Рішення № 98788923, 04.08.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2021 року Справа № 926/2615/21

Суддя Т.І. Ковальчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Михайловича, с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області,

до Фермерського господарства "Відродження 2007", с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області,

про стягнення коштів за договором про надання послуг у сумі 66805,64 грн.,

за участю секретаря судового засідання Фесенка О.В.,

представників сторін:

позивача - Худняк В.А., адвокат, ордер серія ВХ № 1012938 від 15.06.2021,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Євстафієв Микола Михайлович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Відродження 2007" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу на суму 66805,64 грн., у тому числі 61425,72 грн. основного боргу, 4360,08 грн. інфляційних втрат та 1019,84 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві вказує, що на виконання укладеного з відповідачем договору надав йому послуги з перевезення зерна на суму 61425,72 грн., про що складено акт здачі-приймання, однак відповідач зобов`язання з оплати послуг не виконав, у зв`язку з чим позивач, крім основного боргу, просить стягнути компенсаційні платежі, передбачені статтею 625 ЦК України.

Ухвалою від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.07.2021, задоволено клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Хмельницької області, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали.

У судове засідання 21.07.2021 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов не надійшло, надіслана на юридичну адресу відповідача ухвала суду від 29.06.2021 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв`язку про повернення за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з цими обставинами ухвалою від 21.07.2021 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04.08.2021, вирішено здійснити виклик відповідача до суду, окрім надіслання ухвали на його юридичну адресу, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У судове засідання 04.08.2021 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов чи будь-яких заяв/клопотань процесуального характеру від ФГ "Відродження 2007" до суду не надійшло.

У матеріалах справи в наявності докази належного надіслання відповідачеві ухвали від 21.07.2021 про дату, час і місце судового засідання 04.07.2021, а також докази розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик ФГ "Відродження 2007" у судове засідання 04.08.2021 у справі № 926/2615/21.

Крім того, ухвала суду від 21.07.2021 у справі № 926/2615/21 в установленому порядку вміщена до Єдиного державного реєстру судових рішень і є доступною для ознайомлення у будь-який час.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2021 просив розглядати справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010 р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005 р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006 р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004 р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до статей 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи наведене, оцінивши матеріали справи на їх достатність для вирішення спору, враховуючи, що судом вжито всіх заходів до належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання і ФГ "Відродження 2007" мало можливість своєчасно надіслати до суду відзив на позовну заяву чи будь-яку заяву процесуального характеру, однак не скористалося своїми процесуальними правами, суд доходить до висновку про вирішення справи по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву за наявними в справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2021, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просив задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за послуги з перевезення, компенсаційні нарахування і судові витрати.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 липня 2020 року між Приватним підприємцем Євстафієвим Миколою Михайловичем (Виконавець) і Фермерським господарством "Відродження 2007" (Замовник) було укладено договір надання послуг № 2020/19 (далі - Договір надання послуг), згідно якого Виконавець (позивач) зобов`язався надати послуги з перевезення вантажу, а Замовник (відповідач) зобов`язався, зокрема, прийняти та своєчасно оплатити послуги по перевезенню (пункти 1.1, 3.1 Договору надання послуг, а.с. 7).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору надання послуг обумовлено, що вартість та обсяг наданих послуг встановлюється за погодженням сторін в рахунках на оплату і є договірною ціною на погоджений об`єм послуг, Замовник здійснює оплату в день надання послуг згідно рахунку на оплату, виставленого Виконавцем.

На підтвердження надання позивачем послуг з перевезення до позовної заяви додано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 25 листопада 2020 р., за змістом якого позивач на замовлення відповідача здійснив перевезення вантажу - зерна, а відповідач прийняв послуги з перевезення на загальну суму 61425,72 грн. (а.с. 8).

Даний акт підписаний сторонами і скріплений відтисками їх печаток, у цьому акті зроблено застереження, що Замовник (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

25.11.2020 позивач виставив відповідачеві рахунок № 135 від 25.11.2020 на оплату за послуги з перевезення на суму 61425,72 грн. (а.с. 9).

Позивач у позові вказує і це не спростовано відповідачем, що ФГ "Відродження 2007" не оплатило вартість перевезення в сумі 61425,72 грн. за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 25 листопада 2020 р.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судовим розглядом справи встановлено невиконання відповідачем зобов`язання за Договором надання послуг з оплати вартості послуг з перевезення на суму 61425,72 грн.

Суд зауважує, що в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 25 листопада 2020 р. та в рахунку на оплату № 135 від 25 листопада 2020 р. відсутнє посилання на договір надання послуг № 2020/19 від 01.07.2020 як на підставу даної господарської операції, однак представник позивача пояснив, що іншого договору на надання послуг з перевезення сторони не укладали і послуги з перевезення на суму 61425,72 грн. надані позивачем в межах виконання саме Договору надання послуг.

Суд приймає дані доводи представника позивача, оскільки вони не суперечать матеріалам справи та не спростовані відповідачем.

Відповідно до статті 625 ГПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1019,84 грн., нарахованих на заборгованість у розмірі 61425,72 грн. за період прострочення з 26.11.2020 по 15.06.2021, та 4360,08 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по травень 2021 року включно.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що 3% річних та інфляційні втрати в заявлених до стягнення сумах нараховані правильно.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у повному обсязі та не спростовані відповідачем. Інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у справі не встановлено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України

У позовній заяві позивач надав попередній розрахунок судових витрат, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 18000,00 грн.

Згідно з ордером серії ВХ № 1012938 від 15.06.2021 правову допомогу у справі позивачеві надає адвокат Худняк Віктор Анатолійович. Однак, на день вирішення справи судом позивач не подав доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, відповідно, під час розгляду справи по суті суд не вирішує питання про відшкодування цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Михайловича до Фермерського господарства "Відродження-2007" про стягнення коштів за договором про надання послуг у сумі 66805,64 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження 2007" (вул. Головна, буд. 1 В, с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області, 60042, код ЄДРПОУ 34907686) на користь Фізичної особи-підприємця Євстафієва Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 61425,72 грн. основного боргу, 4360,08 грн. інфляційних втрат, 1019,84 грн. 3% річних та 2270,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 04.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 05 серпня 2021 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.