Рішення № 98759187, 03.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/20770/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 82 736,51 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 82 736,51 грн., з яких 11 310,55 грн. 3% річних та 71 425,96 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов`язань за Договором поставки світлих нафтопродуктів № 53-129-01-19-01771 від 15.02.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 11 310,55 грн. 3% річних та 71 425,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 матеріали позовної заяви № 910/20770/20 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/20770/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/20770/20 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень, згідно яких відповідачу відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена 16.01.2021 за довіреністю.

11.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд продовжити строк на подання відзиву, визнає прострочення оплати поставленої продукції та зазначає про непогодження із розрахунком інфляційних втрат.

23.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, представником позивача надано до суду відповідь на відзив, згідно якого позивач просить суд у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву відмовити, а також заперечував щодо контррозрахунку інфляційних втрат, наданих відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи, що примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 16.01.2021, граничний строк на подання відзиву на позовну заяву, встановлений судом, минув 01.02.2021, в той час як відповідач звернувся із відповідною заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом, 11.03.2021, тобто після закінчення такого строку. Причину порушення встановленого судом процесуального строку суд визнає неповажною, а відтак такий строк не може бути продовжений.

Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (постачальник) та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) за результатами процедури публічної закупівлі був укладений Договір поставки № 53-129-01-19-01771, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, поставити світлі нафтопродукти (надалі - Продукція) виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ", РБ, для потреб ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниці виміру, і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно умов Специфікації № 1 до Договору, постачальник зобов`язався поставити покупцю дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 135,436 тони, на загальну суму 3 826 064,29 грн., у тому числі ПДВ. Максимально допустиме відхилення фактичних показників загальної кількості від зазначеної у Специфікації в меншу сторону, згідно Специфікації № 1 становило 5%.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата поставленої продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання передачі поставленої Продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації позивачем було поставлено відповідачу товар у повному обсязі у визначені строки, що підтверджується належним чином підписаними між сторонами актами приймання-передачі ТМЦ, а саме:

- Акт приймання-передачі ТМЦ № 841 від 20.02.2019;

- Акт приймання-передачі ТМЦ № 862 від 21.02.2019;

- Акт приймання-передачі ТМЦ № 890 від 22.02.2019;

- Акт приймання-передачі ТМЦ № 891 від 22.02.2019;

- Акт приймання-передачі ТМЦ № 921 від 25.02.2019.

У свою чергу відповідач, у порушення приписів п. 4.2. Договору, розрахувався за поставлену Продукцію лише 16.04.2019, що підтверджується Довідкою АТ «ПУМБ» № КІЕ-07.8/1509 від 20.05.2019.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач поставлений товар в строк, встановлений п. 4.2. Договору не сплатив, в зв`язку з чим відповідач, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити позивачу 3% річних від суми не виконаного вчасно зобов`язання та інфляційні втрати.

06.11.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару за Договором. В матеріалах справи відсутні докази реагування відповідача на зазначену претензію.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару в строк, встановлений п. 4.2. Договору, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції.

З врахуванням того, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 11 310,55 грн. 3% річних та 71 425,96 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 310,55 грн. 3% річних та 71 425,96 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 82 736,51 грн., з яких 11 310,55 грн. 3% річних та 71 425,96 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 82 736,51 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, офіс 405, ідентифікаційний код 39039648) 11 310 (одинадцять тисяч триста десять) грн. 55 коп. 3% річних, 71 425 (сімдесят одну тисячу чотириста двадцять п`ять) грн. 96 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2021

Суддя С. В. Стасюк