Рішення № 98788230, 27.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2021Справа № 910/5373/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за первісним позовом фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії"

про стягнення 78 365,75 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії"

до фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича

про стягнення 577 799,08 грн.

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Фіцулін О.О. - представник за ордером серія КР №041941 від 05.07.2021;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" про стягнення 78 365,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору №16/12/17 від 16.12.2017 відповідачем в частині неоплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.04.2021 року до канцелярії суду товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" подано відзив на позовну заяву.

28.04.2021 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" до фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича про стягнення 577 799,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа-підприємець Бараш Борис Борисович має невиконані фінансові зобов`язання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії", які пов`язані з умовами договору №16/12/17 від 16.12.2017, зокрема: ФОП Бараш Б.Б. має: відшкодувати позивачу 537 799,08 грн. - вартість будівельних робіт по договору, які не виконав позивач і які виконуються іншим виконавцем за розцінками іншого виконавця та повернути позивачу 40 000,00 грн. - помилково перерахованих 27.02.2020р. коштів.

05.05.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" до фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича про стягнення 577 799,08 грн. в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/5373/21 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.06.2021.

25.05.2021 до канцелярії суду товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" подано заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 577 799,08 грн. на всіх рахунках фізичної особи-підприємця Бараш Бориса Борисовича (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" про забезпечення позову повернуто заявнику.

31.05.2021 через канцелярію суду відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечення.

В судове засідання 01.06.2021 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2021 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 06.07.2021.

01.06.2021 до канцелярії суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

18.06.2021 на адресу суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.07.2021 на адресу суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про заперечення щодо клопотання про долучення доказів.

05.07.2021 на електронну адресу суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 06.07.2021 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) заперечив проти клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи, просив суд відмовити та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи за необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2021 у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи - відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 27.07.2021.

В судове засідання 27.07.2021 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з`явився.

27.07.2021 на електронну адресу суду від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) заперечив проти клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи за необґрунтованістю.

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, в задоволені зустрічного позову просив суд відмовити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Барашем Борисом Борисовичем (виконавець) укладено договір №16/12/17.

Відповідно до ч.1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язки власними і залученими силами якісно, у встановлені договором строки, виконати роботи з влаштування систем водопостачання та каналізації на об`єкті: Реконструкція нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Обухівській, 120 у Святошинському районі м. Київ згідно обсягів кошторису (додаток № 2)

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором, згідно договірної ціни (додаток №1), складає 1 300 000,00 грн.

Вартість робіт за цим договором може коригуватися у випадках виникнення додаткових обставин, які не передбачені цим договором. Перегляд вартості виконання робіт за цим договором обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п.2.2 договору).

У додатку № 1 до договору: "Договірна ціна на влаштування водопостачання та каналізації на об`єкті: Реконструкція нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Обухівській, 120 у Святошинському районі м. Києва, що здійснюється 2018 році, сторони погодили загальну договірну ціну в сумі 1 300 000,00 грн.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язується виконати роботи, які передбачені цим договором до 31 серпня 2018 року.

Відповідно до п.3.2 договору щомісячно виконавець має подати на розгляд замовнику акт здавання-приймання виконаних робіт. Замовник перевіряє фактично виконані обсяги робіт, про що складається відповідний акт. Зазначений акт замовник має підписати протягом трьох робочих днів або надіслати вмотивовану відмову від приймання робіт. Розрахунок за фактично виконані роботи проводяться замовником протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт згідно з п. 2.3.2.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку вмотивованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт сторонами має бути підписаний двосторонній акт про невідповідність обсягів або якості виконаних робіт (який є підставою для перегляду суми коштів, які мають бути сплачені або сплачені виконавцю за цим договором), а також план-графік за яким виконавець має усунути виявлені недоліки.

Як зазначено позивачем, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором, він виконав роботи на обумовленому в договорі об`єкті, на загальну суму 749 417,33 грн, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року № 1 на суму 272 101,45 грн, за лютий 2018 року №2 на суму 70 052,22 грн, за квітень 2018 року №3 на суму 83 521,40 грн, за травень 2018 року №4 на суму 43 478,75 грн, за липень 2018 року №5 на суму 99 075,22 грн, за жовтень 2018 №6 на суму 31 530,79 грн, за травень 2019 №7 на суму 31 291,75 грн, які разом з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були підписані відповідачем без зауважень та акт за лютий 2020 року №8 на суму 118 365,75 грн, з довідкою про вартість робіт лютий 2020 року, які 10.04.2020 надіслані замовнику для підписання рекомендованим цінним листом № 0314211774368.

Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата робіт за цим договором здійснюється в такому порядку:

- замовник протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 10% загальної вартості робіт по даному договору, а саме 130 000,00 грн (п.п. 2.3.1);

- в подальшому розрахунок виконується щомісячно на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (надалі акт) протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту з урахуванням авансових платежів (п.п. 2.3.2).

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу кошти на загальну суму 671 951,58 грн., а саме:

- 09.01.2018 року в розмірі 100 101,45 грн.,

- 10.01.2018 року в розмірі 100 000,00 грн.,

- 12.02.2018 року в розмірі 72 000,00 грн.,

- 02.03.2018 року в розмірі 70 052,22 грн.,

- 25.04.2018 року в розмірі 49 358,74 грн.,

- 07.05.2018 року в розмірі 34 162,66 грн.,

- 06.06.2018 року в розмірі 43 478,75 грн.,

- 19.07.2018 року в розмірі 99 075,22 грн.,

- 29.08.2018 року в розмірі 50 000,00 грн.,

- 15.07.2018 року в розмірі 12 822,54 грн.,

- 27.02.2020 року в розмірі 40 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу про виконання зобов`язань, шляхом заборгованості за договором №16/12/17 від 16 грудня 2017 року (вих. №6 від 11.02.2021), у якій вимагав у останнього оплатити суму грошових коштів за виконані роботи в розмірі 78 365,75 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в розмірі 78 365,75 грн.

Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що чинність договору закінчилась 31 грудня 2018 року. Між сторонами підписано сім актів приймання виконаних будівельних робіт про виконання договору №16/12/17 від 16.12.2017 року на загальну суму 631 051,58 грн. Відповідач (замовник по договору) виплатив вказану суму позивачеві. Вказані в акті №8 роботи взагалі не були виконані позивачем. ФОП Бараш Б.Б. не виконав свої зобов`язання по договору на суму 668 948,42 грн. Новим виконавцем (ТОВ «Геокомфорт») проводяться роботи на об`єкті та оплачені відповідачем. Кошти і розмірі 40 000,00 грн., помилково виплачені 27.02.2020р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1.1 та п.п. 4.2.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний виконати роботи, які передбачені цим договором, згідно діючих норм та правил, а замовник - своєчасно прийняти виконані роботи за цим договором та сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року №8 на суму 118 365,75 грн, з довідкою про вартість робіт лютий 2020 року направлений позивачем відповідачу для підписання 10.04.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти № 0314211774368, та отриманий останнім 16.04.2020р..

Як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем, будь-якої вмотивованої відмови від підписання акту відповідачем не надавалось.

Відповідно до п.3.2 договору щомісячно виконавець має подати на розгляд замовнику акт здавання-приймання виконаних робіт. Замовник перевіряє фактично виконані обсяги робіт, про що складається відповідний акт. Зазначений акт замовник має підписати протягом трьох робочих днів або надіслати вмотивовану відмову від приймання робіт. Розрахунок за фактично виконані роботи проводяться замовником протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт згідно з п. 2.3.2.

Відповідно до ч.1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19.

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12, Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

Доказів направлення відповідачем позивачу вмотивованої відмови від підписання акту за лютий 2020 року №8 на суму 118 365,75 грн у встановлений договором строк суду не надано.

Суд зауважує, що до моменту подання даного позову до суду, відповідач жодного висловлення незгоди з виконаними роботами позивачем, зокрема, за актом №8 за лютий 2020 року на суму 118 365,75 грн., не надав.

Щодо твердження відповідача про те, що чинність договору закінчилась 31 грудня 2018 року, тому не було жодних підстав ні щоб виконувати будівельні роботи, ні щоб приймати роботи по вказаному договору, ні оплачувати такі роботи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18.

Крім того, судом взято до уваги те, що роботи по акту №7 за травень 2019 на суму 31 291,75 грн, були виконані позивачем та прийняті і оплачені відповідачем вже після закінчення строку дії договору.

Також, судом враховано, що у вимозі про виконання зобов`язань, шляхом заборгованості за договором №16/12/17 від 16 грудня 2017 року (вих. №6 від 11.02.2021), у якій вимагав у останнього оплатити суму грошових коштів за виконані роботи в розмірі 78 365,75 грн, позивачем також, зазначено, що у зв`язку з неналежним фінансуванням виконаних та прийнятих робіт, ФОП Барабашем Б.Б. було припинено виконання робіт за договором до повного погашення існуючої заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № №16/12/17 від 16.12.2017 р. (по акту №8 за лютий 2020 року) у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 78 365,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2020 року після припинення дії договору позивачем (ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії") помилково перерахувало на рахунок ФОП Бараша Б.Б. кошти в сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу: «плата за облаштування системи каналізації. Зг. дог. №16/12/17 від 16.12.2017р. без ПДВ».

З матеріалів справи вбачається, що з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів 27.02.2020 року в розмірі 40 000 00,00 грн. позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача 20.04.2021 року в претензії вих. №39 від 19.04.2021 року, тобто вже після звернення позивача за первісним позовом до суду (02.04.2021р.).

Враховуючи наявності у відповідача за первісним позовом заборгованість по договору №16/12/17 від 16.12.2017 р. (по акту №8 за лютий 2020 року), тому відсутні підстави для визнання перерахованих коштів в розмірі 40 000,00 грн. помилково перерахованими, а тому позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 537 799,08 грн. - вартість будівельних робіт по договору, які не виконав позивач і які виконуються іншим виконавцем за розцінками іншого виконавця посилаючись на п.5.3 договору №16/12/17 від 16.12.2017р.

В обґрунтування вищезазначеного позивачем за зустрічним позовом надано договір №18/12/20 про монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем вентиляції, опалення, водопостачання та каналізації, їх автоматизації ти диспетчеризації від 18.12.2020 року укладений між ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" (замовник) та ТОВ «Геокомфорт» (підрядник) з додатками та платіжні доручення №48 від 23.12.2020 року на суму 261 818,60 грн. та №47 від 23.12.2020 року на суму 287 268,25 грн.

Відповідно до п.5.3 договору в разі повторного невчасного та/або неякісного виконання робіт виконавець несе матеріальну відповідальність в розмірі, необхідному для довиконання обсягу робіт, який передбачений цим договором (за розцінками іншого виконавця).

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача за зустрічним позовом (до моменту подання первісного позову ФОП Бараш Б.Б.) до відповідача за зустрічним позовом з претензіями щодо прострочення виконання зобов`язання чи якості виконаних робіт по договору №16/12/17 від 16.12.2017р.

Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язується виконати роботи, які передбачені цим договором до 31 серпня 2018 року.

Будь-якого іншого строку виконання робіт сторонами не встановлено та не погоджено, тому факт саме повторного невчасного виконання позивачем за зустрічним позовом не підтверджено.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 537 799,08 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача за первісним позовом суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" (02232, місто Київ, вул. Закревського, будинок 81/1; ідентифікаційний код 31519906) на користь фізичної особи-підприємця Бараша Бориса Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 78 365 (сімдесят вісім тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 75 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.00 коп.

3.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 05.08.2021 року.

Суддя С.М. Мудрий