Рішення № 98783213, 03.08.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1322/20

Провадження № 2/161/1930/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання Фурман Ю.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів: Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивує тим, що 08.06.2019 року о 08 год. 15 хв. в місті Луцьку по прибудинковій території вул. Домни Гордіюк, 29 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Форд Транзіт, державний номерний знак НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю марки ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався з правого боку, внаслідок чого відбулося зіткнення, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП. Вказує, що він, ОСОБА_3 , є власником автомобіля марки ЗАЗ Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав значні технічні ушкодження на суму 61574 грн. 26 коп. У момент ДТП у ОСОБА_4 був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим він звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП. На сьогодні матеріальна шкода, завдана внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди йому не відшкодована. Саме порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП - пошкодження автомобілів. З врахуванням того, що ОСОБА_4 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки, то його роботодавець, який також є і власником транспортного засобу марки Форд Транзіт, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду, як власник джерела підвищеної небезпеки. Оскільки, ані власник транспортного засобу ОСОБА_5 , ані водій ОСОБА_4 не застрахували цивільно-правову відповідальність, відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», то обов`язок відшкодування шкоди нанесеної в результаті ДТП покладається на МТСБУ. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок вчинення адміністративного правопорушення йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у нервовому стресі та душевних стражданнях, порушенні його прав власника (користування) на автомобіль та життєві зв`язки через неможливість дуже тривалий час користуватися автомобілем, який слугує допомогою у роботі для того, щоб утримувати сім`ю. Враховуючи наведене, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 61574, 26 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та 2000 грн. за оцінку транспортного засобу, а також 100000,00 грн. моральної шкоди, з них: 5000,00 грн. просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України та 95000,00 грн. – з ОСОБА_4 . Разом з тим, просить суд стягнути з відповідачів 10000 грн. на професійну правничу допомогу та 2942, 80 грн. судового збору.

У судовому засіданні засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, просив суд стягнути на користь позивача кошти з врахуванням виплаченого МТСБУ відшкодування.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2019 об 08 год. 15 хв. в м. Луцьку по прибудинковій території вул. Домки Гордіюк, 29 водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки Форд Транзіт д.н.з. НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю марки ЗАЗ Ланос, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався з правого боку, внаслідок чого відбулось зіткнення, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічну пошкодження (а.с. 13).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2019 у справі №161/10324/19 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлений постановою суду від 04.12.2019 року факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль під керуванням позивача зазнав механічних пошкоджень та вина у скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди водія автомобіля Форд Транзіт, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є обставинами, що мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

Власником автомобіля марки ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , є - ОСОБА_3 (позивач), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію CAT679927 (а.с. 10).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №07/19 від 17.12.2019 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 61574,26грн. (а.с. 15-33).

Крім того, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_6 за проведення оцінки майна 2000,00 грн., що підтверджується договором на проведення оцінки майна від 14.12.2019, Актом прийому-передачі робіт по оцінці від 29.12.2019 та розпискою від 29.12.2019 про отримання від ОСОБА_3 коштів в розмірі 2000,00 грн. за виконання робіт з оцінки вартості (розміру) збитків (а.с. 14, 34, 35).

Пунктом 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як вбачається з матеріалів справи, завдана шкода винуватцем ДТП, позивачу відшкодована не була. У зв`язку з чим, позивач, як власник пошкодженого автомобіля, з метою отримання страхового відшкодування, 13.01.2020 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 36).

Відповідно до п. 39.1 ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених даним Законом.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На час скоєння даного ДТП, водій ОСОБА_4 , не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження його транспортного засобу відшкодована була частково, а саме: МТСБУ було проведено регламентну виплату в розмірі 42085,22 грн.

Із наведеного слідує, що МТСБУ виконало свої обов`язки щодо проведення страхового відшкодування, а тому заявлені позовні вимоги до останнього є безпідставними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки, вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_4 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із останнього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13.06.2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17.10.2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30.10.2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Разом з тим, жодних доказів того, що ОСОБА_4 на момент ДТП виконував свої службові обов`язки як найманий працівник ОСОБА_5 суду надано не було, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 збитки, який повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим ОСОБА_3 страховим відшкодуванням в даному випадку, є виключно ОСОБА_4 , як безпосередній заподіювач шкоди.

Враховуючи розмір завданого позивачу збитку у сумі 61574,26 коп., з яких 42085,22 грн. були виплачені МТСБУ, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 19489,04 грн., а також 2000 грн. витрат за проведення оцінки транспортного засобу.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд враховує, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язковому доказуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача шкоди та вини останнього в її заподіянні.

Проаналізувавши доводи позивача, суд бере до уваги конкретні обставини по справі, враховує принципи розумності, справедливості та пропорційності, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Згідно матеріалів справи, позивач поніс судові витрати, пов`язані з професійною правовою допомогою адвоката.

Відповідно до ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно матеріалів справи, правову допомогу та представництво інтересів позивача в суді здійснював адвокат Лукашук А.В., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №603 від 04 січня 2012 року.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 18 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Лукашуком А.В., останнім надається правова допомога клієнту з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів клієнта.

18 липня 2019 року між сторонами договору про надання правової допомоги від 18 липня 2019 року укладено додаткову угоду. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом було надано наступний обсяг правничої допомоги: зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення, вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, складання позовної заяви, подання процесуальних документів, контроль за рухом справи. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №20 від 18.07.2019 року позивачем сплачена вартість послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Однак, суд, виходячи із принципів розумності, пропорційності та співмірності вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Згідно ч. ч. 1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 386,60 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19489 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 04 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 000 (дві тисячі) гривень витрат за проведення оцінки транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 386 (триста вісімдесят шість) гривні 60 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук