Рішення № 98788167, 04.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2021Справа № 910/6817/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

про стягнення 283 580,54 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - відповідач) про стягнення 283 580,54 грн., з яких: 267 842,88 грн. - заборгованість за надані депозитні послуги у період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року; 6 486,81 грн. - пеня; 3 157,42 грн. - 3 % річних; 6 096,43 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 11.05.2011 року договору про відкриття (обслуговування) рахунку в цінних паперах № 22-Д в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат. З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18.05.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 14.05.2021 року № 0000606/21-226 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведене, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі № 910/6817/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 08.06.2021 року, в якій останній просив суд здійснювати розгляд справи № 910/6817/21 у судовому засіданні з викликом сторін.

09.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 09.06.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на об`єктивну неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" здійснювати будь-які платежі за укладеним між сторонами договором внаслідок накладення арешту на грошові кошти відповідача в рамках відкритих виконавчих проваджень. Також, відповідач наголосив на відсутності його вини у порушенні взятих на себе зобов`язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах від 11.05.2011 року № 22-Д. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" вказало на необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення з відповідача сум грошових коштів, зокрема, в частині нарахування пені, яке було здійснене позивачем, на думку відповідача, без урахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на обґрунтованість поданої відповідачем заяви від 08.06.2021 року та наявність підстав для її задоволення, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, забезпечення сторонам можливості подати докази на підтвердження своїх правових позицій та правильного застосування законодавства, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року справу № 910/6817/21 було призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін на 07.07.2021 року.

23.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 18.06.2021 року № 0000602/21-289 на відзив на позовну заяву, в якій Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" вказало про обґрунтованість здійснених останнім розрахунків, зокрема, пені, а також зазначило про те, що умовами укладеного між сторонами договору про відкриття рахунку в цінних паперах передбачено здійснення нарахування штрафних санкцій незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов`язань, та припинення такого нарахування лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобов`язання.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 07.07.2021 року, не відбулося, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року судове засідання у справі № 910/6817/21 призначено на 04.08.2021 року.

До початку призначеного судового засідання 04.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 03.08.2021 року № 0000602/21-404, до якої останнім було долучено розгорнутий розрахунок заявлених до стягнення з відповідача сум грошових коштів.

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору від сторін не надходило.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про дату, час і місце розгляду справи були завчасно повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу та відповідачу копій ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року (зокрема, № 0105477566843 - вручено позивачу 28.07.2021 року та № 0105477566851 - вручено відповідачу 27.07.2021 року), проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 04.08.2021 року не забезпечили.

Враховуючи те, що у сторін було достатньо часу та можливості для реалізації своїх процесуальних прав, встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України, у тому числі забезпечення явки повноважних представників у судове засідання, беручи до уваги подання сторонами заяв по суті спору, а також зважаючи на відсутність обставин, які свідчать про неможливість вирішення спору в даній справі у судовому засіданні 04.08.2021 року, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у відкладенні розгляду справи на іншу дату.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, Гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" було укладено договір про відкриття (обслуговування) рахунку в цінних паперах № 22-Д (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням договорів про внесення змін до цього правочину від 29.08.2014 року № 1 та від 18.12.2019 року № 62/2, депозитарна установа (позивач) зобов`язалася у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим Договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах депонента (відповідача), проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента, його керуючого (их) рахунком у цінних паперах та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 року № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 року за № 1084/23616.

Означений договір, а також договори про внесення змін до нього, підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками наведених суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.1 Договору (тут і далі в редакції договору про внесення змін до нього від 18.12.2019 року № 62/2) депозитарна установа на рахунку в цінних паперах депонента відповідно до чинного законодавства України веде облік цінних паперів, прав на цінні папери, що належать депоненту, та їх обмежень.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що депонент оплачує послуги депозитарної установи відповідно до умов цього Договору та тарифів, затверджених депозитарною установою, що діяли на момент надання відповідної послуги, та розміщених на веб-сайті депозитарної установи: http://www.ecimb.com у мережі Інтернет, на рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Укрексімбанк", код банку 322313, ідентифікаційний код АТ "Укрексімбанк" - НОМЕР_3 .

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія витягу з тарифів комісійної винагороди на банківські послуги АТ "Укрексімбанк", затверджених наказом від 29.11.2010 року № 597, чинних протягом 2020 року.

Згідно з пунктом 3.2 цього правочину оплата послуг за цим Договором, які згідно з діючими тарифами надаються депозитарною установою на умовах їх попередньої поставки, здійснюється депонентом по завершенню кожного календарного кварталу не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, окрім випадку розірвання/припинення дії Договору, на підставі акту-рахунку, в якому, зокрема, вказуються реквізити рахунку депозитарної установи для здійснення платежу, зазначені в пункті 3.1 цього розділу Договору, перелік та вартість послуг, наданих депозитарною установою депоненту протягом звітного періоду, та сума до оплати (далі - акт-рахунок), що складається в 2 примірниках. Обидва примірника акту-рахунку надаються депоненту депозитарною установою в дотриманням вимог розділу VII Договору до 10 числа місяця (включно), наступного за звітним періодом, або у порядку, передбаченому пунктом 3.4 цього розділу Договору. Обидва примірника акту-рахунку депонент зобов`язаний підписати та один примірник підписаного акту-рахунку повернути депозитарній установі до кінця місяця, наступного за звітним періодом, з дотриманням вимог розділу VII Договору. У випадку, якщо депонент не поверне депозитарній установі один примірник підписаного акту-рахунку у визначений цим пунктом строк, такий акт-рахунок вважається схваленим депонентом, а послуги, вказані в ньому, прийнятими депонентом та такими, що належним чином та в повному обсязі надані депоненту депозитарною установою.

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата послуг за цим Договором, які згідно з діючими тарифами надаються депозитарною установою на умовах передплати, здійснюється депонентом на умовах передоплати на рахунок депозитарної установи, реквізити якого зазначені в пункті 3.1 цього розділу Договору. Підтверджуючими документами про надання депозитарною установою послуг, зазначених в цьому пункті Договору, є документи, передбачені внутрішніми документами депозитарної установи. Про надання депоненту у звітному періоді послуг, які надаються на умовах передплати, депозитарної установи також звітує перед депонентом шляхом доповнення акту-рахунку інформацією про перелік та вартість послуг, наданих протягом звітного періоду на умовах передплати, та суму їх оплати, у тому числі із застосуванням порядку, передбаченого пунктом 3.4 цього розділу Договору.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Договору на депонента покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими Договором та тарифами депозитарної установи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач відкрив відповідачу рахунок у цінних паперах та протягом 01.01.2020 року - 31.12.2020 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" відповідні послуги з обслуговування наведеного рахунку загальною вартістю 267 842,88 грн.

Також, у матеріалах справи наявні копії відповідних актів-рахунків щодо надання відповідачу послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах депонента від 31.03.2020 року № 13151 на суму 66 960,72 грн., від 30.06.2020 року № 13151 на суму 66 960,72 грн., від 30.09.2020 року № 13151 на суму 66 960,72 грн. та від 31.12.2020 року № 13151 на суму 66 960,72 грн., загальна вартість яких становить 267 842,88 грн., а також докази їх направлення на адресу відповідача (реєстри рекомендованих поштових відправлень).

Однак, означені акти Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" підписані не були.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором протягом спірного періоду, враховуючи визнання відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву, факту надання йому Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" відповідних послуг у 2020 році, а також беручи до уваги положення пункту 3.2 укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку про те, що вищевказані акти-рахунки вважаються схваленими депонентом, а зазначені у них послуги є прийнятими відповідачем та такими, що належним чином та в повному обсязі надані депозитарною установою.

Про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення депозитарною установою своїх зобов`язань за цим правочином.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач вартість послуг, наданих йому позивачем за Договором протягом 01.01.2020 року - 31.12.2020 року, не оплатив, заборгувавши таким чином Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" грошові кошти у загальному розмірі 267 842,88 грн.

У матеріалах справи також наявні адресовані відповідачу листи позивача від 14.01.2020 року № 151-3/53, від 08.07.2020 року № 151-3/680, від 05.10.2020 року № 0025004/964 з вимогами про сплату наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" заборгованості за сплати депозитарних послуг, які були залишені відповідачем без задоволення.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" не сплатило на рахунок позивача суму спірної заборгованості у добровільному порядку, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення договірних правовідносин) договір про відкриття рахунку в цінних паперах - це договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності, а саме: надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України" договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині 2 розділу І Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2013 року № 1412 "Про затвердження Вимог до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах".

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на об`єктивну неможливість здійснювати будь-які платежі за укладеним між сторонами Договором внаслідок накладення арешту на грошові кошти депонента в рамках відкритих виконавчих проваджень, а також твердження про відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" у порушенні зобов`язань за цією угодою не свідчать про наявність правових підстав для звільнення відповідача від виконання взятих на себе грошових зобов`язань за Договором. Крім того, такі посилання не були підтверджені відповідачем жодними доказами.

Відтак, враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 267 842,88 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до відповідача про стягнення вказаної суми грошових коштів, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" 6 486,81 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожному акту-рахунку окремо у період з 26.04.2020 року по 31.01.2021 року, згідно з наданим позивачем розрахунком.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 230 Господарського кодексу України.

Положеннями частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 6.3 Договору за порушення строків оплати послуг за цим Договором депонент, зокрема, з 01.01.2017 року сплачує депозитарній установі пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти стягнення з депонента заявленої суми пені, відповідач посилався на необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків цієї штрафної санкції, які, на його думку, були виконані позивачем без урахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та поза межами встановленого вказаною нормою шестимісячного строку.

Проте наведені заперечення не беруться судом до уваги з огляду на положення пункту 6.5 Договору, за якими нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов`язань, і припиняється лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобов`язання.

Так, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 року в справі № 910/2031/16, а також Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.

У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та, відповідно, кількості днів за відповідні періоди прострочення, оскільки не враховано вихідних днів, що призвело до заявлення вказаної суми у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню окремо), є 6 422,73 грн., з яких: 3 227,59 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 28.04.2020 року по 31.01.2021 року; 2 064,01 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 28.07.2020 року по 31.01.2021 року; 1 065,09 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 27.10.2020 року по 31.01.2021 року; 66,04 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 26.01.2021 року по 31.01.2021 року.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає пеня у загальному розмірі 6 422,73 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 64,08 грн. пені слід відмовити.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем протягом 2020 року послуг, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" 3 % річних у загальному розмірі 3 157,42 грн., нараховані на відповідні суми заборгованості по кожному акту-рахунку окремо у період з 26.04.2020 року по 31.01.2021 року, згідно з наданим позивачем розрахунком, а також 6 096,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та, відповідно, кількості днів за відповідні періоди прострочення, оскільки позивачем також не було враховано вихідних днів, що призвело до заявлення вказаної суми цих компенсаційних виплат у завищеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню за актами-рахунками від 31.03.2020 року № 13151, від 30.06.2020 року № 13151, від 30.09.2020 року № 13151 та від 31.12.2020 року № 13151 окремо), є 3 129,98 грн., з яких: 1 531,78 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 28.04.2020 року по 31.01.2021 року; 1 032,32 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 28.07.2020 року по 31.01.2021 року; 532,86 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 27.10.2020 року по 31.01.2021 року; 33,02 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 66 960,72 грн. у період з 26.01.2021 року по 31.01.2021 року.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 6 093,43 грн., а також враховуючи, що вказаний розмір збитків від інфляції не перевищує обрахованого судом розміру цих компенсаційних виплат за дійсні періоди прострочення, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає 3 % річних у розмірі 3 129,98 грн. та 6 093,43 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 27,44 грн. 3 % слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про стягнення 283 580,54 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 5А; код ЄДРПОУ 33940565) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127; код ЄДРПОУ 00032112) 267 842 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 88 коп. основного боргу, 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 73 коп. пені, 3 129 (три тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 98 коп. 3 % річних, 6 093 (шість тисяч дев`яносто три) грн. 43 коп. інфляційних втрат, а також 4 252 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про стягнення 64 (шістдесят чотири) грн. 08 коп. пені та 27 (двадцять сім) грн. 44 коп. 3 % відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.08.2021 року.

Суддя В.С. Ломака