Рішення № 98778909, 14.07.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20964/20

Провадження № 2/752/3636/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивачі в особі представника звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що постановами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Азаровою Н.І. від 02.06.2020 та від 16.06.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Підставою для прийняття такого рішення слугувала - відсутність оригіналу документу, що підтверджує право власності на зазначену квартиру. ОСОБА_1 зазначає, що будучи матір`ю померлого ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 дочкою, являються єдиними спадкоємцями першої черги, а відтак мають право на спадкування його майна у рівних частках.

Враховуючи викладене, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2020 відкрито провадження по даній справі, призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, за наданими доказами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив. Надали до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 8/2019, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва від 13.08.1996. В зазначеному свідоцтві вказані: мати - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Узинькою міськрадою Білоцерківського району Київської області від 13.04.1972. У вказаному свідоцтві зазначено: мати - ОСОБА_1 , Батько - ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 23.09.2019.

Враховуючи викладене, встановлено, що ОСОБА_1 являється матір`ю померлого ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 - дочкою.

На день смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яка складається з: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 06.05.2014 Другою Київською нотаріальною конторою за р. № 3-285: номер запису про право власності 5563357 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 21302792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353883780000.

Згідно відповіді об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зірка», яке являється правонаступником житлово-будівельного кооперативу «Зірка», № 6 від 02.07.2018, кооперативна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , була надана померлому ОСОБА_3 на підставі обмінного ордеру, виданого виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Києві від 20.10.1990 № 3092. ОСОБА_3 був зареєстрований в даній квартирі з 27.11.1990. Сума пайового внеску за дану квартиру сплачена в повному обсязі.

Як вбачається з форми № 3, виданої об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Зірка» від 04.03.2016, в даній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 , який являється власником особового рахунку, та його дочка - ОСОБА_2 .

Постановами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Азаровою Н.І. від 02.06.2020 та від 16.06.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Підставою для прийняття такого рішення слугувала - відсутність оригіналу документу, що підтверджує право власності на зазначену квартиру.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Азаровою Н.І. заведено спадкову справу № 8/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

За нормою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відзиві відповідач зазначив, що Київська міська рада є неналежним відповідачем по даній справ, і що належним відповідачем має бути один із спадкодавців.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім позивачів, будь-яких інших спадкоємців, які б порушували, не визнавали чи оспорювали їхні спадкові права по даній справ не має.

Саме тому, беручи до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.01.2019 № 2-390/2006, відповідачем по даній справі була залучена Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, на якого покладено обов`язок щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою та у разі її задоволення - прийняття у власність нерухомого майна спадкодавця.

Крім того, відповідач жодним чином не заперечували з приводу саме суті спору.

Що стосується відсутності відомостей про квартиру АДРЕСА_1 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, то відповідно до роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином зважаючи на викладене, відсутність державної реєстрації права власності на квартиру не є перешкодою в оформленні спадкових справ на вищевказану квартиру та отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України, стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Веллі Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Як вбачається з постанов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Азаровою Н.І. від 02.06.2020 та від 16.06.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки відсутній оригіналу документу, що підтверджує право власності на зазначену квартиру.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачами за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що позивачі в нотаріальному порядку не мають можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовами нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, відповідач проти позовних вимог не заперечує, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур