Рішення № 98789950, 02.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 р. Справа№200/6292/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», в якій позивач просить стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 3 012 208,89 грн. та пеню у розмірі 20 482,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 31.01.2007 року № 70 не виконав нормативи по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році становить у розмірі 3012208,89 грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому була нарахована пеня у розмірі 20482,96 грн. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом. Крім того, протягом 2020 року з боку відповідача були відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 , 31.07.2020 р. за професією «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»; ОСОБА_2 , 18.03.2020 р. за професією «слюсар з ремонту рухомого складу»; ОСОБА_3 , 25.02.2020 р. за професією «акумуляторник».

31 травня 2021 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

14 червня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що протягом року, до Маріупольського міського центру зайнятості підприємством неодноразово надсилалася інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН. Усього протягом 2020 року було надано запити на 318 вакансій. На думку представника відповідача підприємством були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач - комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05393725, місцезнаходження юридичної особи: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 92.

26 лютого 2021 року комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» направило Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, форми №10-ПОІ (річна).

За даними звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1683 осіб, з них:

середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 48 осіб;

кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 67 осіб;

фонд оплати праці штатних працівників, - 266818,3 тис. грн.;

середньорічна заробітна плата штатного працівника, - 158537,3 грн. (а.с. 8-9).

Позивач нарахував КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 3012208,89 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 10).

Згідно з розрахунком суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році сума пені за період з 16.04.2021 року по 19.05.2021 року становить 20482,96 грн. (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми спеціального законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-XII.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше десяти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

На виконання пункту 2 Порядку №70 наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/35290, затверджено форми звітності форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю».

Відповідач виконав обов`язок щодо подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми №10-ПОІ .

Також, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку надання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом 2020 року надавались звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів (а.с. 170-187). Тобто, відповідач належним чином інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виконано вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України №875-ХІІ, а також поінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві для таких осіб.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII, а саме не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15.

Щодо відмов у працевлаштуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Наказом Мінсоцполітики «Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування» від 19.12.2018 року № 1911, затверджено форму направлення на працевлаштування.

Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному (незалежно від його категорії) для відвідування ним роботодавця, графу «Відповідь про прийняте рішення» заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку біля прийнятого ним рішення про працевлаштування безробітного або ставить відмітку з причинами відмови в працевлаштуванні.

10.01.2020 року підприємством було подано інформацію про попит на робочу силу (вакансії) на посаду акумуляторник (а.с. 68).

Наказом (розпорядженням) від 31.01.2020 року на вказану посаду було призначено ОСОБА_4 (а.с. 159).

З матеріалів справ вбачається, що підприємством інформація про попит на робочу силу (вакансії) на посаду акумуляторник 12.02.2020 року не подавалась.

Отже станом на 19.02.2020 року вказана посада не була вакантною.

19.02.2020 року до відповідача прибув ОСОБА_3 за направленням Маріупольського міського центру зайнятості населення №05331912170020002, в якому зазначено, що він направляється для працевлаштування на посаду акумуляторник відповідно до інформації про потребу у працівниках від 12.02.2020 року.

Маріупольським міським центром зайнятості 12.03.2020 року на підприємство було направлено ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 3 групи загального захворювання), для працевлаштування слюсарем з ремонту рухомого складу. У коментарі до даних про вакансію роботодавець зазначив, що режим роботи на даній посаді передбачає роботу у нічний час, а умови праці передбачають роботу з рухомими механізмами. Від працевлаштування ОСОБА_2 відмовився, про що свідчить запис в направленні, зроблений ним власноручно, оскільки згідно з довідкою МСЕК, йому протипоказана важка фізична праця, робота у нічний час, на висоті, тривала хода. (а.с.101-102).

22.07.2020 року Маріупольським міським центром зайнятості на підприємство було направлено ОСОБА_1 , особу з інвалідністю третьої групи (особа з інвалідністю з дитинства по слуху) для працевлаштування слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів. У коментарі до даних про вакансії роботодавець зазначив умови праці: «небезпечні», «рухомі механізми, роботи на висоті». Згідно з довідкою МСЕК, ОСОБА_1 може працювати у спеціально створених умовах, які не потребують гарного слуху. (а.с. 103-105)

У зв`язку з тим, що підприємство здійснює діяльність з підвищеною небезпекою, ОСОБА_1 було відмовлено у працевлаштуванні, оскільки умови праці, зазначені в довідці МСЕК не сумісні з небезпечними роботами та роботами на висоті.

Таким чином, безпідставних відмов з боку відповідача щодо працевлаштування інвалідів судом не встановлено.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», належно поінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому інвалідів для працевлаштування, однак причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а) до комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (код ЄДРПОУ: 05393725, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 92) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв