Рішення № 98788263, 05.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2021Справа № 910/9389/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних за Договором № 17165/MNT від 03.04.2019.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коне Ліфти» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних за Договором № 17165/MNT від 03.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором по наданню послуг з технічного обслуговування ліфтового обладнання № 17165/MNT від 03.04.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву, а позивачу - для подання відповідей на відзиви.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 14.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 25.06.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2021.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коне Ліфти» (далі - виконавець, позивач) укладено Договір по наданню послуг з технічного обслуговування ліфтового обладнання № 17165/MNT (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець протягом строку дії та на умовах Договору здійснює організацію та виконання робіт на об`єкті згідно положень Договору та Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору щомісячна ціна Договору визначена та погоджена сторонами становить 3 161,26 грн., в тому числі ПДВ (205) - 526,88 грн.

Будь-які додаткові роботи чи послуги (включаючи вартість запчастин) оплачуються окремо від ціни Договору. Ціну Договору також не входить послуга щодо поповнення рахунку мобільного GSM-зв`язку систем диспетчеризації обладнання (за наявності такої).

За умовами п. 2.3 Договору оплата за роботи здійснюється замовником щомісячно у строк не пізніше п`ятого числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи.

Підписання Договору сторони погодились, що неотримання замовником рахунку та/або податкової накладної не є підставою для відмови або затримки в оплаті. Замовник може здійснювати оплату згідно банківських реквізитів виконавця, зазначених в Договорі із відповідним посиланням в платіжному, вказуючи номер та дату Договору (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору сторони погодили, що виконавець не пізніше до п`ятого числа наступного місяця, у якому виконувалось технічне обслуговування, надає замовнику акти у двох примірниках або надсилає їх поштовим відправленням. Виконавець може надавати акти в електронному вигляді, шляхом направлення на адресу електронної пошти замовнику зазначену в Договорі. Замовник зобов`язується в строк не більше п`яти днів з дня отримання актів від виконавця затвердити їх та оплатити або у наведений строк надати виконавцю обґрунтовані письмові заперечення щодо відмови від приймання виконаних робіт. У випадку не підписання у вказаний строк або ненадання відмови у цей строк, Акт вважається прийнятим безумно та підлягає обов`язковій оплаті.

Відповідно до п. 3.2 Договору датою приймання замовником робіт та/або їх частини є дата підписання сторонами акту виконаних робіт з врахуванням умов та положень розділу 3 Договору.

Пунктом 5.3.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно виконувати оплату наданих робіт згідно умов Договору, оплату додаткових робіт та матеріалів, вартість електро-вимірів та обов`язкових періодичних оглядів обладнання.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами Акту приймання обладнання та діє протягом двох років. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну дії (п. 7.2 Договору).

Як зазначає позивач, ТОВ «Коне ліфти» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином, що підтверджується складеними та підписаними сторонами без заперечень та зауважень Актами наданих послуг за серпень, жовтень та листопад 2019 року, які відповідачем в повному обсязі не оплачені, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 9 483,78 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 465,68 грн., пеню в розмірі 604,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 008,72 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір по наданню послуг з технічного обслуговування ліфтового обладнання № 17165/MNT від 03.04.2019 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1 Договору щомісячна ціна Договору визначена та погоджена сторонами становить 3 161,26 грн., в тому числі ПДВ (205) - 526,88 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони погодили, що виконавець не пізніше до п`ятого числа наступного місяця, у якому виконувалось технічне обслуговування, надає замовнику акти у двох примірниках або надсилає їх поштовим відправленням. Виконавець може надавати акти в електронному вигляді, шляхом направлення на адресу електронної пошти замовнику зазначену в Договорі. Замовник зобов`язується в строк не більше п`яти днів з дня отримання актів від виконавця затвердити їх та оплатити або у наведений строк надати виконавцю обґрунтовані письмові заперечення щодо відмови від приймання виконаних робіт. У випадку не підписання у вказаний строк або ненадання відмови у цей строк, Акт вважається прийнятим безумно та підлягає обов`язковій оплаті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано позивачу послуги вартістю 9 483,78 грн., що підтверджується підписаними сторонами без заперечень та зауважень Актами наданих послуг № 488 від 30.08.2019 на суму 3 161,26 грн., № 643 від 31.10.2019 на суму 3 161,26 грн., № 721 від 30.11.2019 на суму 3 161,26 грн.

За умовами п. 2.3 Договору оплата за роботи здійснюється замовником щомісячно у строк не пізніше п`ятого числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача із претензією про сплату заборгованості 17.11.2020 вих. № 11/2096.

Вказана претензія була отримана відповідачем 24.11.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Втім відповідач залишив вказану вимогу позивача без відповіді та реагування.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 9 483,78 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 9 483,78 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 465,68 грн., пеню в розмірі 604,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 008,72 грн..

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору за невиконання зобов`язань по оплаті робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ (яка діяла на момент виникнення порушення) від суми не виконаного платежу за кожний день прострочення.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 604,96 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 465,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 008,72 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., заявлених позивачем, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, в обґрунтовування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем не додано жодного доказу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, виходячи з відсутності у матеріалах справи документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Таки чином, оскільки сама лише вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., без надання відповідних доказів в підтвердження понесення таких витрат, не може бути беззаперечним доказом понесення стороною дійсних витрат у заявленому розмірі, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. залишається судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1; ідентифікаційний код: 32920218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коне Ліфти» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13, корп. 7Б, оф. 42; ідентифікаційний код: 36049391) заборгованість у розмірі 9 483 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 465 (чотириста шістдесят п`ять) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 008 (одна тисяча вісім) грн. 72 коп., пеню у розмірі 604 (шістсот чотири) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 05.08.2021

Суддя О.А. Грєхова