Рішення № 98778106, 19.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Справа № 160/5493/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2021 року (направлено засобами поштового зв`язку 07.04.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (по виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020) за період з 14 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 41151,20 грн., без урахування податків й інших обов`язкових платежів.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, бездіяльністю уповноваженого органу (ГУНП в Дніпропетровській області) щодо не проведення розрахунку та не виплати всіх належних сум позивача було позбавлено коштів для існування протягом довгого періоду часу та були порушені його права працівника на розрахунок при звільненні. Отже, не проведення з вини Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розрахунку з позивачем у день його звільнення (13.10.2020 року) є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (30.12.2020 року). Відтак, оскільки у день звільнення позивача виплата всіх належних йому сум, а саме грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 за серпень, вересень та жовтень 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не була проведена, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області строків розрахунку при звільненні, необхідно стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який становить 78 днів (з 14.10.2020 року по 30.12.2020 року) у сумі 41 151,20 грн.

11.06.2021 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач зазначив, що наказом ГУНП від 12.10.2020 № 277 о/с звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Юр`ївського відділення поліції Павлоградського відділу поліції ГУНП з 13.10.2020.

ГУНП в Дніпропетровській області також зазначає, що відповідно до ч. 1,2 ст. 94 Закону України «Про Національної поліції», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799. Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме Закон України «Про Національну поліцію», постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, а норми загального трудового законодавства, зокрема КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Відповідно до вимог п. 13, 14 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. У разі якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.

Відповідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП від 03.06.2021 №1234, при звільненні з 13.10.2020 оперуповноваженому Юр`ївського відділення поліції Павлоградського відділу поліції ГУНП ОСОБА_1 нараховано 21 589,32 грн., із них: грошове забезпечення за період з 01.10.2020 по 13.10.2020 (13 діб) у сумі 5478,89 грн.; індексація сум грошового забезпечення за період з 01.10.2020 по 13.10.2020 (14 діб) - 448,68 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 4774,19 грн.; грошова компенсація за невикористані 25 діб відпустки - 10 887,56 грн. З нарахованих у жовтні 2020 року ОСОБА_1 утримано податків та зборів у сумі 323,85 грн., у тому числі: 323,85 грн. - військовий збір, 3886,08 грн. - податок на доходи фізичних осіб; 3 886,08 - компенсація податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, після утримання податків сума грошового забезпечення, яка підлягає виплаті становить: 21 589,32 грн. - 323,85 грн. = 21 265,47 грн. Сума 21 265,47 грн. перерахована ОСОБА_1 на особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» 29 жовтня 2020 року (довідка УФЗБО ГУНП від 93.06.2021 №1234 додається).

На думку відповідача, останнім дотримано усі права ОСОБА_1 при проведенні своєчасного розрахунку останнього при звільненні, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні на підставі норм КЗпП України не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (по виплаті грошової компенсації за невикористану році звільнення відпустку та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020) за період з 14.10.2020 по 30.12.2020 у сумі 42 151,20 грн., відповідач просив звернути увагу суду на таке.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно абз. 2 п. 4, п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4 наказу МВС України від 03.06.2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину» персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу.

На виконання повноважень, визначених у дорученні Національної поліції України від 04.09.2020 року № 11253/09/29-2020 «Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375», начальником ГУНП надано доручення від 26.06.2020 року №4647/103/01-2020 Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375», відповідно до п. 1 якого керівникам структурних підрозділів апарату ГУНП, начальникам відділів, відділень поліції ГУНП, стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП доручено сформувати списки на встановлення доплати підлеглим поліцейським, які у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням.

Відтак, завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, у зв`язку із виконанням службових обов`язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням покладено на керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, начальників відділів, відділень поліції ГУНП, стройових та інших підрозділів, підпорядкованих ГУНП. Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник ГУНП, в тому числі, але не виключно в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

На виконання повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 та наказом МВС України від 03.06.2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», начальником ГУНП було видано наказ від 28.12.2020 року №2278 «Про визначення персонального переліку поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням», пунктом 1 яких зобов`язано визначити персональний перелік поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, відповідно до яких включено ОСОБА_1 . Відтак, задля забезпечення прав ОСОБА_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 та наказу МВС України від 03.06.2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», попри обмежений обсяг фінансування на виплату доплати до грошового забезпечення поліцейським, керівником ГУНП наказом від 28.12.2020 року № 2278 було прийнято рішення про включення, зокрема ОСОБА_1 до персонального переліку поліцейських для встановлення доплати поліцейським, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину у серпні, вересні, жовтні 2020 року.

Відповідно довідки УФЗБО ГУНП від 03.06.2021 №1235, згідно наказу ГУНП від 28.12.2020 №2278, у грудня 2020 року оперуповноваженому Юр`ївського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 була нарахована та виплачена додаткова доплата, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 за серпень, вересень, жовтень 2020 року.

Таким чином, прийняття рішення про встановлення додаткової доплати, зокрема колишньому поліцейському ОСОБА_1 здійснювались на підставі дискреційних повноважень керівника органу поліції.

Також, рішенням керівника ГУНП щодо додаткової виплати грошового забезпечення звільненому (колишньому поліцейському) ОСОБА_1 не порушувалось прав останнього, а тому така виплата не може ототожнюватись з кінцевим розрахунком виплаченим позивачу у 30.12.2020 року, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що ОСОБА_1 безпідставно зарахував до часу затримки остаточного розрахунку період з 13.10.2020 по 30.12.2020.

Відтак відповідач вважає, що за відсутності порушень прав ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, відсутні правові підстави щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (по виплаті остаточного розрахунку при звільненні та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину) за період з 22 вересня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 42 151,20 грн.

Крім того, відповідно довідки УФЗБО ГУНП від 04.06.2021 №1239, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 430,38 грн. та враховуючи, що імовірний час затримки складає 78 днів (період з 13.10.2020 по 30.12.2020), сума компенсації за час затримки не може перевищувати 33 569,64 грн. Враховуючи безпідставність позовних вимог, та відсутність порушень прав позивача зі сторони ГУНП, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат у розмірі 908 грн.

29.06.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів ГУНП в Дніпропетровській області, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 року зазначена вище справа розподілена та 13.04.2021 року передана судді Пруднику С.В.

19.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності зазначених причин.

17.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.08.2013 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 до 13.10.2020 службу в Національній поліції України, що підтверджено записами у трудовій книжці.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 12.10.2020 № 277 о/с звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0114265), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Юр`ївського відділення поліції Павлоградського відділу поліції ГУНП з 13.10.2020 року. Встановлено преміювання за жовтень 2020 року у розмірі 172,189 %. Невикористана частина щорічної відпустки за 2020 рік за фактично відпрацьований час складає: основної - 23 доби, додаткової - 2 доби. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 0,00 гривень. Підстава: рапорти ОСОБА_1 від 30 вересня 2020 року.

29.10.2020 на поточний рахунок позивача, який відкритий у відділенні «Павлоградська філія» AT КБ «ПриватБанк» від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 21 265,47 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА».

10.11.2020 позивач звернувся з заявою на адресу ГУНП (реєстраційний номер К- 7975 від 12.11.2020) щодо надання інформації по нарахуванню та виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Листом від 26.11.2020 №21/К-124 позивач отримав відповідь на свою заяву, в якому було надано інформацію відповідно до абзацу 8 розділу III Наказу МВС України №260 від 06.04.2016, де зазначено порядок нарахування вказаної компенсації. Далі у листі-відповіді зазначено про те, що за 25 діб невикористаної в році звільнення відпустки мені була нарахована компенсація в сумі 10887,56 грн., яка була виплачена мені 29.10.2020.

Грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в сумі 10887,56 гривень позивачу була виплачена не у день його звільнення (13.10.2020), а лише 29.10.2020, що підтверджується випискою про надходження грошових коштів на рахунок позивача в AT КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.04.2021 №DG101AIUI2SMCI8R та листом ГУНП в Дніпропетровській області (№21/К-124 від 26.11.2020) за результатами розгляду звернення позивача від 10.11.2020.

30.12.2020 на поточний рахунок позивача, який відкритий у відділенні «Павлоградська філія» АТ КБ «ПриватБанк» від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 7 228,78 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА».

08.02.2021 року позивач звернувся з заявою до ГУНП в Дніпропетровській області про надання інформації про вид виплати, яка була виплачена йому 30.12.2020 року.

Листом від 05.03.2021 №1/К-1077/103/05-2021 ГУНП в Дніпропетровській області надало відповідь на його звернення, згідно якого у грудні 2020 року позивачу була виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за серпень, вересень та жовтень 2020 року, яка була встановлена наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 28.12.2020. Дана доплата була встановлена позивачу вже після його звільнення з поліції та про її нарахування позивач не мав жодної інформації. Цей лист позивач отримав 20.03.2021 року, про що зазначено у позовній заяві. Саме за інформацією наведеній у цьому листі позивач зміг визначити факт проведення з ним розрахунку при звільненні, який стався 30.12.2020 року та встановити період порушення його права на розрахунок при звільненні.

Відповідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП від 03.06.2021 №1234, при звільненні з 13.10.2020 оперуповноваженому Юр`ївського відділення поліції Павлоградського відділу поліції ГУНП ОСОБА_1 нараховано 21 589,32 грн., із них: грошове забезпечення за період з 01.10.2020 по 13.10.2020 (13 діб) у сумі 5478,89 грн.; індексація сум грошового забезпечення за період з 01.10.2020 по 13.10.2020 (14 діб) - 448,68 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 4774,19 грн.; грошова компенсація за невикористані 25 діб відпустки - 10 887,56 грн. З нарахованих у жовтні 2020 року ОСОБА_1 утримано податків та зборів у сумі 323,85 грн., у тому числі: 323,85 грн. - військовий збір, 3886,08 грн. - податок на доходи фізичних осіб; 3 886,08 - компенсація податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, після утримання податків сума грошового забезпечення, яка підлягає виплаті становить: 21 589,32 грн. - 323,85 грн. = 21 265,47 грн. Сума 21 265,47 грн. перерахована ОСОБА_1 на особовий банківський рахунок АТ «Приватбанк» 29 жовтня 2020 року.

Відповідно довідки УФЗБО ГУНП від 03.06.2021 №1235, згідно наказу ГУНП від 28.12.2020 №2278, у грудні 2020 року оперуповноваженому Юр`ївського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 була нарахована та виплачена додаткова доплата, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 за серпень, вересень, жовтень 2020 року.

Вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області безпідставними та протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Надаючи оцінку доводам відповідача про безпідставне застосування позивачем до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України як загального законодавства, незважаючи на те, що відповідні правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства: статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію», Постановою №988 і пунктами 13, 14 Порядку №260, суд зазначає таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальне законодавство, а саме Закон України «Про Національну поліцію, Постанова №988 і Порядок №260 не врегульовують питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в Національній поліції України. Зокрема, цими нормативно-правовими актами не встановлено відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які належали до сплати звільненому поліцейському, що позбавляє таких осіб гарантій на своєчасне фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Водночас такі питання врегульовані КЗпП України, а саме: його статтями 116, 117, які належить застосовувати до означених спірних правовідносин.

Відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Так, суд зазначає, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ/поліції норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18 і від 13 червня 2018 року у справі №508/79/16-а, від 20 листопада 2020 року у справі № 160/2867/19.

Оскільки судом встановлено, що позивач звільнений зі служби з 13 жовтня 2020 року, а остаточний розрахунок грошової компенсації за невикористані 25 діб відпустки у сумі 10887,56 грн. з ним проведено лише 29 жовтня 2020 року, то суд дійшов до висновку про порушення ГУ НП в Дніпропетровській області вимог статті 116 КЗпП України, що повинно мати наслідком застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Крім того, надаючи оцінку доводам ГУНП про те, що він своєчасно виплатив позивачеві грошове забезпечення з огляду на положення пунктів 13, 14 Порядку №260, слід зазначити таке.

Пунктами 13, 14 Порядку №260 передбачено, що виплата грошового забезпечення, зокрема, поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 7 числа за минулий місяць. У разі якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.

Проте, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вказані норми не застосовуються до виплат грошового забезпечення, що належать працівнику поліції при звільненні зі служби, а стосуються виплат грошового забезпечення особам, що проходять службу.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про своєчасне здійснення відповідачем розрахунку з ОСОБА_1 , які обґрунтовані посиланнями на пункти 13, 14 Порядку №260.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 160/2867/19.

Посилання відповідача на те, що додаткова доплата до грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, передбачена постановою № 375, є окремою виплатою, яка виплачується на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 30 днів з дня його відміни, тому норми трудового законодавства (ст. 116 та 117 КЗпП України), а також норми, які регулюють строки виплати грошового забезпечення поліцейським, на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються, є неправомірним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» передбачено додаткову доплату грошового забезпечення поліцейським.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відтак, суд вважає, що додаткова доплата грошового забезпечення поліцейським відповідно до постанова № 375 входить до структури заробітної плати, і, відповідно, є її складовою.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію, який набрав чинності 07.11.2015.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Зазначеними нормативними актами не врегульовані питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення).

Отже, спірні правовідносини регулюються загальними нормами трудового законодавства, що викладені в Кодексі законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І Загальні положення Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

При прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. Уразі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І Загальні положення Порядку № 260).

Відповідно до пункту 23 розділу І Загальні положення Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць (абзац перший пункту 8 розділу III Окремі питання виплати грошового забезпечення Порядку № 260).

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзаци сьомий, восьмий пункту 8 розділу III Окремі питання виплати грошового забезпечення Порядку № 260).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно з довідкою начальника управління-головного бухгалтера УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області Сергія Перездрієнко №1239 від 04.06.2021 року грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення поліцейського, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за серпень 2020 року 13 047 грн; за вересень 2020 року 13 206,06 грн, разом 26 263,06 грн. За серпень 2020 року та вересень 2020 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день (за серпень 2020 року 31 календарний день, за вересень 2020 року 30 календарний день). Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 26 253,06 грн : 61 календарних дні = 430,38 грн.

День звільнення позивача 13.10.2020 вважається останнім днем служби.

Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо грошової компенсації за невикористані 25 діб відпустки у сумі 10887,56 грн. складає з 14.10.2020 по 28.10.2020 та становить 15 календарних днів.

Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020 у сумі 7228,78 грн. складає з 14.10.2020 по 28.12.2020 та становить 76 календарних днів.

Отже, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні щодо грошової компенсації за невикористані 25 діб відпустки у сумі 10887,56 грн. за період з 14.10.2020 по 28.10.2020, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 430,38 грн. *15 календарних днів = 6455,70 грн.

Середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні щодо додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020 у сумі 7228,78 грн. за період з 14.10.2020 по 28.12.2020, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 430,38*76 календарних днів = 32 708,88 грн.

Загалом середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (по виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020) за період з 14 жовтня 2020 року по 28 грудня 2020 року склало 39 167,58 грн.

Суд зазначає, що частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Тобто, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум, момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав Верховний Суд у постановах від 20.05.2020 по справі № 816/1640/17, від 25.09.2020 по справі № 400/3365/19 зазначивши про обов`язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Судом під час вирішення даної справи врахована правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 по справі №806/2473/18.

У вказаному рішенні вказано, що коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.

Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: середньоденний розмір грошового забезпечення * (помножити) коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.

Суд враховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом, та здійснює розрахунок наступним чином:

коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується наступним чином:

- середньоденне грошове забезпечення позивача складає 430,38 грн. (26 253,06 грн. / 2 місяці (61 календарний день) = 430,38 грн.), розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 14 жовтня 2020 року (наступного для після звільнення) по 28 жовтня 2020 року (до дня повного розрахунку) становить 6455,70 грн.

- середньоденне грошове забезпечення позивача складає 430,38 грн. (26 253,06 грн. / 2 місяці (61 календарний день) = 430,38 грн.), розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 14 жовтня 2020 року (наступного для після звільнення) по 28 грудня 2020 року (до дня повного розрахунку) становить 32 708,88 грн.

- за період з 14.10.2020 року по 28.10.2020 року - 10 887,56 грн. (невиплачена грошова компенсація за невикористані 25 діб відпустки у день звільнення) / 6455,70 грн. (розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку) х 100 = 169 %.

- за період з 14.10.2020 року по 28.12.2020 року - 7228,78 (невиплачена додаткова доплата до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020) / 32 708,88 грн. (розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку) х 100 = 22,10 %.

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 169% становить: 430,38 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 169% = 727,34 грн.; 727,34 грн. х 15 (днів затримки розрахунку) = 10 910,10 грн.

В свою ж чергу, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 22,10% становить: 430,38 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 22,10% = 95,11 грн.; 95,11 грн. х 76 (днів затримки розрахунку) = 7228,36 грн.

Відтак, загалом середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку (з 14.10.2020 по 28.10.2020) та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020 (з 14.10.2020 по 28.12.2020) склало 18 138,46 грн.

З врахуванням принципу співмірності та істотності частки недоплаченої суми коштів порівняно із середнім заробітком, за час затримки розрахунку позивачеві слід виплатити 18 138,46 грн., а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, оскільки стягнення компенсації у розмірі: 41151,20 грн. за несвоєчасну виплату заборгованості у розмірі 18 138,46 грн. було б явно неспівмірним розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача.

Можливість зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача викладена також у постанові Верховного суду від 04.09.2020 у справі №260/348/19.

Окрім цього, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України).

Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Отже, у даному випадку слід стягнути з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку (з 14.10.2020 по 28.10.2020) та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020 (з 14.10.2020 по 28.12.2020) у сумі 18 138,46 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №96901 від 07.04.2021 року, яка роздрукована з мережі інтернет.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Слід зазначити, щ у даній справі, суд дійшов до часткового задоволення вимог у сумі 18 138,46 грн.

18 138,46 грн.*100/41151,20 =44,08

908*44,08/100=400,24 грн.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 400,24 грн. підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку (з 14.10.2020 по 28.10.2020) та додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах у період дії карантину за серпень, вересень та жовтень 2020 (з 14.10.2020 по 28.12.2020) у сумі 18 138,46 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 400,24 грн. (чотириста гривень двадцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник