Рішення № 98788204, 05.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2021Справа № 910/9040/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»

про стягнення 132 376, 89 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про стягнення 132 376, 89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено відповідачу теплову енергію, за яку останній не розрахувався.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

16.07.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати загальну позовну давність до даного грошового зобов`язання.

27.07.2021 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку № 1 по вул. Поліська, 22 в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється позивачем, що підтверджується переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, який є додатком до Розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 року № 33 «Про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

За твердженням позивача з жовтня 2015 року по березень 2021 року включно позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 95 129, 00 грн, за які відповідач не розрахувався. Претензій щодо якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.

Надання послуг з опалення, що надавалися в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами: від 07.10.2015 № 41336 підключення, від 01.04.2016 № 47555 відключення, від 05.10.2016 № 53426 підключення, від 13.03.2017 № 58456 відключення, від 03.10.2017 № 04300 підключення, від 02.11.2018 № 69181 підключення, від 25.10.2019 № 7349 підключення, від 06.04.2019 № 5585 відключення, від 16.10.2020 № 10774 підключення, від 06.04.2020 № 9227 відключення.

Позивач вказує, що під час розрахунку заборгованості за надані послуги застосовував звіти з показаннями приладів будинкового лічильнику теплової енергії за періоди з 01.12.2015 по 25.03.2021.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2015 по 31.03.2021 у розмірі 95 129,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до п. 18, п. 20, п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вже зазначалось, позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого опалення, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 95 129 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено вимогу про застосування загального строку позовної давності до даного грошового зобов`язання. Також, у відзиві відповідач зазначає, що за його розрахунком з урахуванням застосування строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість у розмірі 19 390, 59 грн, інфляційні втрати у розмірі 1427, 58 грн та 3 % річних у розмірі 688, 96 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 95 129, 00 грн за період з 01.10.2015 по 31.03.2021.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи обґрунтованість вимог позивача та заявлену в порядку ст. 267 ЦК України вимогу відповідача про застосування загального строку позовної давності до спірних правовідносин, що є підставою для відмови в позові, господарський суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності та відмови в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 75 738, 41 грн за період з 01.10.2015 по 31.10.2018. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача решти заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 19 390, 59 грн за період з 01.11.2018 по 31.03.2021, суд вважає вимогу позивача у вказаній частині обґрунтованою, а тому з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 19 390, 59 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2018 по 31.03.2021.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9376, 58 грн 3% річних та 27 871, 31 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2019 - квітень 2021.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Судом застосовано позовну давність щодо основної вимоги за період з 01.10.2015 по 31.10.2018 року, тому суд здійснює перевірку правомірність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних в межах періоду заявленого позивачем починаючи з квітня 2018 року.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 1627, 70 грн.

Здійснивши перевірку математичного розрахунку 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 689, 05 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 372, 24 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (02175, місто Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 148А, ідентифікаційний код 39604270) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 19 390 (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) грн 59 коп., 3 % річних у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн 70 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 24 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва