Рішення № 98759495, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/2094/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новокиївське»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус»

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

Представники:

від позивача Бондар Е.А.

від відповідача Бутович С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Новокиївське» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Панамедікус» визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нерухоме майно (квартира, розташована за адресом: АДРЕСА_1 , що складається з 3 жилих кімнат загальною площею 161,9 кв. м.) вибуло з володіння ТОВ «Новокиївське», як правонаступника публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» (договір від 15.05.2019 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, відмінних від права власності, укладений між товариством обмеженою відповідальністю «Новокиївське» та публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк») без встановленої законом правової підстави та поза його волею та передано безоплатно ТОВ «Панамедікус». Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилається на те, що договір іпотеки щодо спірного майна, який укладено 23.04.2014 між ПАТ «Старокиївський Банк», як іпотекодавцем, та ОСОБА_1 , як іпотекодержателем, визнано рішенням суду недійсним, а тому ОСОБА_1 не набув права власності на майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Відсутність права власності на майно у ОСОБА_1 свідчить про неправомірність внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Панамедікус».

Суд своєю ухвалою від 22.02.2021 відкрив провадження у справі № 910/2094/21, постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідач зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки право власності на спірну квартиру було зареєстроване на іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ) 02.09.2014, а 19.02.2014 право власності на квартиру, як внесок до статутного фонду було зареєстроване за відповідачем. Отже, днем втрати позивачем володіння необхідно вважати 02.09.2014, а не 19.08.2020 - від дати набрання законної сили рішення суду про недійсність іпотечного договору, укладеного 23.04.2014 між публічним акціонерним банком «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 .

Також відповідач зазначив, що строк позовної даності сплив після пред`явлення публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк» позову № 4232/08-02 від 28.08.2015 до товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус» про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння, який Господарський суд міста Києва залишив без розгляду (ухвала від 02.09.2015 у справі 910/22724/15).

Відповідач вважає, що позивач повинен був звернутись з негаторним позовом до ОСОБА_1 .

Позивач подав заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Зазначив, що дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, з 15.05.2019 - дати укладення договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, відмінних від права власності.

Також позивач зазначив, що до набрання рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23249/17-ц законної сили (19.08.2020) укладений 23.04.2014 між публічним акціонерним товариством публічним акціонерним банком «Старокиївський Банк» та ОСОБА_1 іпотечний договір вважався правомірним, і відповідно вважалось правомірним вибуття нерухомого майна із володіння банку.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.12.2013 ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (далі - Попередній договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. за реєстровим №4246.

Відповідно до п. 1.1 Попереднього договору сторони зобов`язуються в майбутньому в строк, обумовлений у п. 6.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, на умовах і в порядку визначеному цим договором. Нерухомим майном, що буде предметом основного договору є квартира АДРЕСА_1 , складається з 3 жилих кімнат, загальна площею 161,9 кв. м. (далі - об`єкт нерухомості).

23.04.2014, для забезпечення повного виконання особистого зобов`язання ОСОБА_4 за Попереднім договором, між публічним акціонерним банком (далі - ПАТ) «Старокиївський Банк» (іпотекодавцем) та гр. Ізраїлю ОСОБА_1 (іпотекодержателем) укладено іпотечний договір (без видачі заставної), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 916 (далі - Іпотечний договір), згідно з п. 2.1 якого предметом іпотеки за цим договором, є таке нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю: квартира 2-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211810580000, розташована за адресом: АДРЕСА_1 , що складається з 3 жилих кімнат, загальна площа 161,9 кв. м., житлова площа 107,30 кв. м., належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. 23.12.2013 за реєстровим № 913. Право власності іпотекодавця зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) Івановим П.Ю. за номером запису 4006374 (дата, час реєстрації заяви та державної реєстрації права власності 23.12.2013, 16:44:26), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований державним реєстратором ПН КМНО Івановим П. Ю. 23.12.2013 за індексним номером витягу 15218872.

02.09.2014 ОСОБА_1 на підставі іпотечного застереження, передбаченого п. 6.7 Іпотечного договору, звернув стягнення на предмет іпотеки за цим договором та зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

19.09.2014 ОСОБА_1 , як новий власник нерухомого майна передав його до статутного капіталу товариству з обмеженою відповідальністю «Панамедікус».

17.06.2014 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на підставі постанови Правління Національного банку України №365 від 17.06.2014 прийняла рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Старокиївський Банк» та призначення уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський Банк», відповідно до якого в ПАТ «Старокиївський Банк» (далі - Банк) було запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно.

У 2017 році ПАТ «Старокиївський Банк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 23.04.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк», предметом якого була 3-х кімнатна квартира під номером АДРЕСА_1 .

02.11.2018 Печерський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення по справі №757/23249/17-ц про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 23.04.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк». Зокрема, суд встановив, що наявні ознаки нікчемності Іпотечного договору, передбачені пунктами 1 та 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також Іпотечний договір не відповідає статтям 59, 71 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 47 Закону У країни «Про банки і банківську діяльність», статтям 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

19.08.2020 Київський апеляційний суд залишив без змін заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2018.

15.05.2019 за результатами проведення ФГВФО відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-27-000100-b від 17.04.2019, публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк» (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, яке є відмінним від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І. за реєстровим №238 (далі - Договір купівлі-продажу від 15.05.2019).

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу від 15.05.2019, за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо квартири 2-3 за адресом: м. Київ, вулиця Червоноармійська будинок 23, загальна площа 161,9 кв. м., житлова площа 107,3 кв. м.. За Договором купівлі-продажу від 15.05.2019 ПАТ «Старокиївський Банк» передало у власність ТОВ «Новокиївське» майнові права на нерухоме майно, які є відмінними від права власності та які виникли та / або можуть виникнути в майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно: визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дій третіх осіб, яка порушує право власності, відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме манно, зокрема, але не виключно:

витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно, або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності, в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому, у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів / відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності /нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуте продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло / існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем ( надалі - майнові права).

Пунктами 1.3, 1.4 Договору купівлі-продажу від 15.05.2019 визначено, що майнові права вважаються переданими з моменту підписання цього договору. На підставі цього договору покупець має право замінити продавця як правонаступник у судових справах, що стосується нерухомого майна, або вступити у справу третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, або без самостійних вимог.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою № 757/23249/17-ц від 16.10.2019 замінив публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Новокиївське».

Верховний суд (постанова справі №757/23249/17-ц від 17.06.2020) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16.10.2019 залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції.

В силу частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Недійсний відповідно до статей 203, 215 ЦК України Іпотечний договір від 23.04.2014, на підставі якого нерухоме майно вибуло із володіння власника, не створив жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, недійсність Іпотечного договору свідчить про його неспроможність створювати будь-які юридичні наслідки, у тому числі щодо набуття ОСОБА_1 права власності на майно, що є предметом іпотеки. А тому ОСОБА_1 не набув права власності на майно.

Правомочність щодо розпорядження майном є складовою права власності (ст. 319 Цивільного кодексу України). Відсутність такого права унеможливлює її здійснення. Наявні докази спростовують правомочність ОСОБА_1 здійснювати розпорядження нерухомим майном шляхом внесення його до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус», і, відповідно, такі дії не є підставою для набуття останнім права власності на це майно.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов`язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв`язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Враховуючи реєстрацію права власності на майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Панамедікус», останній є титульним володільцем майна і це володіння пов`язане з припиненням титульного володіння позивача як власника поза його волею.

Володіння майном полягає у юридично закріпленій можливості панувати над річчю, можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати свою волю.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про позовну давність суд виходить з такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

За загальним правилом правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Іпотечний договір належить до оспорюваних правочинів, недійсність яких підлягає встановленню рішенням суду. Отже, до моменту набрання рішенням суду законної сили щодо недійсності Іпотечного договору останній вважався правомірним, і обставини наявності прав на спірне майно у ПАТ «Старокиївський Банк» були спірними. Отже, перебіг позовної давності слід обчислювати з 19.08.2020 - момент набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2018.

На час звернення позивача з позовом до суду трьохрічних строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» до товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус».

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» (вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, код 42942070) право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211810580000, розташоване за адресом: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 23, квартира № 2-3, загальною площею 161,9 кв. м., житловою площею 107,3 кв. м.

Витребувати із чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус» (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13-к, оф. 8, м. Київ, 04050, код 35466942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» (вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, код 42942070) нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211810580000, розташоване за адресом: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 23, квартира № 2-3, загальною площею 161,9 кв. м., житловою площею 107, 3 кв. м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус» (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13-к, оф. 8, м. Київ, 04050, код 35466942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» (вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, код 42942070) 142165,38 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Повний текст рішення складено 04.08.2021.

Суддя С. А. Ковтун