Рішення № 98789888, 05.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року Справа № 160/9032/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Головне управління), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку, викладені в листі №16515-14538/К-01/8-0400/21 від 19.05.2021 «Про відмову в перерахунку», на підставі заяви від 18.05.2021 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, в розмірі 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою працівника органу прокуратури, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 21.05.2020 № 21-1018зп, починаючи з 13.12.2019 року, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, з урахуванням здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером органів прокуратури та з 14 січня 2008 року отримує пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач перебувала на обліку, було зобов`язано здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1018зп від 21.05.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2020 року боржника у справі №640/20335/20 було замінено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, на виконання рішення суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20, у розмірі 84% від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп, без обмеження її максимальним розміром, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, з метою відновлення своїх порушених законних прав і інтересів, позивач звернулась з даним позовом до суду. Позивач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, згідно якої при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. На підставі викладеного вважає, що має право на перерахунок пенсії відповідно до правових положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 84% від заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 14 травня 2016 року № 18-960зп, без обмеження максимального розміру пенсії, а тому відмова пенсійного органу в здійсненні зазначеного перерахунку є протиправною та порушує її законні права та інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.07.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач подала заяву від 18.05.2021 р., в якій просила виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2020 року по справі №640/20335/20 про перерахунок пенсії за вислугу років. Розглянувши наведену заяву, відповідач листом №16515-14538/К-01/8-0400/21 від 19.05.2021 р. повідомив про відмову у перерахунку пенсії. Зауважив, що Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішення від 26.11.2020 р. по справі №640/20335/20, рішення набрало законної сили - 24.02.2021 року. Стороною по справі №640/20335/20 та по справі №160/9032/21 є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - Пенсійний фонд України. Предмет спору по справі № 640/20335/20 та по справі №160/9032/21 - є вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп, виходячи з розрахунку 84% від середнього заробітку працюючого працівника органу прокуратури. На підставі вищенаведеного, відповідач вважає, що позивач передчасно звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою по справі №160/9032/21 та відкриття провадження по даній справі є таким, що порушує процесуальні права відповідача. Також відповідач вважає, що здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 84 % є недоцільним, оскільки чинним Законом України «Про прокуратуру» зазначений інший відсотковий розмір, а саме 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати працюючого прокурора. При цьому, на думку відповідача, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. Крім того, перерахунок пенсії прокурорам у розмірі 84% від заробітної плати працюючого прокурора, ставить діючих прокурорів у нерівне становище з тими прокурорами, які вийшли на пенсію за Законом № 1697-VII. Також відповідач зауважив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. На підставі викладеного вважає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 14.01.2008 року отримує пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про прокуратуру».

Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 було видано довідку від 21.05.2020 № 21-1018зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(ІІ)2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

23.06.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому перебувала на обліку, із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп, проте у такому перерахунку їй було відмовлено, що стало підставою для звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21 -1018зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1018зп від 21.05.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2020 року у справі № 640/20335/20 замінено боржника Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021р. у справі № 640/20335/20, виданого на виконання рішення суду про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 №21-1018зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

З метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 18 травня 2021 р., в якій просила відповідача виконати рішення суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20 про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 №21-1018зп та провести перерахунок виходячи з розрахунку 84 відсотків місячної заробітної плати та без обмеження суми пенсії максимальним розміром.

Листом від 19.05.2021 року № 16515-14538/К-01/8-0400/21 «Про відмову в перерахунку» відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною ) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Отже, перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 26.11.2020 року буде здійснено в розмірі, що не перевищує встановлений законодавством максимальний розмір пенсії. Підстави для проведення перерахунку на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/20335/20, з розрахунку 84 відсотків місячної заробітної плати та без обмеження сум пенсії максимальним розміром, відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 84% від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп, без обмеження її максимальним розміром, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсію позивачу призначено за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 у розмірі 84% від заробітної плати на відповідній посаді без обмеження її максимальним розміром.

В матеріалах справи наявна копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1018зп від 21.05.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному держаному реєстрі судових рішень, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20 набрало законної сили 24.02.2021 року, що не заперечується сторонами.

Відповідно до вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право позивача на перерахунок з 13.12.2019 року та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1018зп від 21.05.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не потребує доказуванню.

В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення відсоткового розміру заробітної плати (84%) для перерахунку пенсії та не застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії було відмовлено, оскільки на момент розгляду справи №640/20335/20 спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром не існувало.

Такий спір виник з моменту надання відповідачем відмови в перерахунку пенсії позивача з розрахунку 84 відсотків місячної заробітної плати та без обмеження сум пенсії максимальним розміром, яка міститься у листі від 19.05.2021 року № 16515-14538/К-01/8-0400/21.

За наведених обставин необґрунтованими та безпідставними є доводи відповідача щодо передчасного звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою по справі №160/9032/21 та відкриття провадження по даній справі, оскільки на цей час існує спір між позивачем та відповідачем щодо визначення відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії позивача та щодо застосування обмеження граничного розміру її пенсії.

Умови пенсійного забезпечення прокурорів до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 (далі - Закон №1789).

За приписами частин 1 та 2 статті 50-1 Закону №1789, в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною 12 статті 50-1 Закону №1789, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону №1789, в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

В подальшому, 14.10.2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697 (далі - Закон №1697), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697 попередній Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 зі змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1 Закону.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697 із змінами (в редакції до 13.12.2019 року), умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначався Кабінетом міністрів України.

Поряд із тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 встановлено наступний порядок виконання даного Рішення:

- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, позивач у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р(ІІ)2019 набув право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136.

Відтак, з 13.12.2019 Закон №1697 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 було видано довідку від 21.05.2020 № 21-1018зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(ІІ)2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20 та довідки від 21.05.2020 № 21-1018зп в травні 2021 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19).

Вказана довідка від 21.05.2020 № 21-1018зп є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на підставі такої довідки має бути проведений перерахунок пенсії позивача.

Отже, ОСОБА_1 мало бути проведено перерахунок розміру її пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії № 21-1018зп від 21.05.2020 року, оскільки таке право передбачено статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/20335/20.

Щодо визначення відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 86 Закону №1697 встановлено, що пенсія прокурорам призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

При цьому, суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії (яке мало місце у 2008 році), при визначенні розміру пенсії при перерахунку не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Аналогічні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №490/5366/16-а, в якій зазначено, що оскільки перерахунок пенсії пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру», із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а(2-а/310/652/16), висловлена правова позиція, згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина 1 статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Як зазначалось вище, пенсію позивачу призначено за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 у розмірі 84% від заробітної плати на відповідній посаді.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років у розмірі 84% від середньомісячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп.

Щодо обмеження відповідачем максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Законом України від 02.03.2015 №213 (далі - Закон №213) внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 15 статті 86 Закону №1697 із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідні положення кореспондовані в Законі України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668 із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» цей Закон набирає чинності з 01.01.2017 року.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В свою чергу, відповідач посилається на вимоги частини 15 статті 86 Закону №1697, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, суд наголошує, що зазначену норму введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, оскільки ОСОБА_1 пенсія призначена з 14.01.2008 року, тобто до 01.01.2016 року, тому дія положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до неї не застосовується в силу приписів пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.

Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 року у справі № 360/1428/17 (№К/9901/17860/18).

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що у відповідача, при перерахунку пенсії позивача, відсутні правові підстави застосовувати обмеження розміру пенсії граничним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-1018зп, починаючи з 13.12.2019 року, є протиправними.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119.

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі « Копецький проти Словачини»).

У цих правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством тобто є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ), у справі № 802/1827/17-а від 18.06.2020.

Відтак, суд при перевірці правомірності вчинення відповідачем оскаржуваних дій , згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи встановлений під час розгляду справи факт протиправності дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладеної в листі №16515-14538/К-01/8-0400/21 від 19.05.2021 року, суд вважає, що належним способом повного та всебічного захисту порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, в розмірі 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою працівника органу прокуратури, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 21.05.2020 № 21-1018зп, починаючи з 13.12.2019 року, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку, викладені в листі №16515-14538/К-01/8-0400/21 від 19.05.2021 «Про відмову в перерахунку», на підставі заяви від 18.05.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, в розмірі 84% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою працівника органу прокуратури, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 21.05.2020 № 21-1018зп, починаючи з 13.12.2019 року, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса