Ухвала суду № 98765838, 04.08.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5638/21

Провадження № 2-з/204/115/21

УХВАЛА

30 липня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача – ОСОБА_1 , визначивши третіми особами - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кайтельгіссер О.М. та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, із вимогами про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та скасування державної реєстрації права власності.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти самочинного будівництва та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо даного об`єкту нерухомості.

Заява обґрунтована тим, що в судовому порядку вирішується питання щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запису про право власності, зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих: літ. А1-1 нежитлова прибудова загальною площею 59,7 кв. м. та літ. а3-1 нежитлова прибудова загальною площею 2,7 кв. м. Вказано, що між сторонами виник спір з приводу предмету позову та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки подальше вибуття самочинно збудованих нежитлових прибудов, що розташовані за вказаною адресою до третіх осіб може суттєво ускладнити виконання судового рішення. З цих підстав позивач прохає накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме: А1-1 нежитлова прибудова загальною площею 59,7 кв. м. та літ. а3-1 нежитлова прибудова загальною площею 2,7 кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194459312101 та заборонити будь-яким особам здійснювати дії, пов`язані з відчуженням, зміною майнових прав на вказані об`єкти нерухомого майна.

Розглянувши заяву, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Проте, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який передбачає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, зважаючи на те, що предметом позову є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запису про право власності, зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпро, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих: літ. А1-1 нежитлова прибудова загальною площею 59,7 кв. м. та літ. а3-1 нежитлова прибудова загальною площею 2,7 кв. м., суд дійшов висновку про те, що підстав для її задоволення немає, оскільки позивачем не доведено, яким чином не застосування вказаних заходів забезпечення позову утруднить чи призведе до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, яким, з-поміж іншого, може бути вирішено питання щодо знесення вказаних самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня її підписання.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками процесу, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна