Рішення № 98784237, 29.07.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/18/21

Справа №754/12432/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.

секретаря судового засідання - Куценко Ю.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, визнання протиправними дій працівника інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо тичасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року до Деснянського районного суду м. Києва звернувся позивач із позовом до Управління патрульної поліції м. Києва, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, закриття провадження у справі, визнання протиправними дії поліцейського патрульної поліції щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Ухвало суду від 20.10.2020 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

07.11.2020 року від позивача до суду надійшов позов, де останній уточнив відповідача та вказував на те, що вважає дії працівника інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо складення відносно нього постанови серії АС № 0000034489 від 16.09.2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП незаконними та протиправними. Окрім цього працівник інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури склав акт огляду, тимчасового затримання та доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик, в результаті чого позивач був вимушений оплатити грошові кошти у сумі 1669 грн. та комісію за послуги банку, що включають штраф за порушення ПДР, послуги з евакуації та зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику. Як вказує позивач ним не було допущено порушення правил зупинки, стоянки, що створюють значні перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Більше того, з відеозаписів вбачається, що стоянку та зупинку у даному місці здійснювали й інші учасники дорожнього руху. Окрім цього, відсутній дорожній знак, який вказує на рух громадського транспорту на виділеній смузі, де було припарковано його авто, сама смуга, як видно з відеозаписів, не виділена нерозривною лінією з нанесенням літери «А» відповідно до Правил дорожнього руху. Фото, надане Київською міською державною адміністрацією до Управління патрульної поліції м. Києва, на яке посилається Управління патрульної поліції м. Києва у відзиві містить ознаки втручання за допомогою програмного забезпечення. З відеозаписів реєстратора видно, що дорожні знаки, що позначають смугу одностороннього руху та смугу для маршрутних транспортних засобів відсутні, проте на фото вони наявні. Вказана постанова не відповідає вимогам ст. 283 ч. ч. 2 та 3 КУпАП України, оскільки не встановлено, чи здійснено водієм транспортного засобу по вул. Антоновича, 74, зупинку чи стоянку, та не встановлено водія, який вчинив дані дії, адже на час винесення постанови водій був відсутній. До того ж відсутня відповідна дорожня розмітка, що позначає спеціальну смугу для громадського транспорту. Такі обставини виключають суб`єктивну сторону вчиненого правопорушення, адже були відсутні відповідні знаки та позначення. Отже, враховуючи наведене, позивач вважає постанову винесену працівником інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури постанову серії АС № 0000034489 від 16.09.2020 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню та як наслідок просить закрити провадження у справі, визнати протиправними дії працівника інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури щодо тимчасового затримання та доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик з відповідними правовими наслідками та компенсацією заподіяної моральної шкоди, завданої незаконними діями суб`єкта владних повноважень

Ухвалою суду від 10.02.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання замінено неналежного відповідача - Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

28.05.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, де вказано про те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивач позов підтимав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Згідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.288 КУпАП постанова інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі-КАС), з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили (ч.1 ст.289 КУпАП).

Згідно приписів ч.2 ст.291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Суд дослідив надану відповідачем постанову головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту Транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляного В.С. серія АС №0000034489 від 16.09.2020 року із змісту якої вбачається, що транспортний засіб Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 16.09.2020 року 18 год. 20 хв. на вул. Антоновича, 84 в м. Києві зупинено на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» та дорожньою розміткою 1.24, чим порушено пункт 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, через що на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Диспозиція ч.3 ст.122 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил стоянки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до приписів п.п. «д» п.15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Водночас, приписами ч.3 ст.265-4 КУпАП встановлено перелік випадків, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, зокрема, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

В судовому засіданні досліджено подані відповідачем фотоматеріали з яких вбачається, що автомобіль Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 16.09.2020 року знаходиться на проїжджій частині дороги вздовж тротуару (без виїзду на нього).

Водночас судом досліджено наданий позивачем відеозапис з місця евакуації транспортного засобу з відеореєстратора, яким зафіксовано епізод стоянки транспортного засобу Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 до моменту його евакуації.

При цьому, з відеозапису не вбачається створення автомобілем позивача перешкод для руху пішоходів та неможливість руху інших транспортних засобів.

Таким чином, обставини, викладені в оскаржуваній постанові, щодо залишення автомобіля позивача для стоянки 16.09.2020 року о 18 год. 20 хв. таким чином, що він створює перешкоди для пішоходів або інших транспортних засобів, дослідженими судом доказами не підтвердились, а відтак відповідачем не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за встановленої відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги наведене суд визнає недоцільним досліджувати доводи позивача щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час накладення адміністративного стягнення та наявності у нього дозволу на паркування.

Отже відповідачем не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Водночас, згідно положень ч.1 ст.267 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, виключає, згідно вимог ст.265-4 КУпАП, застосування до неї такого заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення як тимчасове затримання транспортного засобу.

З долученої до позовної заяви квитанції від 16.09.2020 року вбачається, що позивачем сплачено в бюджет 255,00 грн. штрафу на виконання оскаржуваної постанови, ТОВ « АВТОСОС-СЕРВІС» 1270,00 грн. плати за евакуацію, ГУНП у м. Києві 144,00 грн. плати за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику, 166,90 грн. банківської комісії.

З урахуванням повноважень суду, визначених ст.ст. 245, 286 КАС України, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає, що слід визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту Транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляного В.С. серія АС №0000034489 від 16.09.2020 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Слід також визнати протиправними дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до приписів ч.1 ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою та здійснюється згідно порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, а тому вимога про повернення (стягнення) сплаченого позивачем штрафу у розмірі 255,00 грн. не може бути задоволена у цій справі (постанова Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №757/2757/16-а).

Щодо інших витрат, понесених позивачем, а саме: 1270,00 грн. плати за евакуацію, 144,00 грн. плати за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику, 166,90 грн. банківської комісії, а всього - 1555,40 грн., суд зазначає, що вони в порядку ч.1 ст.296 КУпАП, не можуть бути повернені останньому, оскільки сплачені не до бюджету, а відтак відповідні суми слід віднести до збитків позивача та стягнути їх за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень рішення та дії посадових осіб якого визнаються протиправними у цій справі.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члені її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 липня 2019 року у справі №9901/21/19 зазначив наступне: «отриманню беззаперечного висновку про заподіяння моральної шкоди має передувати така взаємообумовлена послідовність: ухвалення рішення, вчинення дії, допущення факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень, яким порушено права, свободи, інтереси; настання негативних наслідків (заподіяння) шкоди від ухваленого рішення, вчиненої дії, допущеного факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень; існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією, бездіяльністю й заподіяною особі шкодою».

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує фактом притягнення його до адміністративної відповідальності та затриманням його автомобіля.

З огляду на вищевказане, необхідно стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 1000,00 грн. моральної шкоди;

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

Позивач також просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір (угоду) №01/09/2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.09.2020 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України.

При цьому, вказані документи не можуть вважатися належним та допустимим доказами в розумінні ст. 134 ЦПК України, оскільки відсутній розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів не достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС України, ст. 122, КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, визнання протиправними дій працівника інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо тичасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляного Вадима Сергійовича серія АС №0000034489 від 16.09.2020 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Визнати протиправними дії головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляного Вадима Сергійовича щодо тимчасового затримання транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1555,40 грн. на відшкодування витрат з евакуації та збереження транспортного засобу; 1000,00 грн. моральної шкоди; понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.08.2021 року.

Суддя: Н.Г. Таран