Рішення № 98759509, 04.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2021Справа № 910/8335/21Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8335/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ"

про стягнення 73472,04 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (далі - відповідач) про стягнення 73472,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного автострахування №06/6770462/9069/19 від 15.08.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 відкрито провадження у справі №910/8335/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 була отримана відповідачем - 07.06.2021.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", як страховиком, та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед, як страхувальником, укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/6770462/9069/19, предметом якого є добровільне страхування майнових інтересів, пов`язаних з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 16.08.2019 по 15.08.2021.

30.06.2020 року о 19 год. 50 хв. по вул. Ак. Заболотного, 59/3 в м. Одеса трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки ««Skoda Roomster» та автомобіля марки «ВАЗ 21093», а саме: водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив проїзд дорожньої розмітки 1.12 (стоп лінія) на заборонений (червоний) сигнал світлофора, та скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Суворовського районного суду Одеської області від 22.09.2020 у справі № 523/11470/20 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п. п. 8.7.3 є, 1.12 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

30.06.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно рахунку-фактури №ИС-00000357 від 07.07.2020, виставленого СТО - ФОП Черкес І.С. вартість ремонту автомобіля марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 68524,92 грн.

20.07.2020 позивачем було складено та підписано страховий акт №2300310980, згідно якого пошкодження транспортного засобу марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 68524,92 грн.

На підставі складеного страхового акту №2300310980 від 20.07.2020 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного комплексного автострахування №06/6770462/9069/19 від 15.08.2019, перерахував на рахунок СТО - ФОП Черкес І.С. суму страхового відшкодування в розмірі 68524,92 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №025628 від 21.07.2020.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З відповіді Національної поліції України №3020189585960500, вбачається, що транспортний засіб марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_1 , який на законних підставах володів транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АО №4159928 з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 30.06.2020.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс АО №4159928) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн, про що свідчить надана Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідь на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2021.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Roomster», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 68524,92 грн, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача, заяву вих.№2300310980 від 20.08.2020 про виплату страхового відшкодування, втім відповідач залишив її без задоволення.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом АО №4159928 розміри лімітів відповідальності (100000,00 грн) та франшизи (1000,00 грн), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 67524,92 грн (68524,92 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000,00 грн (франшиза) = 67524,92 грн), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1025,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 3922,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 24 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

При цьому, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц.

Отже, оскільки правові відносини, що виникли між сторонами зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем було нараховано їх на суму 68524,92 грн, яка включала в себе розмір франшизи (1000,00 грн), яка, як вже було зазначено судом вище, не повинна була включатися в суму страхового відшкодування.

Таким чином, за розрахунком суду, належною сумою до стягнення є 1015,00 грн 3% річних та 3864,93 грн інфляційних втрат, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" про стягнення 73472,04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) суму страхового відшкодування у розмірі 67524 (шістдесят сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 1015 (одна тисяча п`ятнадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 2237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн 03 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.08.2021.

Суддя Т.В. Васильченко