Рішення № 98761889, 03.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 280/3868/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338)

до Фермерського господарства «МИРАЖ» (72412, Запорізька область, Приазовський район, с. Оріхівка, вул. Польова, буд.3, код ЄДРПОУ 25677086)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Фермерського господарства «МИРАЖ» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Фермерського господарства «МИРАЖ» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 28132,45 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована на Фермерському господарстві «МИРАЖ» у 2020 році складає 1 особу. В той же час, згідно звіту товариства за 2020 рік форми 10-ПОІ на Фермерському господарстві «МИРАЖ» було працевлаштовано 0 осіб з інвалідністю. Відтак, за твердженням позивача підприємство не виконало встановлений законодавством норматив, а тому згідно положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені за звітний 2020 рік в розмірі 28132,45 грн. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.05.2021 позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви, надав докази дотримання позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим, позовна заява приведена у відповідність вимогам КАС України.

Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 12.07.2021.

Відповідач надіслав до суду заяву (вх.№37818 від 06.07.2021), в якій вказав, що на ім`я директора Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ю. М. Олійника було відправлено листа №6 від 19.05.2021, де було роз`яснено зміст звіту форми 1О-ПОІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік», що в господарстві створене робоче місто для інваліда, відкрита вакансія, яка підтверджена звітністю про попит на робочу силу (вакансії) форми №З-ПН до Приазовського центра зайнятості.

21.07.2021 позивачем подано до суду додаткові пояснення (вх.№41291), в яких зазначає, що відповідачем неналежним чином виконувався обов`язок з інформування центру зайнятості щодо наявності вакансій для осіб з інвалідністю, встановлений Наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 №316, що призвело до невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Представники сторін, належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не прибули. Причини неявку суду не повідомили.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство «МИРАЖ» на виконання вимог чинного законодавства подало до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік (далі - Звіт).

У рядку 03 Звіту відповідач самостійно визначив, що кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону №875-XII, становить 1 особа.

За змістом рядка 02 Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 особи.

У зв`язку з невиконанням Фермерським господарством «МИРАЖ» нормативу кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивач здійснив розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, та листом від 29.03.2021 №03-285/444 «Щодо сплати адміністративно-господарських санкцій» повідомив відповідача, що згідно показників, зазначених у Звіті, сума в рядку 06 (сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю) має дорівнювати 27981,25 грн. Також повідомлено про банківські реквізити для сплати суми адміністративно-господарської санкції та попереджено про нарахування пені у разі порушення строків сплати.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до приписів статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно зі «Звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік» (форма 10-ПОІ річна-поштова), середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на ФГ «МИРАЖ» за звітний період склала 8 осіб.

Відповідно до вимог статті 19 Закону№875-ХІІ, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача повинен складати 1 особу.

У 2020 році у відповідача працювало 0 осіб з інвалідністю.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами статті 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067 (далі - Закон №5067; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17.

При цьому, Законом №875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форми №10-ПОІ), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, підлягали працевлаштуванню 1 особа з інвалідністю, жодної особи з інвалідністю не працевлаштовано, що не відповідає необхідній середньообліковій кількості.

Більш того, відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (до 07.02.2017 року), а починаючи з 07.02.2017 року - не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Судом встановлено, що Фермерським господарством «МИРАЖ» було створено робоче місце для особи з інвалідністю та подані звіти за формою 3-ПН з попитом на відповідну категорію працівників 01.09.2020, 30.09.2020, 02.11.2020, 03.12.2020 та 04.01.2021.

Відомості про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів у 2020 році позивач суду не надав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №809/750/17, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону №875-XII пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2018 у справі №805/2275/17-а «Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Отже, відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

Відтак, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 28 132,45 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Фермерського господарства «МИРАЖ» (72412, Запорізька область, Приазовський район, с. Оріхівка, вул. Польова, буд.3, код ЄДРПОУ 25677086) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2021.

Суддя Л.Я. Максименко