Ухвала суду № 98760975, 04.08.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

04 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4727/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.04.2021 № 2558372/31603002 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 43/2 від 01.03.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 квітня 2021 року №2558372/31603002; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” від 01 березня 2021 року №43/2 датою її подання на реєстрацію; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 1135,00 грн та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати у сумі 1135,00 грн

02.08.2021 о 23:40 год. представником позивача Мартинюк Д.В. надіслано на електронну адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 140/4727/21 про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 26300,00 грн., яка надійшла до суду 03.08.2021.

На підтвердження витрат до заяви не додано жодних доказів, про що свідчить акт про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи від 04.08.2021, водночас зазначено, що документи, які підтверджують повноваження наявні в матеріалах справи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про залишення поданої представником позивача заяви без розгляду з таких мотивів та підстав.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України). Як встановлено частиною п`ятою статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами.

При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів, передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача вказував, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 15000,00 грн.

Однак, жодних документів на підтвердження даної суми витрат, позивачем не було додано до матеріалів справи, тобто, до ухвалення рішення суду у даній справі – 07.07.2021 та із заявою про стягнення витрат на правову допомогу представник позивача звернувся лише 02.08.2021, тобто з порушенням строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Водночас, у заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача вказує, що рішення суду від 07.07.2021 було отримано наручно 28.07.2021, а тому просить поновити вказаний строк.

З таким твердженням представника позивача суд не погоджується та зазначає наступне.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

При цьому, суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тобто, обов`язок щодо вжиття заходів, пов`язаних із розглядом справи покладено на позивача (його представника) як ініціатора спору.

Отже позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані.

Суд зазначає, що рішення у даній справі ухвалено 07.07.2021 за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. На дату ухвалення рішення ні позивачем, ні його представником не було подано заяви про подання доказів понесення судових витрат.

Також не подано такої заяви і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і не наведено поважних причин неподання таких доказів протягом п`яти днів після прийняття судом рішення. Не надано таких доказів і разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення від 02.08.2021. Більше того, заява про подання доказів понесення судових витрат подана з порушенням строку, встановленого частиною 7 статті 139 КАС України.

Разом з цим, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду з підстав пропуску п`ятиденного строку на подання доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у даній справі та неподання відповідних доказів протягом встановленого строку.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 248, 252, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк