Рішення № 98761109, 04.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Справа № 160/8781/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом від 12.10.2020 № 0400-0306-8/94910 «Про відмову в призначені пенсії» щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зарахуванні до стажу періодів роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 18.06.1976, та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підстав заяви про призначення пенсій від 08.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до страхового стажу період навчання на підготовчому відділенні з 04.12.1978 по 31.08.1979, періоди роботи: з 21.06.1976 по 21.08.1976, з 05.09.1977 по 01.12.1978, з 28.06.1984 по 23.05.1988, з 06.11.1988 по 02.01.1990, з 03.01.1990 по 31.12.1997 на підставі записів трудової НОМЕР_1 , дата заповнення 18.06.1976;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за віком з 30.08.2020 на підставі заяви про призначення пенсії від 08.10.2020 та наданих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, на думку позивача, відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи до загального трудового стажу з підстав наявності недоліків у заповненні трудової книжки, у зв`язку з чим, позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 05.07.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки записи у трудовій книжці повинні проводитись відповідно до діючого законодавства. Оскільки, як зазначає відповідач, записи в трудовій книжці здійснено з порушенням встановленого порядку, то відповідач відмовив позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до трудового стажу та, як наслідок, відмовлено у призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується записом в трудовій книжці, що позивач, зокрема:

- з 21.06.1976 по 21.08.1976 працював учнем слюсаря Дніпровського м`ясокомбінату (незараховано до стажу у зв`язку з відсутністю в записі про звільнення посилання на КЗпП України);

- з 05.09.1977 по 01.12.1978 працював електромонтером на Придніпровській залізниці (незараховано до стажу у зв`язку з відсутністю в записі про звільнення посилання на КЗпП України);

- з 15.03.1984 по 23.05.1988 працював керівником гуртка по атлетичній гімнастиці в Профспілці робочих металургійної промисловості «Вторчермет» (незараховано до стажу оскільки запис про звільнення дописано іншими чорнилами);

- з 06.11.1988 по 02.01.1990 працював заступником голови виробничого кооперативу «Пульс-1» (незараховано до стажу у зв`язку з відсутністю печатки при звільненні та відсутністю посилання на КЗпП України);

- з 03.01.1990 по 29.01.1999 працював головою кооперативу «Пульс-1». Який в подальшому перейменовано в кооператив «Васіл» та фірму «Васіл» (незараховано до стажу у зв`язку з відсутністю запису про прийняття та номер наказу при звільненні).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду даної заяви, відповідач листом від 12.10.2020 №0400-03-06-8/94910 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю права на пенсію на день звернення.

Також, відповідач вказав, що загальний розмір страхового стажу становить 21 рік 8 місяців 5 днів, що не достатньо для призначення пенсії.

З наданої відповіді вбачається, що відповідачем не зараховано до стажу роботи позивача періоди роботи з 21.06.1976 по 21.08.1976, з 05.09.1977 по 01.12.1978, з 15.03.1984 по 23.05.1988, з 06.11.1988 по 02.01.1990 та з 03.01.1990 по 29.01.1999 посилаючись на недоліки у заповненні трудової книжки.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1 – 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.

Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3статті 44 Закону №1058.

Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу відповідного виду пенсії.

Щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.

В той же час, суд критично ставиться до висновків позивача про те, що лист відповідача від 12.10.2020 №0400-0306-8/94910 «Про відмову в призначенні пенсії» не містить обгрунтування причин незарахування періоду навчання на підготовчому відділенні з 04.12.1978 по 31.08.1979, оскільки даним листом позивачу взагалі не було відмовлено у зарахуванні до стажу означеного періоду роботи.

Оскільки відповідно до статті 5 КАС України судовому захисту підлягає виключно порушене право позивача, то позовна вимога в частині зарахування до стажу позивача періоду з 04.12.1978 по 31.08.1979 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Враховуючи дискреційні повноваження органу пенсійного фонду щодо призначення пенсійних виплат та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 26.102020 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною та скасування відмови у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду щодо зарахування спірних періодів роботи до стажу роботи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо підстав не зарахування до загально стажу роботи спірних періодів.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлену листом від 12.10.2020 № 0400-0306-8/94910 «Про відмову в призначені пенсії» щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періодів роботи з 21.06.1976 по 21.08.1976, з 05.09.1977 по 01.12.1978, з 15.03.1984 по 23.05.1988, з 06.11.1988 по 02.01.1990 та з 03.01.1990 по 29.01.1999 та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підстав заяви про призначення пенсій від 08.10.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 21.06.1976 по 21.08.1976, з 05.09.1977 по 01.12.1978, з 15.03.1984 по 23.05.1988, з 06.11.1988 по 02.01.1990 та з 03.01.1990 по 29.01.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.10.2020 з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська