Рішення № 98761439, 21.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/1563/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Талавєр Т.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гарбара К.Г.,

представника відповідача - Федосюк В.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо повторного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця у 2020 році ОСОБА_1 , затверджений наказом №829-К від 28.12.2020 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ №829-К від 28.12.2020 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 ", виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ №832-К від 30.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ №19-К від 26.01.2021 "Про визначення дати звільнення та розрахунок з ОСОБА_1 ", виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 26.01.2020;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення 26.01.2021 до дати прийняття рішення судом;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування позову вказано, що на підставі наказу №832-К від 30.12.2020, виданого начальником Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності позивача звільнено з посади відповідно до п.4 ч.1 ст.83 та п.3 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає своє звільнення з посади безпідставним та незаконним, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 справу в порядку статей 30, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судових засіданнях позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.03.2021 (а.с.73-76).

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, на виконання вимог Закону України "Про державну службу", відповідачем проведено оцінювання службової діяльності позивача.

Так, 30.11.2020 ОСОБА_1 проходила оцінювання за період роботи з 02.01.2020 по 02.10.2020.

Висновок за результатами оцінювання був затверджений наказом ГУ Держгеокадастру №787-к від 04.12.2020.

За результатами розгляду скарги позивача від 04.12.2020, наказом ГУ Держгеокадастру від 10.12.2020 №808-к було скасовано попередній висновок та призначено повторне оцінювання (а.с.7-10).

За результатами повторного оцінювання діяльності заступника начальника відділу у Малинському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 встановлено середній бал 2,33, що відповідає оцінці - "негативна" (а.с.14-17).

У висновку щодо повторного оцінювання, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру №829-к від 28.12.2020 позивачу виставлено негативну оцінку (а.с.20- 21).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.12.2020 №832-к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу у Малинському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до п.4 ч.1 ст.83 та п.3 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" (а.с.23).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.01.2021 №19-к визначено датою звільнення ОСОБА_1 25.01.2021 (а.с.26).

Зі змісту результатів виконання завдань встановлено, що по першому завданню позивачем забезпечувалось виконання доручень керівництва вчасно та в повному об`ємі, вносились у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж населених пунктів району та міста, регулювання земельних відносин.

За результатами оцінки встановлено 3 бали, що обґрунтовані тим, що завдання виконано, але державний службовець потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи.

Позивач посилається на те, що свої повноваження виконувала самостійно, без сторонньої допомоги, ефективно та вчасно. Жодних зауважень з приводу неналежного виконання нею посадових обов`язків з боку відповідача за вказаний період не було.

Результатом виконання другого завдання є покращення діяльності Відділу, забезпечено дієвий контроль за дотримання виконавчої та службової дисципліни, забезпечено реалізацію державної політики щодо кадрової роботи державної служби. Забезпечено здійснення заходів щодо запобігання корупції та здійснено контроль за своєчасним поданням е-декларацій спеціалістами Відділу. Успішно разом з колективом закінчила курси, а саме: "Декларуй доброЧесно 2020", "Основи Інформаційної безпеки" через платформу масових відкритих онлайн-курсів Prometheus. Отримали сертифікати про пройдені курси. Позивачем постійно проводились службові наради відділу, забезпечено виконання їх рішень. Робота проводилась ефективно з дотримання правил етичної поведінки. Проводились щотижневі службові наради Відділу, забезпечено виконання їх рішень.

По другому завданню виставлено 2 бали, які обґрунтовані тим, що завдання виконано формально, з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків.

Позивачем вказано, що нею проводились постійно службові наради відділу, забезпечено виконання їх рішень.

На виконання третього завдання було покращено взаємодію з органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади, що реалізують державну політику в галузі земельних відносин: забезпечено розгляд 158 звернень, інших документів, що надходили від центральних органів виконавчої влади, прийнято участь в сесіях Малинської районної ради, взято участь в засіданнях по вирішенню земельних спорів. Забезпечено співпрацю з Малинською РДА, сільськими, селищними радами та Малинською міською радою, їх управліннями та відділами щодо реалізації державної політики в галузі земельних відносин шляхом надання запитуваної інформації. Удосконалено процес взаємодії з громадськістю, підвищено рівень обслуговування громадян та налагодженння зворотного зв`язку з громадянами, а саме забезпечено ведення особистого прийому громадян та виїзних прийомів громадян згідно плану-графіку. На особистому прийомі побувало - 35 громадян, на виїзному -10.

По третьому завданню виставлено 2 бали, які обґрунтовані безрезультативним виконанням завдань з постійним порушенням правил етичної поведінки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Особливості прийняття громадян на державну службу, її проходження та припинення державної служби врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №889-VIII).

Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом; дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Водночас підстави та порядок припинення державної служби визначені розділом ІХ Закону №889-VIII.

Так, згідно з п.3 ч.1 ст.87 Законом України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

Відповідно до ч.5 ст.87 Законом України "Про державну службу" наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності (далі - оцінювання) державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. N 640 (далі - Порядок № 640).

Пунктом 2 Порядку № 640 передбачено, що метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби у професійному навчанні.

Згідно п.8 вказаного Порядку оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Відповідно до п.30 Порядку №640 завдання і ключові показники визначаються з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції. У разі внесення змін до зазначених документів завдання і ключові показники можуть переглядатися щокварталу у порядку, передбаченому пунктами 28 і 29 цього Типового порядку. Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання.

Абз.2 п.33 Порядку №640 визначено, що за результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання і досягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балів згідно з додатком 4.

Згідно з п.37 Порядку №640 у разі неможливості ознайомлення державного службовця з результатами оцінювання у зв`язку з його відсутністю безпосередній керівник передає службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", для ознайомлення такого державного службовця у строк, визначений законом.

Додатком 4 до Порядку №640 встановлено Критерії виставлення балів, зокрема:

"0" - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції

"1" - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо

"2" - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо)

"3" - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки

"4" - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Пройдено професійне навчання відповідно до індивідуальної програми, за результатами якого нараховано не менше ніж 0,4 кредиту Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС)

Установлена легітимна мета дій відповідача щодо питання оцінювання результатів службової діяльності здійснюється безпосередніми керівниками за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів виконаних завдань. Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання керівника у цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

Оцінка критеріїв компетентності, професійності, яка має на меті визначення здатності державного службовця виконувати службові обов`язки, покладена на керівника установи (безпосереднього керівника та керівника самостійного структурного підрозділу) і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження керівника стосовно виставлення балів та загальної оцінки службової діяльності є дискреційними та виключною компетенцією.

Слід зауважити, що суд погоджується з доводами відповідача, що оцінювання результатів діяльності державного службовця проводиться у межах дискреційних повноважень.

Саме безпосередній керівник володіє інформацією щодо виконання поставлених перед державним службовцем завдань, а тому оцінення виконання завдань, що поставлені перед ОСОБА_1 є дискрецією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відтак судом має бути надано юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та відповідності результатів оцінювання з критеріями оцінювання.

Як зазначалось вище Порядку №640 визначено критерії обґрунтованості визначення оцінки роботи.

Проставлення балів, як вираження рівня оцінки виконаних завдань службовцем має відповідати наведеному керівником обґрунтуванню.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 640, висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

Як зазначалось вище, відповідачем по першому завданню проставлено 3 бали, що має характеризуватись ефективною роботою з дотриманням правил етичної поведінки та своєчасним виконанням, результат якого повною мірою можна використати в роботі.

Проте, відповідачем вказано, що завдання виконано, але державний службовець потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи, що за Критеріями виставлення балів відповідає "2" балам.

Свідок ОСОБА_2 , в.о. начальника Відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка приймала участь в оцінюванні ОСОБА_1 , показала, що жодного дня з ОСОБА_1 не працювала, оскільки позивач чотири місяці перебувала на лікарняному. З першого дня роботи вона помітила негативні настрої в колективі, виявила відсутність 26 актів на землю та незаконні реєстрації земель. Щодо виставленого балу "3" по першому завданню свідок показала, що поставила бал "3", а не "2", оскільки так вважала за потрібне.

Допитані в якості свідків працівники відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що були підлеглими ОСОБА_1 показали, що за часів керівництва ОСОБА_1 у відділі була жорстка дисципліна та моральний тиск з боку керівника, атмосфера у колективі була напруженою. Підлеглим заборонялось спілкуватись з попереднім керівником та колегами з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З боку керівника постійно висловлювались безпідставні підозри та вживалась ненормативна лексика при зверненні до колег. Всі наведені у доповідних аргументи свідки підтвердили (а.с.97-104).

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 , що працювала кадастровим реєстратором у Малинському відділі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області показала, що ОСОБА_1 є кваліфікованим спеціалістом з великим практичним досвідом. Як керівник була готова до прийняття самостійних рішень. Конфлікти у колективі можливо мали місце, але вони були виключно робочими та не були значущими. Свідок показала, що про порушення етичної поведінки з боку ОСОБА_1 та про скарги їй невідомо.

Допитані в якості свідків голова Малинської РДА ОСОБА_8 , старости громад Малинського району ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що тривалий час співпрацювали з ОСОБА_1 , отримували консультації щодо земельного законодавства. Під час рейдерських захоплень земель у Малинському районі ОСОБА_1 надавала всю можливу допомогу та зарекомендувала себе з позитивної сторони.

Крім того, голова Малинської РДА надав покази, що ОСОБА_1 відповідально ставилась до виконання обов`язків, з`являлась на всі зустрічі та прибувала на сесії ради.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд звертає увагу, що обсяг дискреційних повноважень не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат оцінювання службової діяльності повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, так і суспільству загалом.

Належна мотивація результатів оцінювання дає можливість перевірити як саме (за якими ознаками та критеріями) відбувалася процедура оцінювання і чи була дотримана процедура його ухвалення. Її обсяг та ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення та перевірки, але в будь-якому випадку має показувати що доводи та пояснення державного службовця взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався відповідний орган, оцінюючи державного службовця, виставляючи певну кількість балів. Особливо виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває у разі отримання негативної оцінки, з огляду на її наслідки.

Порядком № 640 передбачено вичерпний перелік видів оцінок при оцінюванні та критеріїв до них, що виключає можливість виставлення будь-якої іншої оцінки.

Виставлений бал повинен бути не тільки обґрунтованим, але і відповідати певному встановленому критерію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач виставляючи бал "3" по завданню 1, порушив вимоги Критеріїв виставлення балів.

Отже, ОСОБА_1 оцінено не у спосіб, встановлений законодавством, так, як обґрунтування оцінення виконання завдання не відповідає проставленому балу. Середній бал та остаточна оцінка за результатами виконання завдань не є об`єктивною та такою, що визначена у відповідності до вимог Типового порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем порушено вимоги Типового порядку щодо виставлення балів, суд не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого належить встановлення результатів оцінювання, а тому позбавлений можливості у даному випадку надати оцінку обставинам по суті виконаних позивачем завдань.

Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача та оцінка, яка виставлена за виконання завдання № 1 не відповідає обґрунтуванню критеріїв виставлення балів, визначених Порядком № 640, висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2020 рік не може вважатися законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Допущені відповідачем процедурні порушення впливають на результати оцінювання позивача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності свого висновку щодо оцінювання ОСОБА_1 , а тому наказ №829-К від 28.12.2020, яким затверджено спірний висновок слід також визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.05.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадках задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу №832-К від 30.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказу №19-К від 26.01.2021 "Про визначення дати звільнення та розрахунок з ОСОБА_1 " є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на працю підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді заступника начальника Відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 26.01.2021.

Згідно з ч.2ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.27 зазначеного Закону порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п.5 вказаного Порядку).

Згідно п.8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 121 робочих дні, що обраховується, починаючи з наступного дня звільнення (26.01.2021) до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (21.07.2021).

Зі змісту довідки про доходи №19 від 15.02.2021, встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення становить 438,61 грн.

Таким чином, за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток в розмірі 53071,81 грн (438,61*121).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Після задоволення судом клопотання позивача про витребування доказів, остання позовні вимоги не уточнила, а тому згідно ст.9 КАС України, суд розглядає дану справу в межах заявлених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на її користь 10000,00 грн моральної шкоди варто зазначити наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними рішеннями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надала належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку з тим, що судовий збір сплачений позивачем за позовну вимогу у задоволенні якої відмовлено.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок щодо повторного оцінювання результатів службової діяльності державного службовця у 2020 році ОСОБА_1 , затверджений наказом №829-К від 28.12.2020 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 »

Визнати протиправним та скасувати наказ №829-К від 28.12.2020 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 » виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ №832-К від 30.12.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ №19-К від 26.01.2021 року «Про визначення дати звільнення та розрахунок з ОСОБА_1 » виданий головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 26.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, Житомир, 10002, ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення 26.01.2021 до 21.07.2021 в сумі 54306,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 04 серпня 2021 року