Ухвала суду № 98762977, 22.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 липня 2021 року м. Рівне №460/825/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді В.В. Щербакова за участю секретаря судового засідання Харитонюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дремоюга Ю.С.,

відповідача: представники Овдійчук О.О., Накопалов Є.О., Кириченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадасту у Рівненській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадасту у Рівненській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Ухвалою від 24 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 03.06.2021 закрито підготовче провадження у справі у справі. Призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

Від представника Головного управління Держгеокадасту у Рівненській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №755/12623/19.

На обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що за результатами розгляду вказаної вище справи буде сформована єдина судова практики щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які заявлені після ухвалення судового рішення про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження заперечив і зазначив, що позивач звернувся до суду у межах тримісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

Вирішуючи заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходив з наступного.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, за участю третіх осіб - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Голови комісії з реорганізації Держземагенства України Шемелинець Л. М., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Держземагенства щодо непропонування в попередженні про вивільнення від 05 листопада 2015 року вакантних посад: заступника начальника та першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Рівненській області; визнати протиправними дії Держземагенства щодо непропонування в попередженні про вивільнення від 01 березня 2016 року вакантної посади першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Рівненській області; зобов`язати Держземагенство присвоїти йому ранг державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2016 року № 889-VIIІ; визнати протиправним та скасувати наказ Держземагенства від 10 травня 2016 року № 44-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Рівненській області від 10 травня 2016 року № 2-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити позивача на посаді заступника начальника ГУ Держземагентства у Рівненській області з 11 травня 2016 року, стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день фактичного поновлення на роботі, постанову суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання та зобов`язати відповідачів протягом 30 днів з моменту одержання копії рішення подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення в частині, яка підлягає негайному виконанню, а в іншій частині рішення - протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Держземагенство присвоїти ОСОБА_1 за період роботи з 01 травня 2016 року по 10 травня 2016 року ранг державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306. В решті позову - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Держземагенство присвоїти ОСОБА_1 за період роботи з 01 травня 2016 року по 10 травня 2016 року ранг державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306. Визнано протиправним та скасовано наказ Держземагенства від 10 травня 2016 року № 44-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держземагенства у Рівненській області від 10 травня 2016 року № 2-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Держземагентства у Рівненський області в ГУ Держгеокадастру у Рівненській області з 11 травня 2016 року. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 92776,20 грн. за час вимушеного прогулу з 11 травня 2016 року по день постановлення судового рішення. В решті позову - відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24.07.2019 касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишено без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у цій справі залишено без змін.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.11.2020 №309-то, скасовано наказ Держземагентства від 10.05.2016 № 44-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Рівненський області в Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області з 11.05.2016.

Таким чином, рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 06.11.2020.

Судом встановлено, що 08.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області коштів у зв`язку з коригуванням середнього заробітку з 11.05.2016 року по 04.09.2017 в розмірі 97330,84 грн.; стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05.09.2017 по 05.11.2020 в розмірі 670632,4 грн.; стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

За наведених обставин, невиконання Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом тривалого часу постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:

Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Таким чином, помилковими є твердження представника позивача про відсутність пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, подавши останнім такий позов у межах тримісячного строку.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №755/12623/19 прийнято та призначено до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд дійшов висновку, що результати розгляду вищевказаної справи мають безпосереднє значення для вирішення даного адміністративного спору, оскільки в обох справах вирішенню підлягає питання щодо формування єдиної судової практики щодо застосування строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За наведених обставин, наявні правові підстави, визначені п.5 ч.2 ст.236 КАС України, для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №755/12623/19.

Керуючись статтями 236 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Головного управління Держгеокадасту у Рівненській області про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадасту у Рівненській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №755/12623/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 02.08.21

Суддя В.В. Щербаков