Рішення № 98761016, 02.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Справа № 160/7809/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7809/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

17.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Істрейт" звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 03.06.2021 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в формуванні та наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» (код ЄДРПОУ 37213365) подання про повернення надміру сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» від 02.11.2020 року №Ш-2020-000090;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» (код ЄДРПОУ 37213365) подання про повернення надміру сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 17.05.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт", було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

Позивачем, у строк визначений в ухвалі, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/7809/21, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 04.06.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- звернення позивача щодо повернення їм збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 262680,00 грн.;

- лист/відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення позивачу збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 262680,00 грн.;

- відомості (інформацію) щодо збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна здійсненого позивачем та інші наявні докази щодо суті спору.

01.07.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.

07.07.2021 року позивачем надана письмова відповідь на відзив відповідача.

Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.08.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на їх думку у товариства відсутній об`єкт справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій на придбання нерухомого майна, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення подання про повернення з бюджету збору є протиправною.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних підстав для повернення помилково сплачених коштів в сумі 262680,00 гривень.

ІV. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі №160/7809/21, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також, цією ухвалою суду від 04.06.2021 року, Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області було запропоновано надати пояснення по справі №160/7809/21.

Станом на 02.08.2021 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області письмові пояснення по справі не надано, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріли справи встановлено, що ТОВ «Істрейт» 27.12.2016 року перерахувало на рахунок ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з придбання нерухомого майна (код бюджетної класифікації 24140500) в сумі 262 680,00 грн., згідно платіжного доручення №4904 від 27.12.2016 року.

Встановлено, що позивачем планувалось укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: м.Одеса, вул. Маршала Малиновського, 16-Б, прим.102, в зв`язку із чим було сплачено вказану вище суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, у подальшому між сторонами угоду укладено так і не було укладено.

Маючи намір повернути надмірно сплачену суму збору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Істрейт», підприємство звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 02.11.2020 року, у якій просили Пенсійний орган скласти та надати ТОВ «Істрейт» подання про повернення надміру сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. для подання до відповідного органу Казначейства».

За результатами розгляду цієї заяви, 16.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь №0400-010604-8/109199 від 16.11.2020 року, у якій фактично повідомили позивачу про відмову у поверненні помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на те, що відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має законних підстав для повернення помилково сплачених коштів в сумі 262 680,00 гривень.

Вважаючи відмову відповідача протиправною та незаконною, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.9 ст.1 цього Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною третьою статті 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що ТОВ «Істрейт» 27.12.2016 року перерахувало на рахунок ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з придбання нерухомого майна (код бюджетної класифікації 24140500) в сумі 262 680,00 гривень.

Вказані вище обставини також підтверджуються платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи .

Встановлено, що позивачем планувалось укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: м.Одеса, вул. Маршала Малиновського, 16-Б, прим.102, в зв`язку із чим було сплачено вказану вище суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, у подальшому між сторонами угоду укладено так і не було укладено.

Відповідно до пункту два частини першої статті два Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, а також про об`єкти та суб`єкти таких прав.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком № 787.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на повернення помилково зарахованих коштів до Державного бюджету у вигляді збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262680,00 грн., сплаченого на рахунок УДК у Дніпропетровській області за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про не придбання ним нерухомого майна, підтверджували реєстрацію права приватної власності на це майно, відповідачем не надано.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року, яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. № 0400-010604-8-109199 від 16.11.2020 року та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року, яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №0400-010604-8-109199 від 16.11.2020 року та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1702,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року, яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. № 0400-010604-8-109199 від 16.11.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Істрейт» помилково (надмірно) сплаченого збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 262 680,00 грн. за платіжним дорученням №4904 від 27.12.2016 року.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1702,50 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істрейт" (49069, м.Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, 13, код ЄДРПОУ 37213365).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.08.2021 року.

Суддя В.В. Ільков