Рішення № 98759149, 27.07.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/518/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях,

до відповідача: Приватного підприємства "Універсал-Плюс",

про стягнення збитків в сумі 69 613 грн 00 к. та визнання договору оренди припиненим

за участю:

від позивача: Гречко Христина Миронівна - завідувач юридичного сектору Регіонального відділення, (довіреність № 63 від 18.12.2020; витяг з ЄДР від 02.03.2021)

від відповідача: Романюк Юрій Дмитрович - директор, (довіреність б/н від 20.06.2021; витяг з ЄДР від 22.06.2021)

Чеботар Вадим Володимирович - адвокат, (ордер на надання правової допомоги серія ІФ № 099567 від 26.07.2021, посвідчення адвоката № 732 від 28.04.2010, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 732 від 28.04.2010)

установив: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Універсал-Плюс" (далі - відповідач) про стягнення збитків, завданих втратою орендованого майна в сумі 69 613,00 грн. та визнання договору оренди № 05/14 від 20.01.2014 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ПП "Універсал-Плюс" припиненим.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач по справі допустив порушення договірного зобов`язання щодо забезпечення збереження майна, переданого йому в оренду, відтак за умовами укладеного договору та на підставі діючого законодавства останній зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані неналежним виконанням умов договору оренди в розмірі 69 613 грн 00к.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.06.2021.

В підготовчому судовому засіданні 22.06.2021 судом оголошувалась перерва до 05.07.2021.

В підготовчому судовому засіданні 05.07.2021 судом оголошувалась перерва до 16.07.2021.

Ухвалою від 16.07.2021 Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 об 11:00.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх.№8644/21 від 01.06.2021) та відповіді на відзив (вх.№ 10205/21 від 05.07.2021. Зокрема вказує на бездіяльність відповідача, а саме за наявністш у відповідача по справі дозволу на здійснення поліпшень майна останній призупиняє будь-які роботи по поліпшенню орендованого майна, що призвело до загибелі орендованого майна.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№9506/21 від 22.06.2021) та відповіді (вх.№10500/21 від 08.07.2021). Свої заперечення мотивує тим, що позивач не довів суду, що знищення орендованого майна відбулося виключно з вини відповідача по справі, а тому, щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 69 613 грн 00 к. заперечує та просить суд відмовити. В частині позовних вимог щодо розірвання спірного договору, то відповідач теж заперечує, мотивуючи тим, що у разі знищення орендованого майна спірний договір оренди припинив свою дію в силу п.4 ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України та п.7 ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

12 січня 2014 року між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області, на сьогодні правонаступником є Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та приватним підприємством "Універсал - Плюс" (по договору - орендар/по справі - відповідач), з другої сторони, укладено договір оренди № 05/14 на використання державного нерухомого майна - нежиглової будівлі (будинку відпочинку). Вказаний договір підсисаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до умов договору (п.1.1.) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування баланс державне нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок відпочинку), загальною площею 80,4 кв.м. за адресою : Івано-Франківська область, Косівський р-н, с. ІІІешори, вул. Чорновола В, буд. №1/6, що не ввійшло до статутного фонду ВАТ "Коломийська ПМК-8".

Відповідно до п. 1.2. майно передається в оренду з метою розміщення закладу санаторно-курортного оздоровлення дітей.

Даний договір укладено терміном на 15 років, до 20.01.2029 (копія додається).

Відповідно до п.2.2 Договору передача майна в оренду та на баланс орендарю не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку договору оренди.

Згідно з п. 2.1 Договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта приймання-передачі вказаного майна.

Аналогічна позиція закріплена і в п.5.1 Договору - орендар зобов`язується прийняти майно по Акту приймання - передачі, який підписується одночасно з Договором оренди.

Відповідно до Акту приймання-передачі державного майна від 20.01.2014 року Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області передало відповідачу по справі спірне приміщення.

02.11.2016р. відповідач звернувся до позивача із заявою в якій просив надати дозвіл на невід`ємне поліпшення орендованого державного майна шляхом падання згоди на електрифікацію об`єкту оренди попередня орієнтовна (приблизна) вартість яких становить від 35 000 грн. і вище.

У відповідь на заяву від 02.11.2016р. позивач надав лист від 09.11.2016р. за № 11-05- 02297 в якому зазначив про необхідність подання відповідних документів, які будуть розглянуті для надання необхідного дозволу. Разом з цим, позивач повідомив відповідача про умови п. 10.5 (в листі вказано п. 11.5 Договору оренди якого не має, оскільки це є опечаткою, натомість ці умови містить п. 10.5 Договору оренди) згідно якого «поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлювані - власністю держави та компенсації не підлягають".

Листом відповідача № 39 від 10.11.2016р. в якому просив позивача погодити внесення змін (доповнень) до п. 10.5 Договору оренди в якому пропонував п. 10.5 після слів«... не підлягають» доповнити наступним текстом: «... крім випадку приватизації Орендарем орендованого майна».

До отримання згоди на внесення змін до Договору оренди, відповідач розпочав виготовлення документів згідно з листом позивача від 09.11.2016р. за № 11-05-02297 та в подальшому надав позивачу наступні документи:

розрахунок № 09-0671-16 вартості експертизи проекту будівництва "Капітальний ремонт електропостачання нежитлового приміщення (об`єкту оренди)";

робочий проект виготовлений ТОВ "Електростиль" в 2016р.;

експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом "Капітальний ремонт електропостачання нежитлового приміщення (об`єкту оренди)" затверджений 18.11.2016р., яким підтверджено, що загальна кошторисна вартість становить 36 085 грн. (27 036 грн. - будівельні роботи. 9 049 гри. інші витрати).

Дозвіл на здійснення покращень орендованого майна було надано позивачем 03.01.2017р.

Однак, поліпшення орендованого майна позивач не здійснив, внаслідок того, що минуло три роки з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладення договору оренди. Дана обставина підтверджується листом позивача від 24.06.2019р. за № 01/63.

В подальшому 14.12.2018р. позивач проводив перевірку стану ефективності використання та утримання орендованого майна в результаті чого було складено Акт з якого вбачаються наступний висновок: "Орендоване майно (будинок відпочинку) не використовується, перебуває в незадовільному стані, в такому як був переданий в 2014 році: відсутні вікна, двері, підлога, перекриття, в деяких місцях перегородки між кімнатами; прогнила стеля та в більшості дерев`яна основа будинку; зруйновано оздоблення стін та комунікації".

06.06.2019р. відповідач надіслав позивачу заяву за № 07, в якій повідомив його про наступне:

на виконання листа позивача за № 11-05-00652 від 26.03.2019р. відповідач розробив "Робочий проект" на капітальний ремонт електропостачання орендованого майна:уклав Угоду з Косівською філією "Прикарпаття-обленерго" на виконання відповідних робіт вартість яких становила 13 560, які були сплачені на рахунок виконавця; зробив розрахунок вартості орендованого майна (20 810 грн. станом на 20.01.2014р.) та вже зроблених невід`ємних поліпшень на суму 13 560 грн. і в межах максимальної суми дозволених згідно Закону у 25 %. що становить 5 203 грн. на підставі чого відповідач призупинив подальші покращувальні роботи. Разом з тим, відповідач підтвердив своє бажання продовжити у законом передбачений спосіб процедуру викупу орендованого майна з державної власності.

На дану заяву відповідача позивач 24.06.2019р. надіслав лист за № 01/63 з якого вбачаються такі обставини, які повідомлялися відповідачу:

законодавством не встановлено максимальний розмір поліпшень орендованого державного майна;

щодо викупу орендованого майна, то він здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Орендоване майно було включено до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 1714 від 23.10.2020 року "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" зі змінами.

Відповідно до Наказу Регіонального відділення №284 від 30.10.2020 року було прийнято рішення про приватизацію об`єкта соціально-культурного призначення - будинку відпочинку площею 80,4 кв. м. в с. Шешори Косівського району шляхом продажу на аукціоні з умовами (копія знаходиться в матеріалах справи), про що було повідомлено керівника Приватного підприємства "Універсал-Плюс" Листом № 11-03-02047 від 06.11.2020 (копія знаходиться в матеріалах справи).

23.11.2020р. Романюк Ю.Д. подав заяву ТОВ "Е-'Тендер", який є оператором електронного майданчика Е-Тепdег, в якій повідомив про своє бажання взяти участь в електронному аукціоні з продажу UА-РS-2020-11-18-000030-2 "Будинок відпочинку загальною площею 80,4 кв.м. за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори, вул. Чорновола, 1/6".

На виставлений рахунок на оплату за № 22085 від 23.11.2020р. Романюк Ю.Д оплатив реєстраційний внесок за участь в аукціоні UА-РS-2020-11-18-000030-2, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Листом оператора електронного майданчика Е-Тепdег на електронну пошту Романюка Ю.Д. підтверджено, що його пропозиція на участь в аукціоні є підтвердженою.

На замовлення Романюка Ю.Д. 23.11.2020р. судовий експерт Самулевич В.М. виготовив Висновок № 71/з будівельно-технічного дослідження згідно якого встановлено, що нежитлова будівля - будинок відпочинку загальною площею 80,4 кв.м. за адресою: Івано-Франківська область. Косівський район, с. Шешори, вул. Чорновола, 1/6 перебуває в аварійному стані (IV категорій технічного стану). Експлуатація будівлі неможлива.

Згідно з інформаційним повідомленням UA-LR-SSР-2020-11-16-000001-2 створеним 16.11.2020р. підтверджено, що на аукціон було передано "Будинок відпочинку загальною площею 80.4 кв.м. за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори. вул. Чорновола. 1/6" з описом, як дерев`яна будівля, фундамент бетонний, покрівля - шифер, підлога з дощок, є електропостачання. Інформація щодо земельної ділянки за адресою об`єкта відсутня. Також була розміщена одна фотографія об`єкта (всередині приміщення).

Згідно з інформаційним повідомленням UA-РS-2020-11-18-000030-2 підтверджено, що датою початку аукціону є 09.12.2020р., стартова ціна становить 12 600 гри. і виставлено одну фотографію (ззовні приміщення).

Заявою б/н від 07.12.2020 відповідач повідомив позивача про те, що ним було виявлено 05.12.2020 в с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області повне руйнування (завал) будівлі (будинку відпочинку), яке знаходиться в оренді ПП "Універсал-Плюс". І що ним особисто було прийнято рішення про розчищення заїзду і пересунення розвалин, в зв`язку з чим просить зняти з торгів з приватизації в 2020 році зазначене майно (Лот UА-РS-2020-11-18-000030-2), які призначені на 09 грудня 2020 року. Водночас гарантує особисто, за власної ініціативи компенсувати державі витрати в сумі балансової/залишкової вартості з урахуванням зносу в сумі 12600 гри.

Згідно з дублікатом квитанції від 05.01.2021 ПП "Універсал-Плюс" здійснило перерахунок коштів у сумі 9600 гри. з призначенням платежу - компенсація добровільна залишкової вартості зруйнованої споруди у с. Шешори (копія квитанції в матеріалах справи).

На підставі вказаної заяви Регіональне відділення, Наказом №384 від 08.12.2020 відмінило проведення електронного аукціону (копія знаходиться в матеріалах справи).

09 грудня 2020 року представниками Регіонального відділення складено Акт обстеження об`єкта малої приватизації - будинку відпочинку загальною площею 80,4 кв. м. за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори, вул. Чорновола, 1/6 (копія знаходиться), в якому зафіксовано - будинок зруйновано, на його місці знаходяться уламки конструкцій будинку та будівельне сміття, а відтак, даний будинок не може вважатись надалі об`єктом нерухомості.

Заявою №24 від 14.12.2020 ПП "Універсал-Плюс" звернулось до позивача з проханням дострокового припинення договору оренди державного майна №05/14 від 20.01.2014 на підставі підпункту 2 пункту 10.8 Договору "загибелі орендованого майна".

Листом вих. № 11-021-02380 від 30.12.2020 Регіональне відділення повідомило щодо готовності достроково припинити дію зазначеного договору оренди, проте наголосило на наступному, зокрема, що згідно пункту 5.8. Договору орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна.

З метою визначення розміру збитків, складено Звіт про незалежну оцінку (розмір завданих збитків) нежитлової будівлі (будинок відпочинку) загальною площею 80,4 м.2, що не ввійшла до статутного капіталу ВАТ "Коломийська ПМК-82". У висновку про визначення розміру збитків, що призвели до завданої майнової шкоди державі, зазначено, що розмір збитків завданих державі, становить 69 613 грн. Даний висновок затверджено Наказом Регіонального відділення № 263 від 01.03.2021.

Також, наказом №265 від 01.03.2021 прийнято рішення Регіональним відділенням про припинення дії договору оренди державного нерухомого майна №05/14 від 20.01.2014, зі змінами, в якому зазначається, що Договір оренди припиняє дію з моменту підписання сторонами Договору про дострокове припинення Договору оренди. Про що і було повідомлено відповідача Листом від 02.03.2021 Вих. № 11-021-00429 (копія знаходиться в матеріалах справи) і зазначено про необхідність протягом п`яти робочих днів перерахувати до державного бюджету 69 613 грн. нарахованих збитків на вказані реквізити.

Проте, відповідачем згаданий лист залишено без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

З урахуванням наведеного вище, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування збитків регламентує ст. 22 Цивільного кодексу України. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 653 вказаного кодексу боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 653 ЦКУ).

Аналогічне визначення збитків містять приписи Господарського кодексу України.

Зокрема, ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225) ГК України.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

Важливим елементом є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обгрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Таким чином, якщо позивач вважає, що відповідач порушив його права та законні інтереси, то він зобов`язаний довести вчинення відповідачем правопорушення; допущення відповідачем протиправної поведінки та/або допущеної бездіяльності; встановити причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

В даній справі позивач зобов`язаний довести суду, що знищення орендованого майна відбулося виключно з вини Орендаря.

З досліджених матеріалів справи та доказів у ній судом встановлено відсутність в спірному випадку умислу та/або необережності в діях відповідача, відсутність бездіяльності, вчинення будь-якої іншої протиправної поведінки, що могло б призвести до знищення орендованого майна. Наведені вище обставини у справі (вжиття відповідачем заходів на здійснення поліпшень орендованого майна) свідчать про зворотнє. Акти обстеження майна, які здійснював позивач, свідчать, що об`єкт оренди знаходиться у стані в якому був переданий в оренду.

Щодо розміру заявлених збитків. В суду викликає сумнів звіт оцінювача, на підставі якого позивач визначив їх розмір. Так, на аркуші справи 190 міститься розрахунок об`єкта оцінки, який є частиною звіта оцінювача, де зазначено, що в об`єкта оцінки фундамент бетонний, стіни цегляні, перекриття з/бетонні, а з комунікацій електропостачання, що не відповідає технічному паспорту нежитлового приміщення (аркуш справи 198) де бетонним є лише фундамент, а решта з дерева.

Підсумовуючи, суд вважає , що вина відповідача щодо пошкодження чи знищення (втрати) майна позивачем не доведена.

Одночасно слід вказати, що відповідно до п.9.4 Договору оренди саме на орендодавця покладений ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди.

За наведених обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 69 613 грн 00к., у зв`язку із загибеллю (руйнацією) орендованого майна.

Щодо позовних вимог в частині визнання спірного договору оренди таким, що припинив свою дію, то суд зазначає наступне.

Заявляючи дану вимогу, позивач не виклав обставин, якими її обгрунтував. Проте, в судових засіданнях на необхідність припинення спірного договору посилався на руйнацію втрату спірного майна внаслідок обрушення.

Разом з тим, умовами договору сторонами погоджено порядок розірвання та припинення спірного договору, зокрема:

- за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 10.4 Договору оренди);

- чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, загибелі орендованого майна (п. 10.8 Договору оренди).

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на якій його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди, ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря: загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Па вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відтак, Господарський кодекс України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм Цивільного кодексу України, що регулюють відносини найму.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного га комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

В свою чергу, загибель (знищення) предмета оренди означає припинення його існування взагалі як об`єкту матеріального світу та неможливості його використання, як це встановлено в даній справі.

Отже, враховуючи фактичні обставини, які свідчать про знищення орендованого майна Договір оренди № 05/14 від 20.01.2014р. припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України та п. 7 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» у зв`язку зі знищенням об`єкту оренди і не потребує втановлення цього факту в судовому порядку. Одночасно слід зазначити , що позивачем не доведено запереченння відповідачем факту припинення договору .

З урахуванням наведеного вище, не підлягає задоволенню позов в частині позовних вимог про визнання Договору оренди № 05/14 від 20.01.2014р. припиненим.

За наведеного вище, позов не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням приписів закону позивачем по справі правомірно сплачено суму судового збору за заявлені позовні вимоги, зокрема в сумі 4 540 грн 00к., про що свідчить долучена до матеріалів справи платіжне доручення №252 від 26.05.2021.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розподілу судового збору за результатами розгляду справи.

З урахування приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду справи (в позові відмовлено) судовий збір по справі слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на правову допомогу заявлену відповідачем у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Відповідно до поданого відзиву (вх.№9506/21 від 22.06.2021) на позов та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (вх.№9508/21 від 23.06.2021) відповідач просить суд про відшкодування йому за рахунок позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн 00к.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу відповідач надав суду такі докази: Угоду про надання правничої допомоги №12 від 17.06.2021 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №732 від 28.04.201о, Акт №1 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 17.06.2021, оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.06.2021

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відмови в позові інші витрати (в спірному випадку витрати на правничу допомогу) понесені в зв`язку з розглядом справи, слід відшкодувати за рахунок позивача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В спірному випадку витрати понесені відповідачем подано до початку судових дебатів.

Вказані витрати суд вважає обгрунтованими, співмірними та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн 00к.

Керуючись ст. 13, 123, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Приватного підприємства "Універсал-Плюс" про стягнення збитків, завданих втратою орендованого майна в сумі 69 613,00 грн. та визнання припиненим договору оренди № 05/14 від 20.01.2014 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ПП "Універсал-Плюс" - відмовити.

Судовий збір по справі залишити за позивачем.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул.Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ,76019, код 42891875) на користь приватного підприємства "Універсал-Плюс" (вул. Театральна, 22, кв. 7, м. Коломия, Івано-Франківська область,78203, код 23956971) - 4000 грн 00 к. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.2021

Суддя О. М. Фанда