Рішення № 98758718, 29.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021м. ДніпроСправа № 904/3471/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Савенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства фірми "Еліта", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії

Представники:

від позивача: Дехтярьов Д.В., ордер АЕ № 1064361 від 06.04.2021, адвокат;

від відповідача: Ластіна Ю.С., довіреність № 505 від 31.03.2021, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство фірма "Еліта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 29.03.2021 № 29/03/21, в якому просить внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, сторонами якого є позивач та Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", шляхом зміни пункту 4 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, виклавши у наступній редакції: "Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем за результатами їх фактичного (щомісячного) отримання".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємство позивача протягом усього часу від початку реєстрації відповідача та на цій підставі започаткування редакції договору приєднання в цілому, користувалося послугами з розподілу електричної енергії з урахуванням наданого права оплати, виключно за фактом отримання обумовлених послуг. Тобто, підприємство позивача отримувало послуги з розподілу безпосередньо від відповідача, однак на зовсім інших умовах, ніж ті що передбаченні договором приєднання. Проте, наприкінці лютого 2021 з боку оператора системи почали утворюватися безпідставні натиски у напрямі примусу зміни форми оплати, вимагаючи при цьому здійснення попередньої оплати, замість побудованої на протязі двох років форми оплати, маючої назву «фактична». 10.03.2021 засобами поштового зв`язку позивачем отримано від відповідача Попередження про припинення розподілу №110000022610/2021 від 02.03.2021. Наведені обставини, на думку позивача, надають ґрунтовні підстави стверджувати про те, що суб`єкт господарювання, маючий статус споживача, на сьогоднішній день позбавляється права, яке останній звичайно мав протягом двох останніх років, що в силу вимог ч.2 ст.634 ЦК України є неприпустимим.

До позовної заяви додане клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 20.04.2021.

20.04.2021 підготовче засідання не відбулось через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою від 22.04.2021 судове засідання по справі призначене на 13.05.2021.

27.04.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 22.04.2021, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позовна вимога про внесення змін до п. 4 Додатку 4 до договору шляхом викладення його у редакції, запропонованій позивачем, суперечить ст. 633 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилам роздрібного ринку електричної енергії, та не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень вказує, що особливістю укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є те, що споживач приєднується до запропонованого договору в цілому та не має права наполягати на зміні його змісту на стадії укладення договору. Умови спірного договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 14.03.2018 № 312 (зі змінами та доповненнями), та є однаковими для всіх споживачів. При цьому, позивач, звертаючись з таким позовом до суду, має намір поставити себе у пріоритетне становище над іншими споживачами. Крім того, виклав у відзиві попередній орієнтовний роз судових витрат, які відповідач поніс і які очкує понести. у зв`язку із розглядом справи, за яким розмір витрат відповідача на правничу допомогу орієнтовно складає 25 000 грн. 00 коп.

06.05.2021 на адресу суду надійшли докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп., позивач просив суд вказані витрати, а також сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп. покласти на відповідача.

Того ж дня до суду надійшла відповідь позивача на відзив від 30.04.2021 № 30/04/21, в якій зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження повноважень адвоката Ластіної Ю.С., що підписала відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим просив вважати вказаний відзив неподаним.

У судовому засіданні 13.05.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

20.05.2021 відповідачем до суду подані заперечення від 20.05.2021, в яких зазначив про чинність довіреності на адвоката Ластіну Ю.С., видану 31.03.2020. Крім того, вказує, що відповідь на лист позивача від 24.03.2021 № 24.03.2021 з пропозицією укладання додаткової угоди до спірного договору, відповідачем не надсилалася, оскільки вже 31.03.2021 відповідач отримав дану позовну заяву. Вважає, що такий позов поданий позивачем передчасно, на момент його подачі спір між сторонами був відсутній. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.05.2021 на адресу суду надійшли пояснення позивача від 17.05.2021 № 17/05/21, в яких зазначив, що направленню на адресу відповідача листа від 24.03.2021 № 24/03/21 передувало звернення позивача до відповідача з метою коригування (зміни) п. № 4 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору (лист від 11.03.2021 № 01.03.2021), на яке відповідачем надана відповідь про неможливість задовольнити прохання щодо коригування вказаного пункту додатку № 4 (лист від 15.03.2021 № 10274/1001); таким чином позивачем виконані вимоги ст. 188 ГК України. Крім того, 02.04.2021 позивач отримав відповідь відповідача на пропозицію від 24.03.2021 № 24/03/21 (лист від 02.04.2021 № 13461/1001), відповідно до якого відповідач повідомив, що позиція АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з приводу внесення змін до договору вже була висловлена відповідачем у листі від 15.03.2021 № 10274/1001.

28.05.2021 позивачем до суду поданий опис наданих адвокатом послуг в порядку ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2021 здійснено перехід до розгляду справи № 904/3471/21 за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 23.06.2021.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2021 підготовче засідання за клопотанням відповідача відкладено на 08.07.2021.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2021 за згодою сторін закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 27.07.2021.

У судовому засіданні 27.07.2021 оголошено перерву до 29.07.2021.

У судовому засіданні 29.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством "ЕК "Дніпрообленерго", назву якого в подальшому змінено на AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" (постачальник) та Приватним підприємством фірмою "Еліта" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 696.

19.04.2018 набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" № 312 від 14.04.2018.

Укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог правил здійснюється до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (п. 2 постанови).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1440 від 16.11.2018 Акціонерному Товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Дніпропетровської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

Оскільки з 01.01.2019, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", функції оператора систем розподілу в м. Дніпрі виконує АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", такий договір було розроблено позивачем та розміщено на офіційному сайті АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".

Згідно із п. 1.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі-договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачем (надалі - споживач), як послуги оператора системи розподілу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявкою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 5.2. договору оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора системи розподілу.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку № 4 «Порядок розрахунків» (п. 5.3. договору).

За змістом п. 5.4. договору споживач оплачує послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу оператору системи розподілу якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник.

Оператор системи розподілу в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу електричної енергії (п. 5.5. договору).

Додатком 4 до договору «Порядок розрахунків» визначено наступний порядок оплати послуг з розподілу електричної енергії.

Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати (крім індивідуальних побутових споживачів та суб`єктів господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення), якщо інше не узгоджене сторонами (п. 4).

Сума попередньої оплати визначається на основі заявленого споживачем на наступний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії та відображається у продовженні додатка 12 до цього договору. Якщо попередня оплата розраховується для споживача, у якого відсутні заявлені на наступний розрахунковий період обсяги споживання електричної енергії, сума попередньої оплати визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період (п.5).

Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставлених оператором системи розподілу платіжних документів у строки, визначені в цих платіжних документах, які не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання такого платіжного документа споживачу (п. 6).

Попередня оплата у будь-якому разі здійснюються споживачем не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться відповідно до фактичного обсягу розподіленої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду (п.8).

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період оператором системи розподілу мають бути враховані суми проведених попередніх платежів у поточному розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за надання послуги з розподілу електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п.9).

Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір діє протягом 1-го року та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

За умовами абзацу 4 п. 12.2. договору за ініціативою будь-якої з сторін договір та додатки до цього договору, в тому числі публічні, можуть бути оформлені сторонами письмово в паперовій формі та за підписами обох сторін. Кожен з двох таких примірників, один - оператора системи, другий - споживача, матимуть однакову юридичну силу, один з них зберігатиметься у оператора системи розподілу, другий - у споживача. Зміни до такого договору вносяться відповідно до абзацу 2 п.12.2 договору та за ініціативою будь-якої із сторін можуть бути оформлені шляхом підписання двосторонньої угоди у паперовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договір розподілу, відповідно до п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладений між позивачем та відповідачем з 01.01.2019 на умовах колишнього договору про постачання електричної енергії від 27.04.2009 № 696 в силу продовження споживання електроенергії та оплати вартості розподілу споживачем після 01.01.2019.

Як зазначає позивач, листом від 08.02.2019 ППФ «Еліта» зверталося до відповідача із вимогою надати типовий договір з додатками на паперовому носії із печаткою та зазначити у додатку про спосіб оплати електричної енергії по факту (т.1, а.с. 22).

Позивач вказує, що зазначений лист отримано відповідачем 11.02.2019, про що свідчить відмітка у правому нижньому куті листа. Відповіді на звернення позивачем отримано не було, але починаючи з лютого 2019 та по лютий 2021 позивач отримував рахунки на оплату від відповідача, які передбачали розрахунок сум, що підлягали оплаті на підставі фактично отриманих послуг, у тому числі послуг з розподілу електричної енергії (т.1, а.с. 27-74, 79-80).

Проте, наприкінці лютого 2021 з боку оператора системи розподілу почали утворюватися безпідставні натиски у напрямі примусу зміни форми оплати, вимагаючи при цьому здійснення попередньої оплати, замість побудованої протягом двох років фактичної форми оплати.

У зв`язку із чим позивач звертався до відповідача із листами від 05.02.2021 № 05/02/

21, від 26.02.2021 № 26/02/21, в яких просив скерувати на адресу ППФ «Еліта» підписаний оператором системи розподілу примірник договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі.

Отримавши від відповідача примірник спірного договору з додатками (лист відповідача від 19.02.2021), позивач звернувся до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із листом від 01.03.2021 № 01/03/21, в якому висловив незгоду із попередньою оплатою послуг з розподілу та просив скоригувати зміст додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору з метою здійснення оплати послуг за результатами їх фактичного отримання (т.1, а.с. 75-78, 91-95).

Проте, 10.03.2021 засобами поштового зв`язку позивач отримав від відповідача Попередження про припинення розподілу №110000022610/2021 від 02.03.2021.

А у відповідь на звернення позивача, відповідач у листі від 15.03.2021 № 10274/1001 зазначив, що не може задовольнити прохання позивача щодо коригування публічного додатку 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (т.2, а.с. 29).

24.03.2021 позивач звернувся до відповідача із листом від 24.03.2021 № 24/03/21, відповідно до якого повторно ініціював зміни умов договору шляхом формування додаткової угоди №1 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Вказаний лист з додатком у вигляді додаткової угоди № 1 отриманий відповідачем 24.03.2021, про що свідчить позначка у правому нижньому куті листа (т.2, а.с. 67-68).

Позивач зазначає, що вже 02.04.2021, після звернення із даним позовом до господарського суду, отримав від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відповідь за вих. №13461/1001 від 02.04.2021 такого змісту: «На Ваше повторне звернення до нашого Товариства, як оператора системи розподілу, з того ж самого питання, що й у зверненні від 01.03.2021 №01/03/21 (вх.№5037/1001 від 03.03.2021), а саме: щодо здійснення оплати послуг з розподілу електроенергії за результатами їх фактичного отримання, з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії повідомляємо, що пропозиція Товариства з піднятого Вами питання була висловлена у листі від 15.03.2021 року №10274/1001, з огляду на що Товариство не акцептує надану Вами додаткову угоду».

Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо редакції пункту 4 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; наявність підстав для внесення змін до додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; відповідність запропонованих позивачем змін до договору вимогам законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" № 312 від 14.04.2018 (надалі - ПРРЕЕ) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

За визначенням ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України, і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Із вказаної норми слідує висновок, що за рішенням суду може бути, зокрема, змінено договір у таких випадках: 1) істотного порушення договору другою стороною; 2) встановлених договором; 3) встановлених законом.

При цьому, за нормами ч. 2 ст. 634 Цивільного кодексу України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із листом від 01.03.2021 № 01/03/21, в якому висловив незгоду із попередньою оплатою послуг з розподілу та просив скоригувати зміст додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору з метою здійснення оплати послуг за результатами їх фактичного отримання.

З огляду на отримання відмови відповідача у коригуванні змісту вказаного додатку, викладеної у листі від 15.03.2021 № 10274/1001, позивач листом від 24.03.2021 № 24/03/21 направив відповідачу примірник додаткової угоди №1 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії для підписання, в якій запропонував наступну редакцію п. 4 додатку 4 «Порядок розрахунків»: "Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем за результатами їх фактичного (щомісячного) отримання".

Проте, не дочекавшись відповіді АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», звернувся до суду із даним позовом.

Господарський суд зазначає, що правила, передбачені ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України

Частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

При цьому, п. 4.35. ПРРЕЕ передбачено, що спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 24.09.2020 у справі № 904/3039/18, у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20.

За вказаних обставин, судом відхиляються доводи відповідача, що позов поданий позивачем передчасно та на момент його подачі спір між сторонами був відсутній.

Надаючи оцінку змінам, які позивач просить внести до спірного договору, господарський суд зазначає, що пунктом 4 додатку 4 «Порядок розрахунків» до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в редакції типового договору, визначена можливість сторін узгодити іншу форму оплати, ніж визначена цим пунктом, а саме зазначено: «…якщо інше не узгоджене сторонами.»

При цьому нормами п. 4.7 ПРРЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 634 Цивільного кодексу України, судом враховано, що з часу приєднання позивача до спірного договору, відповідно до звернення останнього від 08.02.2019, ППФ «Еліта» отримувало від відповідача та сплачувало рахунки на оплату, які передбачали оплату за фактично отримані послуги з розподілу електричної енергії (т.1, а.с. 27-74, 79-80).

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги доводи позивача з приводу недоцільності існуючої форми оплати послуг з огляду на специфіку діяльності підприємства, яка побудована виключно на наданні в оренду й експлуатації власного чи орендованого майна іншим суб`єктам господарювання. Так, за твердженням позивача, орендарі не мають змоги побудувати чіткий графік споживаного об`єму електроенергії, в силу отримання протягом місяця нових, неочікуваних замовлень на виробництво. За таких умов утворюються неминучі наслідки у вигляді припинення розподілу електричної енергії, що перевищило обсяг її розподілу над заявленим обсягом у понад п`ятнадцять відсотків або зміни вартості вживаної електроенергії понад спрогнозовані попередньо ліміти. У такому разі передбачається відхилення підприємств (контрагентів) від запланованих графіків виробництва та на цій підставі грубе порушення умов договорів з іншими суб`єктами господарювання. Ці та інші обставини матимуть причинно-наслідковий зв`язок з погіршенням фінансово-економічного стану усіх наближених до позивача контрагентів, з одночасним припиненням співпраці, яка налагоджувалася не один рік.

Господарський суд зазначає, що завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За нормами ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, зміни, які позивач просить внести до спірного договору не суперечать чинному законодавству, а форма оплати наданих послуг, визначена договором приєднання у вигляді попередньої оплати, позбавляє позивача прав, які він звичайно мав, своєчасно та без порушень сплачуючи вартість таких послуг на підставі виставлених відповідачем рахунків протягом дворічного періоду за формою «фактична»; в той час як відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, заперечення відповідача по суті зводяться до запобігання «пріоритетному», на думку відповідача, становищу позивача перед іншими споживачами.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки зміни або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Під час судового розгляду справи позивачем подано клопотання від 30.04.2021 № 30/04/21-1 про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу, які складають 5 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 01.04.2021 № 01/04/21, укладеного між адвокатом Дехтярьовим Денисом Валерійовичем та Приватним підприємством фірмою «Еліта», довідки про отримання адвокатом гонорару у готівковій формі від 30.04.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; опис наданих адвокатом послуг від 25.05.2021 тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, сторонами якого є позивач та Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", шляхом зміни пункту 4 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, виклавши його у наступній редакції: "Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем за результатами їх фактичного (щомісячного) отримання"

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Приватного підприємства фірми "Еліта" (53225, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 539-А, код ЄДРПОУ 21888509) 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч грн.. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 03.08.2021

Суддя І.А. Рудь