Ухвала суду № 98789878, 05.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 серпня 2021 р.Справа № 160/12965/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у місті Дніпрі заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 30.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.06.2021 № 19 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Азімзада ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджанської Республіки, РНОКПП НОМЕР_1 , зобов`язавши Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати громадянину Азербайджанської Республіки Азімзада ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідку на постійне проживання, замість скасованих.

2. Ухвалою суду від 04.08.2021 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору, витребувано від відповідача: копію висновку Державної міграційної служби України, її територіальних органів або територіальних підрозділів чи обґрунтоване подання іншого органу, що виступав ініціатором скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Азімзада ОСОБА_2 , які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення; додаткову інформацію від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ОСОБА_1 (у разі її запитання та отримання); копії усіх інших документів, які надійшли та/або створені при прийнятті рішення та на підставі яких прийнято оскаржуване рішення; дозвіл на імміграцію в Україну.

3. 04.08.2021 подано клопотання про забезпечення позову, у якому позивач просить зупинити дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 19 від 24.06.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Азімзада ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджанської Республіки, РНОКПП НОМЕР_1 , до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

ІІ. ЗАЯВЛЕНІ ПІДСТАВИ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

4. Згідно із приміткою до рішення № 19 від 24.06.2021, особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

5. Відповідно до пункту 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.04.2018 № 321, іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.

6. Копію оскаржуваного рішення позивач отримав 08.07.2021, отже в строк до 08.08.2021 повинен виїхати з України.

7. Подальша дія оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача неминуче призведе до того, що ще до вирішення справи по суті позивача буде видворено за межі України, а тому в разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення на територію країни, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

8. Позивач має на утриманні двох малолітніх дітей громадян України - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які постійно мешкають та навчаються в Україні, щодо яких позивач бере активну участь в їх вихованні.

9. Повернення позивача за межі України призведе до розлучення сім`ї, що суперечитиме проголошеній Конституцією України охороні сім`ї державою та праву дітей на проживання разом з обома батьками.

10. Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України.

11. Оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків як для позивача, так і для його малолітніх дітей - громадян України. Такими наслідками відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію» є обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію.

12. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

13. З огляду на вищевикладене та те, що ще до можливого вирішення справи по суті, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного рішення до вирішення судом цієї адміністративної справи неминуче призведе до видворення позивача за межі України та становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам не лише позивача, але і правам його малолітніх дітей - громадян України, на проживання спільно з батьками на території України, вважаємо, що є всі підстави для забезпечення позову.

14. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 212/1750/18 суд вказав, що обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення ДМС, є таким, що відповідає вимогам і меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України. При цьому вжиття таких заходів є співмірними із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

15. Крім цього, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № ЗД/380/48/20 суд вказав, згідно Рекомендації № К (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта: його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

16. Невжиття заходів забезпечення позову обмежить право позивача на справедливий суд та участь у розгляді даної справи, що є неприпустимим в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, та пункту 2 частини третьої статті 44 КАС України відповідно до якої учасники справи мають право подавати докази: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

17. Відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі – Закон № 2491-III) дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

18. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (частина перша статті 13 Закону № 2491-III).

19. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення (частина друга статті 13 Закону № 2491-III).

20. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України (частина третя статті 13 Закону № 2491-III).

21. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили (частина четверта статті 13 Закону № 2491-III).

22. Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

23. Згідно із частиною першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

24. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

25. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

27. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

ІV. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

28. Вирішуючи заявлене клопотання про зупинення дії рішення від 24.06.2021 № 19 суд виходить із того, що оскаржуване рішення про скасування дозволу на імміграцію прийнято на підставі пунктів 3, 4 статті 12 Закону № 2491-III, а саме, з підстав, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

29. Заявляючи клопотання, позивач обґрунтовує підстави вжиття заявлених заходів забезпечення позову його видворенням, необхідністю виїхати з України, що призведе до розлучення із родиною та порушення прав дітей, а також необхідністю докладання значних зусиль та витрат для повернення на територію України, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

30. Суд погоджується із доводами позивача щодо встановлено обов`язку виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії оскаржуваного рішення, що передбачено частиною другою статті 13 Закону № 2491-III.

31. Поряд із цим, відповідно до правил частини третьої та четвертої статті 13 Закону № 2491-III, якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню. Якщо ж особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

32. Таким чином, саме у позивача наявне право вибору поведінки у спірних правовідносинах, які чітко врегульовані вищенаведеними нормами закону.

33. Оскарженням у судовому порядку рішення про скасування дозволу на імміграцію зупиняється процедура видворення особи з території держави, у зв`язку із чим доводи клопотання суд вважає недостатньо обґрунтованими.

34. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

35. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

36. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

37. Наведені доводи про можливість порушення прав позивача, необхідності докладання значних зусиль і витрат для відновлення порушених прав суд вважає недостатніми для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у тому числі з огляду на урегульованість спірних правовідносин нормами закону.

38. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

39. Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

40. У задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити.

41. Копію ухвали направити заявнику.

42. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя І.О. Верба