Рішення № 98788943, 05.08.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/575/21 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін без проведення судового засідання справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”,

вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680;

в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”,

вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601;

до відповідача: Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації,

вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська обл., 15000;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Ріпкинська районна державна адміністрація,

вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область,15000;

Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області,

вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027;

про стягнення 226 530,63 грн;

без виклику представників сторін;

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про стягнення 226 530,63 грн збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), без проведення судового засідання; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Ріпкинську районну державну адміністрацію та Чернігівську районну державну адміністрацію; встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень.

Повідомлення сторін про час та місце слухання справи в суді.

Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 22.03.2021: №1400051821230, 1400051822074 (позивачу); №1400051821450 (відповідачу); №1400051821442, № 1400051822023 (третім особам).

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов`язань по відшкодуванню витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

16.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позов №02-32/485 від 14.06.2021.

Відповідно до ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, до відзиву на позов додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2021 зобов`язано відповідача надати копію відзиву на позов та доданих документів направити позивачу та третім особам, докази надсилання надати суду.

Поданий відповідачем відзив на позов не містить доказів направлення останнього позивачу та третім особам, про що відділом документального забезпечення за підписом головного спеціаліста Овчаренко Р.В., провідних інспекторів Помазної П.С., Гольник С.В., Милосердової Я.В. складено акт № 182/2021 по справі № 927/270/21.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до розгляду відзив на позов.

24.06.2021 від третьої особи - Чернігівської РДА надійшли пояснення на позовну заяву № 01-22/1387 від 22.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2021 встановлено строк для подання пояснень третьою особою, а саме протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали.

Відповідно до повідомлення про вручення №1400051822023 ухвалу суду третя особа отримала 10.06.2021.

Отже, строк подачі пояснень – до 15.06.2021.

Відповідно до поштового штемпеля Чернігівська РДА направила письмові пояснення 23.06.2021, тобто з пропущенням встановленого судом строку.

Клопотання про поновлення пропущеного строку письмові пояснення не містять.

Отже, в силу норм ст. 118 ГПК України, пояснення третьої особи судом не приймаються до розгляду.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у відповідача перед позивачем по суті спору; доведеність суми збитків по відшкодуванню витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за спірний період та стягнення їх з відповідача.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- листів позивача до відповідача;

- листів позивача до відповідача з додатками (актами звірки розрахунків, облікових форм, рахунками-фактурами),

- вимоги від 09.02.2021 про сплату заборгованості з доказами направлення,

- відповіді на вимогу,

Обставини справи встановлені судом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач листами від 21.10.2019 № ДН-1-452/2186, від 03.03.2020 № ДН-1-16/624, від 17.03.2020 № ДН-1-16/726, від 04.06.2020 № ДН-1-16/1070, від 23.07.2020 № ДН-1-14/329, від 16.09.2020 № ДН-1-14/581, від 24.09.2020 № ДН-1-16/1562 звертався до органу місцевого самоврядування – Ріпкинської районної державної адміністрації з проханням передбачити у районному бюджеті на 2020 рік коштів на відшкодування збитків на перевезення пільгових категорій громадян.

Листом № ДН-1-452/2689 від 11.12.2019 позивач, разом з примірниками договорів, звернувся до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації з пропозицією укласти договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування.

З матеріалів справи слідує, у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, позивачем за власний рахунок надавалися послуги з перевезення пільгових категорій громадян (пенсіонерів, пенсіонерів за віком) у приміських поїздах по залізничним станціям, розташованих на території Ріпкинського району Чернігівської області, на загальну суму 226 530,63 грн, що підтверджується Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між АТ “Українська залізниця” Регіональна філія “Південно-Західна залізниця” та головним розпорядником коштів управління соціального захисту населення Ріпкинського району станом на 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.07.2020, 01.08.2020, 01.09.2020, 13.10.2020, 01.11.2020, 01.12.2020, 01.01.2021.

Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, категорія пільговика – пенсіонери, пенсіонери за віком, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно позивач недоотримав 226 530,63 грн, а саме: січень 2020 – 15 670,82 грн; лютий 2020 – 16 436,53 грн; березень 2020 – 10 222,88 грн; червень 2020 – 26 542,28 грн; липень 2020 – 45 562,79 грн; серпень 2020 – 31 600,85 грн; вересень 2020 – 23 433,67 грн; жовтень 2020 – 26 655,99 грн; листопад 2020 – 16 093,57 грн; грудень 2020 – 14 311,26 грн.

Зазначені Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги станом та Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, разом з рахунками-фактурами за відповідні місяці 2020 року щомісячно направлялись відповідачу супровідними листами: від 07.02.2020 № ДНЛ-1/79, від 16.03.2020 № ДНЛ-83/156, від 14.04.2020 № ДНЛ-83/205, від 14.07.2020 № ДНЛ-83/286, від 11.08.2020 № ДНЛ-83/325, від 08.09.2020 № ДНЛ-83/361, від 16.10.2020 № ДНЛ-83/405, від 11.11.2020 № ДНЛ-83/454, від 17.12.2020 № ДНЛ-83/509, від 13.01.2021 № ДНЛ-83/4.

Відповідач у листах № 02-10/3466 від 05.10.2020, № 02-10/3743 від 02.11.2020, № 02-10/4788 від 08.12.2020, № 02-10/5033 від 29.12.202002-10/272 від 04.02.2021 зазначив, що Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

11.02.2021 позивач направив відповідачу вимогу № ДН-1-16/439 від 09.02.2021, відповідно до якої просив сплатити 226 530,63 грн заборгованості у строк до 20.02.2021.

Відповідач отримав вимогу 16.02.2021, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0813202808540.

Листом № 02-10/375 від 16.02.2021 відповідач надав відповідь на вимогу, відповідно до якої зазначив, що бюджетні зобов`язання здійснюються тільки за наявності відповідного бюджетного призначення; редакцією Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яка діяла станом на 31.12.2019 не передбачено фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Позивач вказує на те, що відповідачем у порушення вимог чинного законодавства, не відшкодовані витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, у зв`язку з чим за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 226 530,63 грн, заявлена позивачем до стягнення.

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 226 530,63 грн збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по відшкодуванню зазначених витрат.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Пунктами 1,6 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

За змістом ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для пільгових категорій громадян встановлено, зокрема, Законами України: “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про охорону дитинства”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Статтею ст.7 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

За приписами ч.1,2,6 ст.9 Закону України “Про залізничний транспорт”, встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів.

Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Згідно з пунктом ґ) ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо, зокрема, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За приписами ст. 20, 23 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, місцева державна адміністрація забезпечує організацію населення транспортним обслуговуванням; реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян.

Відповідно до Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887 Структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації. Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Отже, Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації наділено повноваженнями з забезпечення реалізації державної політики на відповідній території.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" (далі – постанова КМУ № 1359), пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі – пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Пунктами 3-5, 7 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1359 встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктом 9 Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом;

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252 (далі – Порядок №252) суб`єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством України.

Частиною 1 чт. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов?язання.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вищезазначених приписів чинного законодавства, позивач зобов`язаний здійснювати перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами.

Як встановлено судом, виконання позивачем своїх зобов`язань по перевезенню пільгових категорій громадян у приміських поїздах по залізничним станціям, розташованим на території Ріпкинського району Чернігівської області у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, категорія пільговика – пенсіонери, пенсіонери за віком (додаток до Порядку, затверджений постановою КМУ № 1359) та рахунками-фактурами за відповідні місяці 2020 року.

З метою врегулювання спірних правовідносин, позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладання договору на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування, а також з вимогою про відшкодування витрат за надані послуги на 2020 рік, на підставі надісланих відповідачу: Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги станом, Облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, рахунків-фактур за відповідні місяці 2020.

Проте, відповідач у своїх відповідях на відповідні звернення позивача повідомив його про те, що Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян; по даній категорії коштів у районному бюджеті на 2020 рік не заплановано.

Відповідно до наданих позивачем документів, а саме: Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги станом на 01.02.2020-01.01.2021; Облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, рахунків-фактур за відповідні місяці 2020 року, позивач недоотримав 226 530,63 грн.

Чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Приписи Закону України “Про залізничний транспорт” та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв?язку України від 27.12.2006 № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган – Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (відповідач у справі) в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Суд звертає увагу, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України”, яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

До того ж, суд звертає увагу, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов`язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов`язання щодо виплати, зокрема, компенсацій громадянам з бюджету, на які згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов`язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов`язок з виплати позивачу відшкодуванню витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 226 530,63 грн, а зазначені ним обставин щодо відсутності відповідних видатків не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Тобто, право позивача на отримання відшкодуванню витрат на перевезення пасажирів які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування, а саме Ріпкинською районною державною адміністрацією, видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство – похідний від нього характер.

Крім того, на наявність у особи певного права, а у держави – відповідного фінансового зобов`язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Відповідно до статей 1,3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.”

Разом з тим, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача про те, що при плануванні районного бюджету кошти щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, на підставі місцевих програм на 2020 та 2021 рік не планувались; Управління не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг з виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; видатки на зазначені цілі взагалі не затверджувались і не виділялись, що стало перешкодою для укладення відповідачем з позивачем договорів на відшкодування витрат залізниці по перевезенню пільгової категорії пасажирів і як наслідок у відповідача виникла заборгованість по таким платежам.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання та волевиявлення.

Відсутність у спірних правовідносинах договору про відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2020 рік не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання щодо відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 226 530,63 грн не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 397,96 грн.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, код 40075815, в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, код 40081221 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, код 03196127, про стягнення 226 530,63 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська обл., 15000, код 03196127 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код 40075815, в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01601, код 40081221, 226 530,63 грн збитків та 3 397,96 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен