданої матеріальної шкоди Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади можуть прийняти рішення про відмову в наданні грошової допомоги.

У випадку незгоди постраждалий може оскаржити зазначене рішення до суду.

З огляду на те, що метою звернення позивача з цим позовом до суду є отримання в подальшому від органу місцевого самоврядування грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, а однією з умов отримання такої компенсації є передача постраждалим пошкодженого житла органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що дії та/або бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо прийняття такого житла як такі, що є частиною процедури отримання постраждалим компенсації, можуть бути оскаржені в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову в наданні грошової допомоги в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 12.02.2020 у справі № 360/162/19, від 11.03.2020 у справі №360/148/19.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право, тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз`яснює позивачу, що згідно із ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Одночасно суд зазначає, що згідно із п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст.143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

З урахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу право звернення з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням вимог ч.6 ст.143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, утвореної при Мар`їнській міській військово-цивільній адміністрації Покровського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44370858, 85600, Покровський район, м. Мар`їнка, вул.Шевченка, 3) про визнання протиправним та скасування Акту обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненою збройною агресією Російської Федерації №5, затвердженого 16.11.2020 Комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка; зобов`язання провести повторне обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , затвердити та надати ОСОБА_1 новий Акт обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненою збройною агресією Російської Федерації з урахуванням висновку судового експерта №21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05.08.2021.

Суддя Т.В.Загацька