Рішення № 98764261, 03.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року м. Київ № 640/4306/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до третя особа:Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (позивач/ ТОВ «Нікея-ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), за участі третьої особи: державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести податкову інформацію з поданої у письмовій формі податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий) період календарний місяць липень 2018 року з додатками 2,3,4,5 та доповнень до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД», до інформаційних баз даних ДФС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за липень 2018 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій, вказавши, що свідоцтво платника ПДВ позивача анульоване 25.05.2016, а подання податкової декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді є обов`язковою умовою, тому її подання на паперових носіях є порушенням вимог абз. 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.

Третя особа в наданих поясненнях просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з аналогічних підстав, що зазначені відповідачем.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД», як юридична особа, зареєстроване 06.06.2005 року (номер запису: 1 070 102 0000 009384), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33546858). З 13.06.2005 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100342672).

14 серпня 2018 року ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД», в особі директора товариства, подало у паперовій формі до територіального органу ДФС України, у якому перебуває на податковому обліку - державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року

Листом від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повідомило ТОВ «Нікея-ЛТД» про відмову в прийнятті податкової звітності, зазначено , що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2018 року, яка була надана 14.08.2018 року, вважається неподаною, у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

В листі наголошено, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016 року.

Не погоджуючись із відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

В силу п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Положеннями пункту 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України.

За приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Нормами п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

У відповідності до пункту 49.4 статті 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.10 статті 49 ПК України закріплено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

В силу пунктів 184.5-184.6 статті 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Положеннями пункту 184.10 статті 184 ПК України передбачено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нікея-ЛТД» було подано до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року разом з додатками до неї та доповненням до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05, позивача повідомлено про відмову в прийнятті податкової звітності з підстав того, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016 року.

В той же час, судом встановлено, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 826/15293/16, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 р. №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

Відповідно до положень частини 1 статті 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Статтями 48, 49 ПК України регламентовано чіткі вимоги до податкової звітності з ПДВ та виключні підстави для відмови в її прийнятті, які, згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, розширеному тлумаченню не підлягають, і такої підстави для відмови у прийнятті звітності з ПДВ, як відсутність у суб`єкта господарювання статусу платника ПДВ вказаними нормами не передбачено.

Оскільки, судовим рішенням встановлено неправомірність анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, відповідачем безпідставно та протиправно було визнано неподаною податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2018 року, у зв`язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ позивача за ІПН335468526557 .

Щодо посилань відповідача на те, що подача податкової декларації з податку на додану вартість є обов`язковою в електронному вигляді, а тому, подача позивачем такої декларації на паперових носіях є порушенням вимог абз. 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з відповідачем, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 року згідно Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (чинний із 01.02.2016 року)).

Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Єдине виключення з цього правила закріплене в абзаці 3 пункту 49.4 статті 49 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Матеріали справи свідчать, що 22.12.2015 року між ТОВ «Нікея-ЛТД» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 9258630649.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, які би вказували на те, що договір втратив чинність у часі або був розірваний.

Проте, у повідомленні Головного управління ДФС у м. Києві від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05 не зазначено про порушення ТОВ «Нікея-ЛТД» щодо форми подачі декларації з ПДВ, єдиною підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року було виключно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД».

На переконання суду, оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДПС у м. Києві від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/5496/18.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2018 року з додатками та доповненням до неї ТОВ «Нікея-ЛТД», то суд зазначає, що контролюючий орган (посадова особа) зобов`язаний перевірити дотримання платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, усіх вимог статті 49 Податкового кодексу України і лише після цього ухвалити рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Встановлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, встановлено виключення у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, вони не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням тієї обставини, що для прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, що відноситься виключно до компетенції відповідача, та встановити чи дотримано при подачі декларації вимоги ст. 49 Податкового кодексу України, в т.ч. щодо форми подачі декларації, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним способом захисту права позивача з урахуванням дискреційних функцій контролюючого податкового органу є прийняття рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з додатками та доповненнями до неї.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 1 не доведено правомірності рішення про не прийняття податкової звітності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Нікея-ЛТД» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відмову у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з податку на додану вартість за липень 2018 року з додатками №№ 2,3,4,5 та доповненнями, викладене у листі від 14.08.2018 №46623/10/26-15-55-05.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян