Ухвала суду № 98789420, 04.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

04 серпня 2021 р. Справа № 120/3303/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні матеріали заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської Ольги Миколаївни про встановлення способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в адміністративній справі № 120/3303/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/3303/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16 липня 2019 року перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та з вказаної дати виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання пенсіонера. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера в розмірі двомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці, яке отримував на момент смерті ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21.07.2021 до суду надійшла заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської О.М. про встановлення способу і порядку виконання вищевказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019, в якому заявник просить змінити спосіб виконання судового рішення у справі № 120/3303/19-а шляхом здійснення стягувачці виплати заборгованої пенсії однією сумою з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова КМУ від 22.08.2018 № 649 тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Заява обґрунтовується тим, що на підставі виконавчих листів Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2020 за № 120/3303/19-а державним виконавцем винесено постанови від 25.05.2021 про відкриття виконавчих проваджень № 65538299 та № 65540365, копії яких направлено стягувачці та боржнику.

Листами від 28.05.2021 за № 0200-0802-5/33671 та № 0200-0802-5/32487 боржник повідомив державного виконавця про те, що на виконання рішення суду стягувачці нараховано допомогу на поховання в сумі 65195,88 грн та пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 16.07.2019 по 09.03.2020 в сумі 106372,04 грн. Однак виплата цих коштів буде проведена у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. Додатково боржник наголосив, що станом на день набрання законної сили рішенням суду від 25.11.2019 вказаний Порядок був чинним.

23.06.2021 державний виконавець надіслав боржнику вимоги щодо виконання рішення суду в повному обсязі.

Листами від 02.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що виплата коштів на виконання рішення суду буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Крім того, пенсійний орган зазначив, що нарахована сума заборгованості ОСОБА_1 підлягає виплаті виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і може бути проведена лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань, а не за рахунок власних коштів Головного управління, що надійшли від сплати єдиного внеску.

Державний виконавець звертає увагу, що виплата заборгованості стягувачці ОСОБА_1 пенсійним органом не обмежена у часі. Відтак з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду від 25.11.2019, недопущення затягування строків здійснення виконавчого провадження та забезпечення належного виконання рішення суду, виконавець звертається до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 22.07.2021 заяву державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання рішення суду залишено без руху.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI) .

В силу вимог абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, передбачено ставку судового збору – 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 2270,00 грн.

Отже, з 01.01.2021 за подання до суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 681,00 грн.

Разом з тим, всупереч зазначеним вимогам закону, до подання державного виконавця Сінгаєвської О.М. про встановлення способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі № 120/3303/19-а не додано доказів сплати судового збору у вищевказаному розмірі.

Водночас підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні. Крім того, заявника не віднесено до переліку тих осіб, які наділені пільгами зі сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

При вирішенні цього процесуального питання суд також зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки норми частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в редакції Закону України № 484-VІІІ від 22.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" прийняті пізніше, а за загальними правилами вирішення колізії норм права у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Як роз`яснило Міністерство юстиції України у своєму листі від 26.12.2008 за № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання, а тому повинна вирішуватись саме у вищезазначений спосіб.

Крім того, на думку суду, у даному випадку норми частини другої статті 4 Закону № 3674-VI вважаються спеціальними, що також свідчить про їх пріоритетність.

З наведених вище підстав подання державного виконавця залишено без руху. При цьому заявнику встановлено достатній строк для усунення виявлених недоліків, а саме протягом 5 (п`яти) днів з вручення (отримання) копії ухвали.

03.08.2021 до суду надійшло клопотання державного виконавця Сінгаєвської О.М. про відстрочення сплати судового збору за подання до суду цієї заяви – до ухвалення судового рішення за результатами її розгляду.

Клопотання обґрунтовується тим, що відповідно до інформації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сплата судового збору в сумі 681,00 грн потребує певного часу, а тому заявник позбавлений можливості у встановлені судом строки виконати вимоги ухвали суду від 22.07.2021.

Водночас ця обставина, на думку заявника, дає підстави для відстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає таке.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентується статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норми якої є спеціальною.

За змістом цих норм існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

На цьому також наголошено у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, відповідно до якого юридична особа має право звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У даному випадку про відстрочення сплати судового збору клопоче орган державної влади.

Відтак суд зауважує, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

Як зазначено у пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (з наступними змінами), під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що юридична особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.05.2021 у справі № 440/6530/20 та від 20.05.2021 у справах № 520/13132/2020, № 320/1831/1, № 520/4916/2020.

Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.

Так, у вказаній постанові зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, факт відсутності в державного органу коштів, необхідних для сплати судового збору, не визнаний Великою Палатою Верховного Суду як поважна причина навіть в цілях поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи наведене, заявлене державним виконавцем клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відтак суд констатує невиконання заявником вимог ухвали суду від 22.07.2021 про залишення без руху подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Оскільки дії суду в разі невиконання вимог ухвали про залишення без руху подання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 169 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене і беручи до уваги, що заявник не усунув недоліки подання, яке залишено без руху, заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської О.М. про встановлення способу і порядку виконання рішення суду належить повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.

При цьому суд враховує, що закон не обмежує державного виконавця певними строками для внесення до суду подання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Відтак, у зв`язку з поверненням цієї заяви, державний виконавцем не позбавляється права повторно звернутися до суду з відповідним поданням у загальному порядку з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 7, 161, 169, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сінгаєвської Ольги Миколаївни про встановлення способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в адміністративній справі № 120/3303/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії – повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити заявнику, що повернення подання не позбавляє права на повторне звернення до суду з дотриманням вимог, встановлених законом.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена 04.08.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович