Рішення № 98762349, 30.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2621/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Суховій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з встановленням причинного зв`язку смерті потерпілого ОСОБА_2 з професійним захворюванням;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв`язку з встановленням причинного зв`язку смерті потерпілого ОСОБА_2 з професійним захворюванням з 02.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Лисичанському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з 11.03.2013 та отримував страхові виплати у зв`язку з отриманим професійним захворюванням. Після смерті чоловіка звернулась з заявою № 344 від 02.03.2021 про призначення щомісячних страхових виплат у зв`язку з встановленням причинного зв`язку смерті потерпілому ОСОБА_2 з професійним захворюванням. Листом від 10.03.2021 № 729/02-1 було повідомлено про відмову в призначенні страхових виплат.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права на належний соціальний захист.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 09.07.2021 за вхідним реєстраційним номером 23235/2021 надав відзив на позовну заяву від 08.07.2021 № 3077/10-1, в якому заперечував проти задоволення позову (арк.спр.73-75).

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк..спр.26-27).

Представник відповідача заперечував у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість (арк.73-75).

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:

- ухвалою суду від 11.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.29-30).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.02.2001 2МВМ Лисичанським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.18).

12.06.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Відділом реєстрації цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області в Книзі реєстрації шлюбів 12.06.2009 зроблено відповідний актовий запис № 214 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.06.2009 (арк.спр.7).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 27.10.2020 (арк.спр.5).

Відповідно до довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_5 вбачається, що причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 пов`язаний з професійним захворюванням (арк.спр.6).

Згідно довідки від 10.03.2021 № 736/02-1 вбачається, що ОСОБА_2 з 11.10.2013 знаходився на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував страхові внески у зв`язку із профзахворюванням отриманим 12.09.2013 на ВП шахті «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля». На день смерті потерпілого ОСОБА_2 26.10.2020 розмір щомісячної страхової виплати складав 6554,81 грн. (арк.спр.11).

02.03.2021 позивач звернулась до Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області із заявою, відповідно до якої просила призначити щомісячну страхову виплату в разі смерті чоловіка ОСОБА_2 , який отримував страхові виплати за професійним захворюванням та у зв`язку із встановленням причинного зв`язку смерті потерпілому одержаним з професійним захворюванням (зворотній бік арк.спр.63).

Листом від 10.03.2021 № 729-02-1 було повідомлено позивача про те, що ОСОБА_2 знаходився на обліку у відділенні з 11.10.2013 по 26.10.2020 (дата смерті) та отримував страхові виплати у зв`язку з отриманим 12.09.2013 професійним захворюванням. На день смерті потерпілого заявник працювала, відтак права на призначення щомісячних страхових виплат не має (арк.спр.9-10).

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі Закон № 1105-XIV).

Відповідно до пункт 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються в тому числі із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 Закону№ 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон України № 1105-ХІV) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: діти, які не досягай 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) інваліди члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Відповідно до п.1.2 розділу І постанови правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11) про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:

1) допомогу по тимчасовій непрацездатності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата);

4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу;

5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

6)відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

Особам, які в установленому законом Порядку добровільно застрахувалися від нещасного випадку (далі - добровільно застраховані особи), у разі настання страхового випадку страхові виплати призначаються управлінням (відділенням) Фонду.

Частиною 8 ст. 42 Закону України № 1105-ХІV передбачено, що у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Відповідно пункту 5.5 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати визначається в розмірі 25 відсотків середньомісячного заробітку потерпілого.

Згідно п. 31 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, середня заробітна плата (дохід) для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Комплексний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що однією з підстав для призначення щомісячних страхових виплат в разі смерті потерпілого мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання та досягли досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють. Таким чином, для досягнення зазначених умов така особа після досягнення відповідного пенсійного віку не має здійснювати трудову діяльність та отримувати за виконання цієї діяльності дохід.

Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області і отримує пенсію в разі втрати годувальника. Сума пенсії з 01.10.2020 по 31.10.2020 складає 2210,20 грн. (арк.спр.12).

Разом з тим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що 03.08.2020 між Луганською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (за текстом - Організацією) та ОСОБА_1 (за текстом - Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 2020/08/039 (далі - Договір № 2020/08/039 від 03.08.2020).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 2020/08/039 від 03.08.2020 вбачається, що на умовах Договору Виконавець зобов`язується надати Організації послуги за завданням Організації, а Організація зобов`язується прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість.

Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів за надані послуги на розрахунковий або картковий рахунок визначений Виконавцем у цьому Договорі протягом 30 банківських днів з дати підписання акту про надання послуг (пункт 3.2. Договору № 2020/08/039 від 03.08.2020).

Згідно пункту 4.3. до обов`язків виконавця відносяться: надавати послуги у встановлений строк відповідно до умов цього Договору із дотриманням їх незалежної якості; здійснювати заходи до збереження наданого Організацією майна, що підлягає поверненню (інструментів, обладнання, устаткування, матеріалів тощо); усувати власними силами та за власний рахунок недоліки наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.4. Договору № 2020/08/039 від 03.08.2020 виконавець має право отримувати оплату наданих послуг в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Положеннями пункту 8 додаткової угоди до Договору № 2020/08/039 від 03.08.2020 передбачено, що загальна сума, що підлягає оплаті Виконавцю за календарний місяць визначається на основі кількості наданих послуг, підтверджених відповідно до пункту 5 цієї додаткової угоди та сплачується протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами акту про надання послуг.

ОСОБА_1 працювала в Луганській обласній організації Товариство Червонного Хреста України за цивільно-правовий договором. Дохід за період з 01.09.2020 по 31.10.200 склав 14204,92 грн., про що свідчить довідка від 12.03.2021 № Луг00000003 (арк..спр.13).

Таким чином, за результатом дослідження письмових доказів, які містяться у матеріалах справи судом встановлено та позивачем не заперечувалось, що ОСОБА_1 працювала в Луганській обласній організації Товариство Червонного Хреста України та отримувала дохід від виконання обов`язків за Договором № 2020/08/039 від 03.08.2020.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 4 статті 75 СК України).

Відповідно до норм частини 1 статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 вбачається, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень (стаття 7 вказаного Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 від Луганською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (код ЄДРПОУ: 02940121) було отримано наступний дохід: листопад 2019 року - 6647,54 грн., грудень 2019 року - 6950,82 грн., січень 2020 року - 7143,44 грн., лютий 2020 року - 7098,36 грн., квітень 2020 року- 6848,36 грн., травень 2020 року - 6795,08 грн., червень 2020 року - 6721,31 грн., липень 2020 року - 0 грн., серпень 2020 року - 10909,84 грн., вересень 2020 року - 7098,36 грн., жовтень 2020 року - 7106,00 грн., про що свідчить відомості по застрахованій особі ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 по 01.10.2020 (арк.спр.78).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом значного проміжку часу та на момент смерті чоловіка отримувала дохід від Луганської обласною організацією Товариства Червоного Хреста України, відтак позивачем в розумінні положень ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не було досягнуто всіх необхідним умов на одержання щомісячних страхових виплат в разі смерті потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначення щомісячних страхових виплат в разі смерті потерпілого, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в особі Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2021 року.

Суддя Є.О. Кисельова