Рішення № 98781481, 03.08.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.08.2021

Справа № 937/4790/21

Провадження 2/937/2689/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» серпня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Арифової Л.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Товарна біржа «Регіональна», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27 квітня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований товарною біржею «Регіональна» у журналі реєстрації баржевих операції під реєстром №0227 та Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 06 травня 1999 року за номером 7576.

В обґрунтування позову зазначила, що 27 квітня 1999 року між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу № 0227. Згідно зазначеного договору, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 600 кв.м. Договір зареєстрований товарною біржею «Регіональна» у журналі реєстрації баржевих операції під реєстром №0227 від 27 квітня 1999 року та був зареєстрований в КП «ММБТІ» м. Мелітополя 06 травня 1999 року за №7576. Згідно інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТБ «Регіональна» зареєстрована за вищезазначеною адресою та її діяльність не припинена, що підтверджується роздруківкою з ЄДР. З метою продажу приналежного ОСОБА_1 домоволодіння, вона звернулась до нотаріуса, який при вивченні наданих нею документів роз`яснив їй необхідність отримання кадастрового номеру на земельну ділянку під будівлею, виготовлення технічного паспорта на будинок та зазначив, що вищезазначений договір не підтверджує права власності позивача на нерухоме майно, оскільки він укладений з порушенням порядку його укладання. Так, 08 жовтня 2020 року, земельній ділянці під домоволодінням був присвоєний кадастровий номер 2310700000:01:015:0262, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 жовтня 2020 року. 05 листопада 2020 року ТОВ «БТІПКІ» був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, в якому ОСОБА_1 , згідно інвентаризаційної справи №15991, зазначена як власник об`єкта нерухомості. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 травня 2021 року, відомості про право власності позивача на вищезазначений житловий будинок не внесені. Отже, на час подачі цього позову, ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , але з невідомих підстав реєстраційний орган діючий на час реєстрації договору в КП «ММБТІ» з невідомих підстав не вніс відомості про зареєстроване право власності до Державного реєстру. При укладені договору купівлі-продажу між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, порядок передачі предмету продажу у власність покупця, ціна продажу. Сторони виконали зобов`язання по договору купівлі-продажу в повному обсязі, продавець передав, а покупець прийняв майно, сплатив продавцю належну суму. На теперішній час позивач має намір розпорядитись своїм майном, однак не може цього зробити оскільки біржовий договір не був нотаріально посвідчений. Враховуючи, що ОСОБА_1 з 1999 року безперервно користується будинком, вважаючи його своїм нерухомим майном, на сьогоднішній день вона є єдиним володільцем житлового будинку, відсутність нотаріального посвідчення договору перешкоджає їй належним чином розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, оскільки за спірним договором вона не має можливості укласти правочин щодо відчуження приналежного їй майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а єдиною можливістю відновити порушене право позивача є визнання в судовому порядку спірного договору дійсним, що стало підставою звернення до суду.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем її проживання, до суду повернулося рекомендоване поштове повідомлення з особистим підписом ОСОБА_3 про вручення, що відповідно до ч.2 ст. 130 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином.

Третя особа - представник Товарної біржі «Регіональна» у судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позовну заяву від нього не надходило.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст. 283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідчений Товарною біржею «Регіональна», що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 27 квітня 1999 року, реєстраційний №0227/а.с.8/.

Право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , було зареєстровано на Товарній біржі «Регіональна», реєстраційний номер 0227 та у встановленому законом порядку через КП «ММБТІ» 06 травня 1999 року, реєстраційний номер 7576, про що свідчить штамп реєстрації права власності на зворотній стороні копії договору купівлі-продажу/а.с.8/.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 травня 2021 року будь-які відомості щодо права власності, іншого речового права, іпотеки та обтяження за адресою: АДРЕСА_1 – відсутні/а.с.6/.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2308100622020 від 08 жовтня 2020 року земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , 08.10.2020 присвоєно кадастровий номер 2310700000:01:015:0262/а.с.10/.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст.319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На даний час позивач не має можливості розпоряджатись своєю власністю, оскільки біржовий договір купівлі-продажу будинку не був нотаріально посвідчений.

Згідно ч.1ст.321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1ст.328 ЦПК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так ст.5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК передбачено, що правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Положеннями ст. 42 ЦК (в редакції 1963 року), які мають застосовуватися до спірних правовідносин, дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).

Згідно з вимогами ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Невиконання цих вимог тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року членами біржі є прийняті до її складу вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на житловий будинок міг бути договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання договору і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ч.1ст.47 ЦК УРСР). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Ст. 153 ЦК УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року не передбачав поняття нікчемний правочин.

Даний термін з`явився у ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 27 квітня 1999 року не може бути визнаний нікчемним, оскільки станом на день його укладання не існувало такого поняття.

Зазначений договір є оспорюваним і може бути визнаний недійсним при наявності для цього підстав, передбачених ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В такому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978 визначено, що суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору або для його укладення були наявні передбачені законом обмеження. Крім того, суд перевіряє, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно ст.9 Житлового Кодексу України, громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Таким чином вищевказане свідчить про те, що при укладанні договору купівлі-продажу від 27.04.1999 сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вони вважали, що договір купівлі-продажу укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.1998 № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, ст.ст. 105,114 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК України суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач з 1999 року безперервно користується будинком, вважаючи його своїм нерухомим майном, на сьогоднішній день вона є єдиним титульним володільцем житлового будинку, відсутність нотаріального посвідчення договору перешкоджає позивачу належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 131, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Товарна біржа «Регіональна», про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27 квітня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований товарною біржею «Регіональна» у журналі реєстрації баржевих операції під реєстром №0227 та Комунальним підприємством «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 06 травня 1999 року за номером 7576.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – невідомий, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товарна біржа «Регіональна», код ЄДРПОУ – 25481288, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Б. Хмельницького, буд. 30, кв. 29.

Суддя: Л.В. Колодіна