Рішення № 98788875, 01.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

м. Черкаси справа № 925/652/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача – Михно Р.М. з довіреністю, відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Комунального підприємства “Міський водоканал “Золотоніської міської ради” про стягнення 350078,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з Комунального підприємства “Міський водоканал “Золотоніської міської ради” 350078,85 грн. збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)).

Представник відповідача у відзиві на позов проти позову заперечував. Заперечення вмотивовано наступним.

У якості підстав для стягнення збитків позивач вказав в позовній заяві на те, що забір води з підземних водних свердловин в період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р. відповідач здійснював за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням статей 16,19, 21, 23 Кодексу України про надра.

До позовної заяви позивач додав Акт перевірки від 14.04.2017р., на стор. 2 якого зазначено – «Наявний спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) 3 5368 від 13.01.2011р. термін дії на 20 років.».

Позивач у цій справі не виконав свій обов`язок та не довів: ні наявності шкоди, ні протиправності поведінки відповідача, ні причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Державний нагляд (контроль) за додержанням природоохоронного законодавства повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади (їх територіальними органами) лише в межах повноважень, передбачених законом.

А з актів як планової так і позапланової перевірки вбачається, що посадові особи Державної екологічної інспекції у Черкаській області провели позапланові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем на підставі норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Проте, відповідно до вищевказаних норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» таким правом вони не були уповноважені, оскільки станом як на 06.04.17р. так і на 02.10.17р. жодним Законом України не було встановлено, що Державна екологічна інспекція України ( її територіальні органи) - є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику за додержанням природоохоронного законодавства.

Отже, державні інспектори Держекоінспекції у Черкаській області не були уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням природоохоронного законодавства та не мали права проводити планові та позапланові перевірки дотримання суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Крім того відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог.

У відповіді на відзив позивач спростував доводи відповідача щодо його повноважень на проведення перевірки та просив визнати поважним пропуск строку позовної давності. Крім того позивач заперечив про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу з підстав неспіврозмірності її розміру складності справи та ціні позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 146 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області" ліквідовано Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, а згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018№ 138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме Державну екологічну інспекцію Центрального органу. Державна екологічна інспекція Центрального органу є правонаступником Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі -Порядок № 1074 від 20.10.2011).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і

передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу -згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Пунктом 13 Порядку № 1074 від 20.10.2011 передбачено, що акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2019 у справі №916/376/15-г дійшов висновку, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Вказані висновки Верховного Суду викладені щодо правовідносин публічного правонаступництва в майнових приватних відносинах у зв`язку з припиненням юридичної особи в результаті реорганізації.

Тобто при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обгрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. Також, підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган (аналогічний висновок викладено Верховним Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2018 у справі №802/651/16-а).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища":

- утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні

органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1;

- ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2/

У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 серед міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції, що утворюються, вказана Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області), а в додатку 2 цієї ж постанови серед територіальних органів Держекоінспекції, що ліквідуються, зазначена Державна екологічна інспекція у Черкаській області.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №260 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу (стара редакція).

22.05.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис (№ 1 588 102 0000 017181) про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної екологічної інспекції Центрального району (код ЄДРПОУ 42149108). Відповідно до відомостей ЄДР дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу - постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018 № 138 "Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу" Державна екологічна інспекція України погодилася з пропозицією Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну екологічну інспекцію Центрального округу функцій і повноважень, які визначені наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 № 82 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу"; встановлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, а саме Державну екологічну інспекцію Центрального органу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 та пункту 7 Положення "Про державну екологічну інспекцію України", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних

державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктами 6-8 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу", передбачено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Повноваження та функції Державної екологічної інспекції у Черкаській області щодо звернення до суду з позовом про стягнення на користь держави заподіяних їй порушенням природоохоронного законодавства збитків покладені на Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Інформація щодо припинення виконання Державною екологічною інспекцією у Черкаській області своїх повноважень міститься в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Державної екологічної інспекції в Черкаській області стан суб`єкта припинено, про що внесено відповідний запис 06.11.2020 № 1000261110010011728.

Враховуючи, що ПКМУ від 21.02.2018 № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду у справах № 2340/4710/18 та № 2340/4695/18 та Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.03.2021 у справі № 925/856/18 підтверджено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу є правонаступником Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Доказами передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 ПКМУ від 21.02.2018 № 102 є: наказ Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 147, наказ Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018 № 138, наказ Державної екологічної інспекції України від 19.11.2018 № 245, наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2018 № 241 та лист Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 26.11.2018 № 12-20/2640.

Так, Інспекцією, на виконання плану Державної екологічної інспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролюй у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання. відтворення і охорони природних ресурсів на 2017 рік, затвердженого наказом Держекоінспекпії України від 15.02.2017 № 428 на підставі наказу Державної екологічної інспекції - Черкаській області від 06.04.2017 № 167 та направлення №152, в період з 06.04.20і7 по 14.04.2017 проведено планову перевірку щодо додержання Комунальним підприємствам «Міський водоканал» Золотоніської міської ради (далі - КП «Міський водоканал» ЗМР. відповідач). вул. Шевченка, 156, м. Золотоноша., Черкаська обл., 19702, Код СДР1ІОУ 32601205, вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 14 04.201 7.

З виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців га громадських формувань КП «Міський водоканал» ЗМР здійснює виробничу діяльності за КВЕД: 36:00 Забір, очищення та постачання води (основний), 37:00 Каналізація, підведення іі очищення стічних вод.

Описом виявлених порушень вимог законодавства Акту від 14.04.2017 встановлено, зокрема:

Забір води з підземних водних свердловин здійснюється за відсутності спеціального дозволу на водокористування, термін дії такого дозволу закінчився 31.12.2016.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання природоохоронного законодавства, проведеної в період з 06.04.2017 по 14.04.2017 внесено припис від 19.04.2017 № 26 на їх усунених і а встановлено терміни виконання, зокрема:

п. 3 - отримати дозвіл на спеціальне водокористування. Термін: до 15.07 2017.

З метою перевірки виконання вимог припису від 19.04.2017 № 26 на усунення виявлених порушені, допущених КП «Міський водоканал» ЗМР, 02.10.2017 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області видано наказ та направлення № 680 на проведення позапланової перевірки.

Описом виявлених порушень вимог законодавства Акту від 02.10.2017 встановлено не виконання пунктів 1, 2, 3, 4, 7 припису від 19.04.2017 № 26.

Також, у ході перевірки встановлено факт забору води з підземних водних свердловин протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2017, за відсутності спеціального дозволу па користування надрами (підземними водами).

Згідно наданої інформації, наведеної у звіті про використання води за 2017 рік (форма 2ТП-ВОДГОСП (річна)) КП «Міський водоканал» ЗМР встановлено, що відповідачем протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2017 зі свердловин здійснювався забір води за відсутності спеціального дозволу в кількості 433400 м".

Внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсні за відсутності дозвільних документів (спеціальною дозволу па користування цитрами (підземними водами)), що є порушенням статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

На підставі викладеного, Інспекцією, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і а раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами), розраховано збитки за формулою:

Зсам,= 5хWх Тaр,де

W- об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), м3 ;

Тaр - розмір, грн/100 м3 , аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Тар на дату виявлення порушення становить 53,85 грн/100 м3;

5 - коефіцієнт;

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів протягом періоду з 01.01.2017 по 30.00.2017:

Зсам = 5 х 433400х 0,16155 = 350 078 гри. 85 коп.

Отже, загальна сума збитків за забір води зі свердловин за відсутності спеціального дозволу па користування надрами (підземними водами), а саме в період з 01.01.2017 по 30.09.2017, становить 350 078 гри. 85 коп. (триста п`ятдесят тисяч сімдесят вісім гривень вісімдесят п`ять копійок).

Спеціальне використання надр па праві надрокористування. відповідно до статтею 16, 19,21 Кодексу України про надра, передбачає отримання спеціального дозволу (ліцензії) па використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженоґо постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року .М> 827, прісні підземні води г корисними копалинами загальнодержавного значення.

Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів так і надр. Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтею 65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Статтею 67 Кодексу України про надра передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку так і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення - на час його виявлення.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу направлено на адресу Відповідача претензію № 20/08-17 листом від 04.03.2019 № 03.2-15/804 та розрахунок до неї щодо відшкодування збитків, заподіяних державі. На цей час в Інспекції немає відомостей щодо сплати відповідачем завданих державі збитків.

Оцінивши доводи сторін та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем, у відповідності до його повноважень у сфері контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, було здійснено перевірку відповідача. В ході перевірки було встановлено факт забору води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу. Приписом на адресу відповідача позивач зобов`язав його отримати такий дозвіл у строк до 15.07.2017. Однак відповідач припис не виконав. За вказане правопорушення позивач у відповідності до Методики розрахував розмір завданих допущеним правопорушенням відповідача збитки.

Суд вважає що позивач належними та допустимими доказами довів вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства.

В той же час, згідно норм Цивільного кодексу України:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257);

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права ( ст. 261 ч.1);

- позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ч.3);

- сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ч. 4).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012).

При визначенні початку перебігу позовної давності необхідно враховувати правову позицію Верховного суду України, яка висловлена у постанові від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14, відповідно до якої - момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності.

Позивач виявив порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства 14.04.2017. До суду з позовом позивач звернувся 24.05.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Підставою клопотання про визнання поважним пропуску строку позовної давності позивач назвав те, що він знаходився в стадії перетворення.

Суд вважає, що названі у клопотанні обставини не є поважними причинами, для пропуску строку позовної давності.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у позові.

В ході розгляду справи відповідач подав до суду заяву про відшкодування понесених судових витрат у вигляді оплати вартості правової допомоги. У якості доказів понесення цих витрат відповідач подав договір про надання правової допомоги з адвокатом Сизько Б.Б., акт виконаних робіт та платіжне доручення про оплату вартості цієї допомоги в сумі 17500 грн.,

Стаття 123, 126, 129, ГПК України містять наступні приписи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові то судові витрати покладаються на позивача.

Щодо доводів позивача про неспіврозмірність витрат на правову допомогу, то суд оцінює їх критично, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати відповідача у вигляді оплати вартості правової допомоги у сумі 17500 грн. покласти на позивача.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул.. Коцюбинського, 6, код 42149108) на користь Комунального підприємства «Міський водоканал» Золотоніської міської ради (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул.. Шевченка, 156, код 32601205) - 17500 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот гривень) судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 29.07.2021 р.

Суддя К.І.Довгань