Рішення № 98762194, 04.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року № 320/5162/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у зарахуванні їй до стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у Харківському юридичному інституті, роботи на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська, та щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням даного стажу;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати їй до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989, що становить 1 рік 11 місяців, роботу на посаді стажиста народного судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.08.1989 по 07.06.1992, що становить 2 роки 10 місяців 07 днів, та здійснити перерахунок і виплату призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 33 повних роки, в тому числі з урахуванням половини строку навчання у Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців, та з урахуванням стажу роботи на посаді стажиста народного судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська - 2 роки 10 місяців 07 днів; перерахунок здійснити з 10.12.2020, виплати здійснити з урахуванням раніше сплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі Рішення ВРП від 01 грудня 2020 року її звільнено з посади судді у відставку. Відповідачем при обчисленні розміру довічного утримання не враховано весь стаж, який дає їй право на відставку і з якого визначається розмір довічного утримання судді у відставці; наявний у неї стаж становить понад 33 роки. Зокрема, відповідач не врахував: половину строку навчання у вищому учбовому закладі за денною формою освіти: навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989 у Харківському юридичному інституті, денна форма освіти (1 рік 11 місяців), який повинен враховуватись у відповідності до Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95, постанови КМУ від 03.09.2005 №865 та п.11 перехідних положень Закону №2453-VІ.

Крім того, відповідачем не враховано стаж роботи на посаді стажиста судді в Артемівському районному суді міста Луганська у період з 01.08.1989, який підлягає врахуванню як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, - на підставі ч.2 ст.137 Закону № 1402-VІІІ в редакції Закону №2509-VІІІ від 12.07.2018, абз.4п.34 розділу ХІІ Закону № 1402-VІІІ в редакції Закону №1798-VІІІ, згідно приписів ч.1 ст.8, ч.2 ст.9 Закону №328-1, чинного на час обрання її на посаду судді, - такий обов`язковий стаж мав бути не менше двох років; не враховано стаж роботи виконуючого обов`язки судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.02.1990 по 08.06.1992 періодично і з 09.12.1990 безперервно, всього стаж роботи виконуючого обов`язки судді становить 1 рік 2 місяці 21 день; даний стаж є стажем роботи на посаді судді згідно ст.11, ч.5 ст.12, ст. 27 Закону №328-1, та відноситься до стажу, зазначеного у п.1 ч.1ст.137 Закону № 1402-VІІІ.

На думку позивачки розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці їй повинен обчислюватись зі стажу повних 33 роки. Саме такий стаж був зазначений у довідці про розрахунок стажу для обчислення довічного утримання судді у відставці, виданий за останнім місцем роботи. Однак відповідач, порушуючи право позивача на належне довічне утримання судді у відставці і перевищуючи повноваження, не взяв до уваги частину стажу, наявного у неї і зазначеного у довідці про розрахунок стажу, і обчислив розмір щомісячного довічного утримання, виходячи зі стажу 28 років, взявши до уваги лише стаж на посаді судді після обрання на посаду. Такі дії відповідача на думку позивачки є протиправними, вони призвели до призначення щомісячного довічного утримання у розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому він проти позову заперечує, оскільки розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці розраховано на підставі приписів ст.137 та ст.142 Закону «Про судоустрій і статус суддів» зі стажу на посаді судді: з 08.06.1992 по 09.12.2020, а періоди роботи на посадах стажиста судді та виконуючого обов`язки судді і половина строку навчання у вищому учбовому закладі на думку відповідача не можуть бути враховані для визначення відсотків суддівської винагороди і довічного грошового утримання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачка надала суду клопотання, у якому просила розглядати справу за її відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивачка з 01.09.1985 по 30.06.1989 навчалась у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті, денна форма навчання. (Наказ №172-с від 22.08.1985 про зарахування на навчання; наказ наказ № 90-с від 29.06.1989 про відрахування у зв`язку з закінченням інституту, трудова книжка та диплом НОМЕР_1 ,).

Наказом начальника Ворошиловградського обласного управління юстиції від 01.08.1989 №36 випускницю Харківського юридичного інституту ОСОБА_1 призначено стажистом народного судді Артемівського районного суду міста Ворошиловграда (Луганська).

Наказом начальника Ворошиловградського обласного управління юстиції від 11.09.1990 №53 стажисту судді Артемівського районного суду м. Луганська ОСОБА_1 продовжено строк стажування до 01.08.1991.

Наказом начальника Ворошиловградського обласного управління юстиції від 26.08.1991 №55 стажисту судді Артемівського районного суду м. Луганська ОСОБА_1 продовжено строк стажування до 01.08.1992.

Рішенням Луганської (Ворошиловградської) обласної ради від 05.06.1992 позивачку обрано на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська строком на десять років. За Наказом начальника управління юстиції Ворошиловградського облвиконкому від 08.06.1992 №51 позивачка приступила до роботи на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська з 08.06.1992.

Постановою Верховної Ради від 11.07.2002 №107-ІV позивачку обрано на посаду судді Артемівського районного суду міста Луганська безстроково.

З лютого 1990 року періодично, а з 09.12.1991 безперервно до 08.06.1992 позивачка виконувала обов`язки судді Артемівського районного суду міста Луганська, що підтверджується:

- рішенням Артемівської районної ради м.Ворошиловграда (Луганська) вiд 12.12.1989 №449, Додаток №1 (архівний витяг - список народних засідателів) - ОСОБА_1 була обрана народним засідателем в Артемівський районний суд м.Луганська з 12.12.1989;

- рішенням Артемівської районної ради м.Ворошиловграда (Луганська) від 31.01.1990 №46 на народного засідателя Артемівського районного суду м. Луганська ОСОБА_1 , що має вищу юридичну освіту, покладено виконання обов`язків народного судді Артемівського районного суду м. Луганська на період тимчасової тривалої відсутності суддів цього суду;

- наказами від 26.03.1990 №13, від 31.05.1990 №28, вiд 14.09,1990 №54, від 17.12.1990 №64, вiд 24.04.1991 №24, від 07.06.1991 №34, від 15.08.1991 №53, від 08.10.1991 №35, від 17.12.1991 №80, від 30.03.1992 №28 про покладення на народного засідателя виконання обов`язків судді - на стажиста Артемівського районного суду м. Луганська ОСОБА_1 покладались обов`язки судді з оплатою праці під час виконання обов`язків судді у розмірі посадового окладу судді;

- листами ДСА України від 16.09.2009 №17-6428.09, від 28.09.2009 №1052-вих-09 та Pозрахунком стажу роботи судді ОСОБА_1 , проведеним ДСА України у вересні 2009 року за зверенням ТУ ДСА в Луганській області.

Згідно Розрахунку стажу, здійсненому ДСА України на підставі наданих з ТУ ДСА первинних документів, ДСА України підтвердила і визнала такі періоди виконання позивачем обов`язків судді: з 01.02.1990 по 20.02.1990, з 02.03.1990 по 14.04.1990, з 03.05.1990 по 01.06.1990, з 19.07.1990 по 03.08.1990, з 04.09.1990 по 08.10.1990, з 30.11.1990 по 04.01.1991, з 15.04.1991 по 15.05.1991, з 12.06.1991 по 10.07.1991, з 05.08.1991 по 14.08.1991, з 19.09.1991 по 16.10.1991, з 09.12.1991 по 07.06.1992р., всього 1 piк 2 місяці 21 день, і даний стаж включила до стажу роботи на посаді судді для визначення вислуги років і щомісячного грошового утримання працюючому судді.

Наказом голови Артемівського районного суду м. Луганська від 28.09.2009 №65, виданим на підставі даного Розрахунку ДСА України і листа ДСА України про погодження стажу, судді ОСОБА_1 було призначено щомісячне грошове утримання працюючому судді, що набув право на відставку і має стаж роботи на посаді судді 20 років.

Листом ДСА України на запит ТУ ДСА в Луганській області від 07.03.2012 №10-1151172 було надано роз`яснення про включення періоду виконання обов 'язків судді народним засідателем до стажу роботи на посаді судді для визначення вислуги, права на відставку і довічного грошового утримання.

Наказом голови Артемівського районного суду м. Луганська від 30.04.2012 №35-ос до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 було включено весь період виконання обов`язків судді Артемівського районного суду м. Луганська: з 01.02.1990 по 20.02.1990, з 02.03.1990 по 14.04.1990, з 03.05.1990 по 01.06.1990, з 19.07.1990 по 03.08.1990, з 04.09.1990 по 08.10.1990, з 30.11.1990 по 04.01.1991, з 15.04.1991 по 15.05.1991, з 12.06.1991 по 10.07.1991, з 05.08.1991 по 14.08.1991, з 19.09.1991 по 16.10.1991, з 09.12.1991 по 07.06.1992р., всього 1 piк 2 місяці 21 день такого стажу.

Указом Президента України № 203/2015 від 07.04.2015 позивачку переведено з посади судді Артемівського районного суду міста Луганська на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області безстроково.

Наказом голови Артемівського районного суду міста Луганська від 16.04.2015 № 9-ос позивачку відраховано зі штату Артемівського районного суду міста Луганська у зв`язку з переведенням.

Наказом голови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2015 № 4с-к позивачку зараховано до штату Броварського міськрайонного суду Київської області на посаду судді безстроково з 17.04.2015 на підставі Указу Президента України № 203/2015 про переведення.

Вищою радою правосуддя 01.12.2020 ухвалено рішення про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку.

Наказом голови Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2020 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 09.12.2020 на підставі рішення ВРП від 01.12.2020 у зв`язку зі звільненням у відставку.

Броварським міськрайонним судом Київської області 09.12.2020 позивачці видана довідка про стаж для пред`явлення до ПФУ і для призначення довічного утримання судді у відставці, у якій зазначено про наявність у позивачки стажу роботи, що має враховуватись для призначення довічного утримання: половина строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 11 місяців), робота на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.08.1989 по 08.06.1992 (2 роки 10 місяців 07 днів), у тому числі виконання обов`язків судді загальним строком 1 рік 10 місяців 21 день; стаж роботи на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська з 08.06.1992 по 16.04.2015; стаж роботи на посаді судді Броварського міськрайонного суду Київської області з 17.04.2015 по 09.12.2020.

Позивачка 10.12.2020 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щомісячне довічне грошове утримання позивачці було нараховано відповідачем, виходячи зі стажу роботи на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська і судді Броварського міськрайонного суду Київської області - 28 років 4 місяці 24 дні.

У подальшому позивачка зверталась до відповідача із запитом про розрахунок щомісячного довічного утримання і про врахований стаж та просила про перерахування розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді стажиста судді Артемівского районного суду міста Луганська в період з 01.08.1989 по 08.06.1992 і виконання обов`язків судді, що передувало обранню на посаду судді, а також з урахуванням половини строку навчання у вищому учбовому закладі на денній формі навчання з 01.09.1985 по 30.06.1989.

Листом від 25.02.2012 відповідач повідомив, що розмір щомісячного довічного утримання позивача як судді у відставці розраховано зі стажу 28 років 4 місяці 24 дні, а саме взято періоди: з 08.06.1992 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 16.04.2015 - робота на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська і з 01.05.2015 по 09.12.2020 - робота на посаді судді Броварського міськрайонного суду Київської області.

Позивачка, не погоджуючись з діями відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII), який набрав чинності з 30.09.2016, встановлено, що незалежність судді забезпечується, зокрема: особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку (ч.5 ст.48).

Згідно частини першої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (ч.1 ст.137);

Згідно частини другої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. (в редакції за Законом № 2509-VIII від 12.07.2018 "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Абзацом 4 пункту 34 розділу XII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). (Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом №1798-VIII від 21.12.2016).

Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді половини навчання у вищому учбовому закладі, суд зазначає наступне.

Згідно диплому і записів у трудовій книжці позивача встановлено, що позивач дійсно навчалась в Харківському юридичному інституті, денна форма навчання, з 01.09.1985 по 30.06.1989.

Після закінчення юридичного інституту позивачка як молодий спеціаліст була направлена до Ворошиловградського обласного управління юстиції для працевлаштування стажистом судді і підготовки та обрання на посаду судді і з 01.08.1989 була призначена на посаду стажиста судді до Артемівського районного народного суду міста Ворошиловграда (Луганськ), у подальшому саме з цієї посади була обрана на посаду судді.

У довідці про стаж, виданий позивачці для пред`явлення до відділення ПФУ для призначення довічного утримання судді у відставці, зазначено про врахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989 (1 рік 11 місяців).

Згідно ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" - до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Дана норма втратила чинність 20 березня 2008 року, але була чинною на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, тому є застосовною у випадку з позивачем.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року, тобто вже після набуття позивачем суддівського стажу не менше 10 років і після набуття позивачем права на відставку), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України Указу №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995, тому даний Указ Президента був обов`язковим для виконання в Україні на рівні з законами.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV Перехідні положення Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі №607/8146/17 (у подібних правовідносинах) зробив висновок, що, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що відповідачем при призначенні та нарахуванні довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не враховано половину строку навчання у вищому учбовому закладі. У постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на положення зазначених актів та наявний у позивача стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи, що дає позивачеві право на відставку і довічне утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання в юридичній академії.

У постанові від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19 та у постанові від 14.05.2021 у справі №592/3354/17 Верховний Суд зробив висновок про необхідність зарахування половини строку навчання у вищому юридичному учбовому закладі на денній формі навчання до стажу, який враховується для набуття права на відставку і при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Суд звертає увагу, що вказане право позивачки на зарахування половини строку навчання в юридичному інституті для обчислення вислуги, набуття права на відставку і відповідно для отримання довічного утримання судді у відставці, вже було визнане, зокрема у листі ДСА України від 16.09.2009 №17-6428.09 та Розрахунку стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання працюючому судді ОСОБА_1 ..

Крім того, відповідно до наказу від 28.09.2009 №65 суддя ОСОБА_1 набула право на відставку з 17.04.2009, маючи на цю дату стаж роботи на посаді судді 20 років, і їй як судді, що набула право на відставку і продовжувала працювати, було призначено щомісячне грошове утримання.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 607/8146/17 зробив, зокрема, висновок, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постанові від 20.04.2021(справа №344/5707/19).

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині обгрунтовані і до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання позивача у вищому юридичному учбовому закладі Харківському юридичному інституті (денна форма навчання) - з 01.09.1985 по 30.06.1989 (половина строку навчання становить 1 рік 11 місяців).

Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи виконуючого обов`язки судді, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка виконувала обов`язки судді Артемівського районного суду міста Луганська в періоди: з 01.02.1990 по 20.02.1990, з 02.03.1990 по 14.04.1990, з 03.05.1990 по 01.06.1990, з 19.07.1990 по 03.08.1990, з 04.09.1990 по 08.10.1990, з 30.11.1990 по 04.01.1991, з 15.04.1991 по 15.05.1991, з 12.06.1991 по 10.07.1991, з 05.08.1991 по 14.08.1991, з 19.09.1991 по 16.10.1991, з 09.12.1991 по 07.06.1992, усього 1 piк 2 місяці 21 день.

Законом СРСР №328-I від 04.08.89 «Про статус суддів в СРСР», чинним на той час, передбачалось, що народний засідатель, який має вищу юридичну освіту, може заміщати народного суддю районного (міського) народного суду в разі його тривалої відсутності (частина 5 статті 12 Закону №328-1). За статтями 11, 12 цього Закону народний засідатель у такий час користується всіма правами судді.

Обрання позивачки народним засідателем та покладення на народного засідателя виконання обов`язків судді підтверджено рішеннями Артемівської районної ради м.Ворошиловграда (Луганська) вiд 12.12.1989 №449 та від 31.01.1990 №46.

Листом Головного управління державної служби України від 28 жовтня 2005 № 12/10188 роз`яснюється, що згідно зі статтею 27 Закону Української РСР "Про судоустрій Української РСР" у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів виконання обов`язків народного судді могло бути покладене рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду, який відповідно до статті 11 цього Закону при здійсненні правосуддя користувався всіма правами судді. Тому якщо громадянин був обраний народним засідателем і виконував обов`язки народного судді, то цей період роботи зараховується до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років.

Крім того, покладення на позивачку виконання обов`язків судді підтверджується розпорядженнями та наказами про оплату праці виконуючого обов`язки судді у розмірі 100% посадового окладу судді від 26.03.1990 №13, від 31.05.1990 №28, від 14.09.1990 №54, від 17.12.1990 №64, від 24.04.1991 №24, від 07.06.1991 №34, від 15.08.1991 №53, від 08.10.1991 №35, від 17.12.1991 №80, від 30.03.1992 №28.

Також виконання позивачкою обов`язків судді підтверджується листами ДСА України від 16.09.2009 №17-6428.09, від 28.09.2009 №1052-вих-09.

Як слідує з Наказу від 28.09.2009 №65 про призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання як працюючому судді, що набув право на відставку, - у даному наказі до стажу, який враховано для визначення вислуги років (20 років) і для призначення щомісячного грошового утримання працюючому судді, окрім безпосереднього стажу роботи на посаді судді після обрання на посаду був включений весь період виконання обов`язків судді Артемівського районного суду м. Луганська, що передував обранню на посаду судді.

Після прийняття Закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 у листі від 07.03.2012 №10-1151/12 ДСА України зазначила про необхідність включення періоду виконання обов`язків судді до стажу роботи на посаді судді для визначення вислуги, права на відставку і довічного утримання.

Крім того, наказом від 30.04.2012 №35-ос до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 було включено весь період виконання нею обов`язків судді Артемівського районного суду м. Луганська: з 01.02.1990 по 20.02.1990, з 02.03.1990 по 14.04.1990, з 03.05.1990 по 01.06.1990, з 19.07.1990 по 03.08.1990, з 04.09.1990 по 08.10.1990, з 30.11.1990 по 04.01.1991, з 15.04.1991 по 15.05.1991, з 12.06.1991 по 10.07.1991, з 05.08.1991 по 14.08.1991, з 19.09.1991 по 16.10.1991, з 09.12.1991 по 07.06.1992, всього 1 piк 2 місяці 21 день.

Наказ від 30.04.2012 №35-ос є чинним та ніким не оскаржувався.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №140/3564/19 Верховний Суд, зокрема, виходив і з того, що існував виданий наказ про перерахунок стажу судді, яким було зараховано стаж, про який просив позивач, і оскільки такий наказ є чинним, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу з урахуванням такого стажу.

У постанові від 09.11.2018 у справі № 607/8146/17 Верховний Суд зробив висновок, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічний висновок зазначений у постанові від 20.04.2021 (справа №344/5707/19), де в п.39 постанови Верховний Суд зауважив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним і застосовується як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

У рішенні Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №9901/805/18, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019, при розгляді питання про право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, зокрема, часу виконання обов`язків судді перед обранням на посаду судді, Верховний Суд у п.45 даного рішення зазначив, що позивач на час подання заяви про відставку «мала 15 років 9 місяців 8 днів стажу роботи на посаді судді та 3 місяці 24 дні стажу роботи на посаді виконувачем обов`язки народного судді, що загалом становить 16 років 1 місяць 2 дні». Тобто Верховний Суд визнав, що час виконання обов`язків судді є стажем роботи на посаді судді, що дає право на відставку і на довічне утримання судді у відставці.

У даній справі Верховний Суд відмовив у позові з тих підстав, що і при зарахуванні всього стажу, який дає право на відставку, у позивача такого стажу було менше ніж 20 років в цілому, і тому рішення ВРП про відмову позивачу у звільненні у відставку було правомірним. Але висновок Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду у даній справі в тій частині, що стаж на посаді виконувача обов`язків судді визнається стажем роботи на посаді судді, який дає право на відставку і на довічне утримання суді у відставці, - береться до уваги при розгляді даної справи при вирішенні питання в частині позовних вимог про зарахування періоду виконання обов`язків судді до стажу роботи на посаді судді згідно п.1 ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII.

Таким чином, виконання позивачкою обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська в період з лютого 1991 по 08.06.1992 загальним строком 1 рік 2 місяці 21 день- підтверджено і така робота відноситься до стажу роботи на посаді судді згідно п.1 ч.1 ст.137 №1402-VIII, а тому позивачка має право на зарахування вказаного стажу до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці.

Щодо зарахування позивачці до стажу роботи на посад судді стажу роботи на посаді стажиста судді, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 137 закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. (Статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018 "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Оскільки позивач звільнена з посади судді у відставку в грудні 2020 року, то на дані правовідносини розсповсюджується дія частини 2 статті 137 закону №1402-УІІІ в редакції від 12.07.2018р., а тому стаж, про який зазначено в частині 2 ст.137 Закону, повинен враховуватись при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). (Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016.

Виходячи з того, що позивачку на посаду судді обрано 08 червня 1992 року, то для визначення такого обов`язкового стажу застосовується Закон СРСР №328-1 від 04.08.1989 «Про статус суддів в СРСР».

Частиною першою статті 8 даного Закону, чинного станом на час обрання позивачки на посаду судді, були встановлені такі вимоги до кандидатів у судді: Народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Згідно ч.2 ст.9 Закону №328-1 особи, яких вперше рекомендують кандидатами в судді, проходять професійну підготовку у випадках і порядку, що визначаються Міністерством юстиції СРСР».

За порядком, встановленим на той час Міністерством юстиції СРСР, Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1972 року № 535 Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні, Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Держкомітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці 18 червня 1973 року № 104-АВ, ВЦСПС 21 червня 1973 року та Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР 25 червня 1973 року № 555, - обранню на посаду народного судді молодого спеціаліста (направленого в розпоряження обласного управління юстиції після закінчення вищого учбового закладу за спеціальністю юрист саме з такою метою) передувала обов`язкова підготовка і напрацювання необхідного юридичного стажу (досвіду), для чого була введена спеціальна посада стажиста народного судді, і перед обранням на посаду судді молодий спеціаліст повинен був відпрацювати стажистом судді не менше двох років.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Згідно п.2 Порядку обчислення стажу державної служби №283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах. Пунктом 3 Порядку №283 передбачалось, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Наказом Управління юстиції Ворошиловградського облвиконкому від 01.08.1989 №36 випускниця інституту ОСОБА_1 була призначена стажистом народного судді Артемівського райнарсуду міста Ворошивлограда з заробітною платою в розмірі 75% окладу народного судді.

У подальшому Наказом від 11.09.1990 №53 згідно листа Мінюсту УРСР від 03.09.1990 №8-450 позивачці продовжено строк стажування до 01.08.1991.

Наказом від 26.08.1991 №55 випускниці інституту ОСОБА_1 згідно листа Мінюсту УРСР від 19.08.1991 №8-377 продовжено строк стажування до 01.08.1992.

Як слідує з трудової книжки, позивачка після закінчення юридичного інституту як молодий спеціаліст була направлена в розпорядження Ворошиловградського обласного управління юстиції для стажування, підготовки і для подальшого обрання на посаду судді. На посаду стажиста судді Артемівського районного суду м. Луганська позивачка була призначена безпосередньо після закінчення учбового закладу. Посаду стажиста судді обіймала на постійній основі і ця робота була її єдиним професійним заняттям. Дану посаду стажиста судді позивачка займала до обрання її на посаду судді, тобто безперервно.

Вказаний період роботи був обов`язковим етапом у здобутті посади судді молодим спеціалістом після закінчення вищого юридичного навчального закладу.

Також слід врахувати, що посада стажиста судді була у штатному розкладі управління юстиції, стажисту судді було визначено конкретне місце роботи, конкретний суд і певне коло службових обов`язків, зарплата на цю посаду фінансувалась з державного бюджету; стажисту судді нараховувалась заробітна плата у розмірі 75% посадового окладу судді; (під час зайняття посади стажиста судді позивачка періодично виконувала обов`язки судді з оплатою 100% посадового окладу судді). Тобто займана посада стажиста судді Артемівського районного суду м. Луганська відповідає також і критеріям, зазначеним у наведеному листі ГУ Державної служби України від 28 жовтня 2005 № 12/10188.

За чинним законодавством і нормативними актами, що регулювали питання і порядок обрання на посаду судді молодого спеціаліста-випускника вищого юридичного закладу, перед обранням його на посаду судді для нього було обов`язковим набуття необхідного юридичного стажу (досвіду) не менше двох років саме на посаді стажиста судді, тобто дана посада для позивача у здобутті посади судді була обов`язковою.

Робота стажиста судді за всіма критеріями, характером і сферою діяльності відповідає роботі (досвіду) за юридичною спеціальністю. Даний стаж відповідає критеріям стажу, зазначеного у частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII в редакції Закону №2509-VIII від 12.07.2018.

Листом Головного управління Державної служби України від 28 жовтня 2005 № 12/10188 роз`яснено, що період роботи на посаді стажиста народного судді може бути зарахованим до стажу державної служби, що дає право на вислугу, за умови, якщо ця посада відносилась до посад спеціалістів і була передбачена штатним розписом.

З урахуванням дати обрання позивачки на посаду судді (05.06.1992) та приписів Закону СРСР №328-1 від 04.08.1989 «Про статус суддів в СРСР» (ст.8) позивачка для обрання на посаду судді повинна була мати обов`язковий стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, до стажу роботи судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховується обов`язковий для обрання на посаду судді стаж роботи за юридичною спеціальністю, який був передбачений законом станом на час обрання на посаду судді, два роки.

Таким стажем (досвідом) за юридичною спеціальністю, який був обов`язковим для обрання позивачки суддею, була робота на посаді стажиста народного судді в Артемівському районному суді міста Луганська.

Після доповнення статті 137 Закону №1402-VIII частиною другою (в редакції Закону № 2509-VIII від 12.07.2018) Вища рада правосуддя, Верховний Суд, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України видали спільного листа від 05.11.2018р. (№41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878) «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» з метою роз`яснення нових положень ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII. У даному листі зазначено: «…при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Зокрема, вимоги, визначені Законом СРСР від 04.08.1989 №328-I "Про статус суддів в СРСР", діяли з 01.12.1989 до 10.02.1993 при обранні суддів на посаду вперше. Статтею 8 Закону № 328-I встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Відтак, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було обрано на посаду суддів вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 328-I на день їх обрання. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом № 1402-VIII не встановлено. Передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018.»

В довідці про стаж, виданій позивачці судом при звільненні, зазначено про наявність у неї стажу на посаді стажиста судді.

У рішенні Верховного Суду від 22.11.2018 і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №9901\805/18, де, зокрема, розглядалось питання про право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, юридичного стажу (досвіду), який був обов`язковим для обрання на посаду судді у застосуванні ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII, Верховний Суд у пункті 48 та пункті 49 свого рішення зазначив, що відповідно до ст.137 Закону №1402-VIII в редакції, яка діє з 05.08.2018, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким внесено зміни до ст.137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У даній справі Верховний Суд відмовив у позові з тих підстав, що і при зарахуванні всього стажу, який дає право на відставку, позивач не набув стажу 20 років в цілому, і тому не набув права на відставку (п.54 даного рішення). Разом з тим, висновок Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду в частині зарахування до стажу, який дає право на відставку і на довічне утримання суді у відставці, - є застосовним у даній справі при вирішенні питання про стаж, передбачений в ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII.

У постанові від 14.11.2018 у справі №8019/1550/16 (в якій розглядалось, зокрема, питання про зарахування періоду роботи на посаді стажиста судді до стажу державної служби і про внесення даного стажу роботи на посаді стажистом судді у довідку про розрахунок стажу при виході у відставку) Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, яким позов у цій частині був задоволений, і яким відповідача було зобов`язано зарахувати судді у відставці до стажу державної служби період роботи на посаді стажиста суду та видати довідку про розрахунок стажу з урахуванням вказаного періоду. (За змістом рішення - позивач просив зобов,язати відповідача видати йому довідку про розрахунок стажу з включенням стажу на посаді стажиста суду - для призначення\перерахунку йому довічного утримання судді у відставці). Верховний Суд врахував, що позивач у вказаній справі була зарахована стажистом суду як молодий спеціаліст, з посадовим окладом 75% ставки судді, що посада- це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, на яку покладено коло службових повноважень, що позивач виконувала певні службові обов`язки і була спеціалістом, перебувала у штаті управління юстиції, заробітна плата на вказану посаду фінансувалась з державного бюджету, тому вказаний період роботи повинен зараховуватись до стажу державної служби і до стажу, який враховується для визначення довідчного утримання судді у відставці. Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що спірний період роботи позивача на посаді стажиста суду зараховується до юридичного стажу при обранні позивача на посаду судді (п.35 постанови).

У постанові від 02.12.2020 у справі №140/3564/19 (в якій розглядалось питання про зарахування стажу державної служби - роботи на посаді стажиста судді - до стажу роботи, що дає право позивачу на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки і щомісячного довічного грошового утримання судді) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням роботи на посаді стажиста судді. Також Верховний Суд зазначив, що є чинним і підлягає виконанню Наказ, яким позивачу до стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років і щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - вже зараховано стаж роботи на посаді стажиста судді. Верховний Суд погодився з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, які дійшли висновку, що період роботи позивачки на посаді стажиста судді повинен бути зарахований до стажу державної служби позивачки як судді, який дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного утримання судді у відставці.

У постанові від 16.07.2021 у справі № 200/9113/20-а Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким позов в частині вимог про покладення на відповідача зобов`язання зарахувати до страхового стажу судді два роки стажу (досвіду) роботи адвокатом із підвищенням загального відсотку для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи із обрахунку стажу з урахуванням двох років стажу роботи адвокатом згідно ч.2 ст.137 Закону № 1402-VІІІ. Верховний Суд в постанові зазначив, що задовольняючи позов в цій частині, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У постанові від 09.11.2018 у справі № 607/8146/17 Верховний Суд зробив, зокрема, висновок, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується і застосовується як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 (справа №344/5707\19).

Отже, позивачка має право на зарахування їй до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні довічного утримання судді у відставці, роботу на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганска, що мало місце після закінчення інституту і передувало обранню на посаду судді, у якості обов`язкового юридичного стажу не менше двох років, у відповідності до приписів ч. 2 ст.137 Закону №1402-VIII в редакції Закону від 12.07.2018.

Судом встановлено, що позивачка займала посаду стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.08.1989 до 08.06.1992, усього 2 роки 10 місяців 07 днів.

Під час перебування на посаді стажиста судді позивачка з 01.02.1990 періодично, а з 09.12.1991 безперервно і до обрання суддею 08.06.1992 виконувала обов`язки судді. Загальний визнаний стаж виконання обов`язків судді складає 1 рік 2 місяці 21 день.

Як вбачається з наданих доказів у їх сукупності і з доводів позивача, підтверджених наданими доказами, продовження строку стажування понад два роки (понад мінімальний обов`язковий строк юридичного стажу) пояснювалось тривалістю процедури обрання стажиста судді на посаду судді, а також виробничою потребою - необхідністю покладення на позивача виконання обов`язків судді до обрання на посаду судді у зв`язку з тимчасовою відсутністю суддів цього суду.

Встановлено, що позивачка набула право на зарахування їй для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці зазначених видів стажу.

Разом з тим встановлено, що виконання позивачем обов`язків судді частково накладається у часі на зайняття посади стажиста судді, - тому відсутні законні підстави для сумарного складення вказаних стажів, що призвело б до подвійного зарахування одного і того самого періоду роботи.

Суд враховує наявне у позивачки право на обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді стажиста судді в межах 2 років такого стажу, і з урахуванням стажу виконання обов`язків судді.

З метою недопущення подвійного зарахування вказаних видів стажу суд дійшов висновку, що вцілому позивачка має право на зарахування до стажу, який дає право на відставку і з якого визначається щомісячне довічне утримання судді у відставці (з урахуванням вказаних двох видів роботи), усього періоду роботи з 01.08.1989 до 08.06.1992, який включає в себе і стаж роботи на посаді стажиста судді (в межах передбачених законом двох років) і стаж роботи виконуючого обов`язки судді.

Щодо права позивачки на призначення їй щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 33 роки, суд зазначає наступне.

Стаж, який має враховуватись при призначенні позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, включає в себе:

28 років 05 місяців 02 дні безперервний стаж роботи на посаді судді, з яких:

22 роки 10 місяців 09 днів - весь період роботи на посаді судді Артемівського районного суду міста Луганська з 08.06.1992 по 16.04.2015 (з дня зарахування до штату на посаду судді і до дня відрахування зі штату у зв`язку з переведенням),

05 років 07 місяців 23 дні - весь період роботи на посаді судді Броварського міськрайонного суду Київської області з 17.04.2015 по 09.12.2020 (з дня зарахування до штату переведеного судді і до дня відрахування зі штату у зв`язку зі звільненням у відставку);

1 рік 11 місяців - половина строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989;а також:

2 роки 10 місяців 07 днів - період перебування позивача на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.08.1989 по 07.06.1992, який включає в себе роботу на посаді стажиста судді і роботу виконуючого обов`язки судді строком 1 рік 2 місяці 21 день.

Таким чином, загальний стаж позивачки, який враховується для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 33 роки 03 місяці 08 днів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при визначенні позивачці щомісячного довічного утримання судді у відставці взято до уваги лише частину стажу роботи на посаді судді, та не враховано наявний у позивачки і підтверджений документами стаж, що дає право на відставку і повинен враховуватись при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, який становить повних 33 роки.

Виходячи з викладеного, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачці до стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті, роботи на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська, та щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням даного стажу є протиправними, а тому суд вважає за необхідне зобовязати відповідача здійснити перерахунок призначеного позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі стажу 33 роки, з урахуванням роботи на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01 серпня 1989 року по 07 червня 1992 року, в тому числі виконання обов`язків судді у цей період, а також з урахуванням половини строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989 та здійснити виплату сум донарахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням вже виплачених позивачу сум.

Перерахунок розміру щомісячного довічного утримання відповідач зобов`язаний здійснити з 10.12.2020, тобто з моменту звернення позивачки за призначенням їй щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Згідно статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово і послідовно зазначав, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому після припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; (Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи , у статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та Серков проти України (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства.

Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 234/8701/1.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачка просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачкою не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою за поданя позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн, що підтверджується наданою квитанцією від 21.04.2021 №0.0.2099516283.1.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, судові витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у Харківському юридичному інституті, роботи на посаді стажиста судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська, та щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням такого стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати гр. ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1985 по 30.06.1989, що становить 01 рік 11 місяців; роботу на посаді стажиста народного судді Артемівського районного суду міста Луганська та виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська з 01.08.1989 по 07.06.1992, що становить 2 роки 10 місяців 07 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату призначеного гр. ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 33 роки, у тому числі з урахуванням половини строку навчання у Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців, стажу роботи на посаді стажиста народного судді Артемівського районного суду міста Луганська і виконання обов`язків судді Артемівського районного суду міста Луганська - 2 роки 10 місяців 07 днів. Перерахунок здійснити з 10.12.2020 року. Виплати здійснити з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.