Рішення № 98783147, 03.08.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1261/20

Провадження №2/155/79/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2021 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Санакоєва Д.Т.,

за участі секретаря судового засідання Федонюк О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Цімури Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – служба у справах дітей Горохівської РДА,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – служба у справах дітей Горохівської РДА.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона разом з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилося двоє синів – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, внаслідок чого вона проживає окремо в м. Горохів, де орендує квартиру. Діти залишились проживати разом з батьком та її батьками в с. Сільце Горохівського району. Забрати своїх малолітніх дітей їй не вдається, оскільки цьому перешкоджає відповідач та її батьки.

Зазначає, що має постійне житло, дохід і може забезпечити дітей усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов`язків по вихованню та догляду синів. Вважає, що саме в інтересах дітей буде спільне проживання разом з нею, оскільки батько з 2011 року ніде не працює, а діти перебуваю на її утримані.

З врахуванням наведеного просить суд, визначити місце проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Від представника відповідача, адвоката Цімура Я.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що позовні вимоги позивача не визнають, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Зазначає, що на даний час діти перебувають на повному утримані відповідача, забезпечені усім необхідним. Також вказує, що він працевлаштований, в догляді за дітьми йому також допомагають дідусь з бабусею. Спільне проживання дітей з позивачем, буде суперечити їхнім інтересам, оскільки остання не має постійного житла та місця роботи.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач також пояснила, що протягом часу коли не проживає разом із дітьми не припиняла піклуватися про їх стан здоров`я, виховання, матеріальне та духовне забезпечення.

Представник відповідача в судовому позов не визнав просив відмовити в його задоволені, підтримав позицію викладену у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – служби у справах дітей Горохівської РДА просила в позові відмовити. Зазначила, що визначення місця проживання дітей з позивачем, буде суперечити самим інтересам дітей.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення свідків суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно зі ст.ст.160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Таким чином, згідно вимог закону вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Судом встановлено, що сторони перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі (а.с.10), який станом на день подачі позову до суду не розірваний, однак, на даний час сторони проживають окремо.

Від даного шлюбу у сторін народились спільні діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 11-12).

Із пояснень сторін в судовому засіданні судом встановлено, що позивач з липня 2020 року спільно з дітьми та відповідачем не проживає, діти залишились проживати з відповідачем та батьками позивача за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час сторони у справі перебувають у неприязних стосунках між собою та не можуть дійти згоди стосовно того, з ким мають проживати їхні малолітні діти.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , показала, що проживає за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у родинних стосунках з позивачем ОСОБА_1 , яка є її дочкою та відповідачем ОСОБА_3 , який є її зятем. По суті справи пояснила, що позивач декілька разів перебувала за кордоном на підробітках. По приїзду її відношення до сімейних цінностей, чоловіка та дітей значно погіршилось, з її ініціативи в сім`ї часто відбувались конфлікти, сварки, вона була ініціатором розлучення та зрештою з власної волі переїхала із будинку де проживала разом із батьками, чоловіком та дітьми у орендовану квартиру у м. Горохів. Запевняє, що ніхто із членів сім`ї не виганяв ОСОБА_1 з будинку, не чинять будь яких перешкод для її подальшого проживання з дітьми у вказаному будинку. Вказує, що позивачка періодично (2-3 рази на місяць) відвідувала дітей, хоча будь які перешкоди для спілкування з дітьми їй ніхто не чинить. Свідок вказує, що тісно спілкується із дітьми, оскільки доглядає за ними коли відповідач перебуває на роботі, та запевняє, що ситуація що склалася має негативний вплив на дітей, а тому вважає, що проживання дітей з позивачем буде суперечити їх інтересам.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показав, що проживає за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у родинних стосунках з позивачем ОСОБА_1 , яка є його дочкою та відповідачем ОСОБА_3 , який є його зятем та на утриманні якого перебувають неповнолітні діти. По суті справи та заданих питань пояснив, що ОСОБА_1 неодноразово ініціювала конфлікти в сім`ї, не давала ОСОБА_3 спілкуватися із дітьми коли той перебував за кордоном на роботі, вчиняла різного роду дії не гідні вчинків матері, а саме підбурювала дітей проти батька, порвала сімейне фото, безпідставно йшла з дому та залишала дітей на діда та бабу. Свідок вказує, що після припинення проживання із чоловіком та дітьми позивач не була обмежена у спілкуванні та побаченнях з дітьми, більше того діти самі не виявляють бажання змінювати місце проживання. Вказує, що позивач досить рідко (2-3 рази на місяць) відвідує дітей, хоча будь які перешкоди для спілкування з дітьми ніхто не чинить.

Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає по сусідству у с. Сільце, перебуває у дружніх стосунках із сторонами, позивача знає з її дитинства, характеризує позитивно, свідком конфліктів сторін не був.

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по сусідству у с. Сільце, перебуває у дружніх сусідських відносинах із сторонами, позитивно характеризує позивача. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, їй не відомо чи чинилися перешкоди для позивача у побаченнях із дітьми після зміни останньою місця проживання. Зазначає, що діти за місцем свого проживання належно забезпечені усім необхідним, умови проживання хороші. Водночас свідку не відомі умови проживання ОСОБА_1 у орендованій квартирі. Вважає, що батьки позивача негативно впливають на стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини , бути розлучена зі своєю матір ю.

Конвенція про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), виходячи з рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Судом встановлено, що позивач на даний час проживає в тимчасово орендованій квартирі в. АДРЕСА_2 та працює позмінно на автомобільній заправці в с. Скобелка Луцького району.

Верховний Суд, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 461/3144/17, дійшов висновку, що у справах про визначення місця проживання дитини є визначення місця проживання з кимось із батьків, а не сама адреса зазначеного місця, оскільки особа має право змінювати постійне місце проживання на свій розсуд. Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 492/1702/15-ц вказано, що матеріально-побутові та житлові умови не є визначальною умовою для визначення місця проживання дитини.

Зібрані докази у справі свідчать про те, що відповідач постійно піклується про дітей, бере участь у духовному та фізичному розвиткові, за місцем проживання створені умови належного виховання та розвитку дітей. Крім того, у вихованні дітей також надають допомогу батьки позивача, які з ними спільно проживають. За бажанням дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , батько не заперечує щодо спілкування з матір`ю.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Горохівської районної державної адміністрації про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлові умови позивача є задовільними, відповідача – добрими. При спілкуванні працівника служби у справах дітей, діти повідомили, що хочуть і надалі проживати разом з татом в с. Сільце, Горохівського району (а.с.65-67).

Також з даного висновку вбачається, що враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Горохівської райдержадміністрації від 23.09.2020 №18/3 та умов проживання, виховання дітей, позиції та ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Сільце, Горохівського району.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 липня 2020 року (справа № 727/3856/18)зазначає, що вирішуючи спори у цій категорії справ, суд має враховувати низку чинників: ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я.

Окрім цього Верховний Суду вказаній постанові зауважує, що першочергове значення під час ухвалення рішення суд надає інтересам дитини, враховуючи її думку. У цій справі забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні того, що між батьками існує конфліктна ситуація, наслідком чого є психологічне навантаження для дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (справа «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У справі, що розглядається, суд керується тим, що, незважаючи на принцип 6 Декларації прав дитини, яким передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю лише за виняткових обставин, суд при прийнятті рішення надає перевагу частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року та керується цією нормою, яка передбачає, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 найкраще забезпечить інтереси дітей.

Проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із матір`ю, на думку суду, не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

У теперішній час, мешкаючи з батьком, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишаються проживати у звичному для них середовищі, вони продовжують відвідувати школу, спілкується зі своїми однокласниками. Батько піклується про їхнє фізичне та духовне виховання, займається їх оздоровленням. В судовому засіданні здобуто достатньо доказів, що діти більше прихильні до батька.

Разом з тим, суд вважає, що дії позивача щодо різкої зміни постійного місця проживання суперечать принципу розумної турботи про дітей у поєднанні з обережною для психіки дітей увагою до неї.

Стороною позивача в обґрунтування своїх вимог в порушення ст.81 ЦПК України не доведено наявність будь-яких істотних обставин, що зумовлювали б недоцільність проживання малолітніх дітей разом із батьком, жодних доказів, які б негативно характеризували відповідача, як батька суду не надано.

Керуючись ст.ст.10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.3, 18, 19, 141, 150, 151, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.29 Цивільного кодексу України, Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 21.02.1990 року, суд,

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – служба у справах дітей Горохівської РДА - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 06 серпня 2021 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв