Рішення № 98786515, 05.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10256/21

Провадження № 2/638/4829/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України) справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом про стягнення з Державного підприємтсва «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначила, що з 01 липня 2015 року по час хвернення до суду з позовом працює на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАДЬ» на посаді головного спеціаліста відділу обладнання та комплектації. Як вбачається з довідки ДП «УКРНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» від 23 червня 2021 року № Б-02/38 про нараховану та не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 01 червня 2021 року загальний розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати, становить 15620,64 грн. Таким чином, позивачу за період з 01 квітня 2020 року по 01 червня 2021 року включно мала бути виплачена заробітна плата в сумі 15620,64 грн, однак її виплата здійснена не була.

Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки відповідач протягом тривалого періоду не виплачує заробітну плату їй постійно доводиться докладати додаткові зусилля для організації життя своєї сім`ї, постійно себе обмежувати в елементарно необхідних речах для нормальної життєдіяльності, економити на харчах, одязі, звертатись до родичів, друзів та знайомих про позику грошових коштів та надання іншої необхідної допомоги. За відсутності заробітної плати позивач не зміг відпочити в літній період 2020 року, що викликало не лише сильні моральні та душевні страждання, потрясіння, а й позначилось на стані здоров`я. Така бездіяльність відповідача заподіює позивачу моральні страждання, яку остання оцінює в сумі 5000 грн.

Позивач просила суд стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (Україна, 61166, м. Харків, проспект Науки, 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суму заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2020 року до 01 червня 2021 року в розмірі 15620 грн 64 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн 00 коп.

23 липня 2021 року на адресу суду від ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди, спричиненої сильними моральними стражданнями, втратою нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Окрім того зазначає, що у зв`язку з погіршенням загальної ситуації в металургійній галузі ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» протягом тривалого часу зазнає значних фінансових труднощів, що пов`язані із скороченням випуску основних видів своєї продукції для металургійних підприємств. Також ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» протягом тривалого періоду часу було позбавлено можливості вільного розпорядження власними коштами, що обліковувались на поточних банківських рахунках, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, пов`язаними із невиконанням Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України рішення Київського районного суду міста Харкова від 16 січня 2020 року по справі № 953/21499/19 щодо поновлення генерального директора Сталінського Д. В. на посаді керівника підприємства. Окрім того, наразі у процедурі виконавчого провадження здійснено арешт грошових коштів на рахунках Дії «УкрНТЦ «Енергосталь», що унеможливлює їх вільне розпорядження безпосередньо самим підприємством. На цей час виплата заборгованості із заробітної плати та усі інші виплати, в тому числі і сплата єдиного соціального внеску, здійснюються через ВПВР УЗПВР СММЮ (м. Харків) в рамках зведеного виконавчого провадження № 62737925 відповідно до черговості, встановленої ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Заперечень щодо іншої частини позовних вимог від відповідача не надійшло.

Пунктом 2 частини 2 статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Оскільки справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України, то розгляд позовної заяви проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді головного спеціаліста відділу обладнання та комплектації з 01 липня 2015 року по теперішній час, що підтверджується наказом № 774-к від 26 червня 2015 року про прийняття на роботу, копією витягу з трудової книжки позивача та довідкою ДП «УКРНТЦ «ЕНЕРГОСТАДЬ» від 23 червня 2021 року № Б-02/38.

Згідно довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01 квітня 2020 року по 01 червня 2021 року за №Б-02/38 від 23 червня 2021 року, розмір заборгованості по заробітній платі станом на 23 червня 2021 року становить 15620 грн 64 коп.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості із нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати у розмірі 15620,64 грн. При цьому, ні наявність заборгованості з виплати заробітної плати, ні її розмір відповідач не оспорював.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14 грудня 2016 року у справі №428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова №4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4).

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 13 указаної постанови роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає беззаперечним, що внаслідок тривалої (14 місяців) затримки у виплаті належної позивачу заробітної плати, необхідності відстоювати гарантоване Конституцією України право на оплату праці в суді, позивач зазнала моральних страждань, а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання цієї позовної заяви, тобто судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 94, 115 Кодексу законів про працю України суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (Україна, 61166, м. Харків, проспект Науки, 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , суму заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2020 року до 01 червня 2021 року в розмірі 15620 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 64 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (ЄДРПОУ 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2021 року.

Суддя І.П. Латка