Ухвала суду № 98757346, 19.07.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3164/15-ц

Номер провадження 6/404/151/21

У Х В А Л А

19 липня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Галагана О.В.,

при секретарі – Туровській О.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кропивницького заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 404/3164/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Класичного приватного університету про зобов`язання змінити формулювання підстав звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, відповідно до якої просив:

- визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання;

- поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 404/3164/15-ц від 01.08.2017 року про змінення формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, вказавши причиною звільнення порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП України.

На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року визнано звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені В. Сташина Класичного приватного університету з 18.05.2015 року за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним. Зобов`язано Класичний приватний університет змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 39 КЗпП України.

01.08.2017 року Апеляційним судом Кіровоградської області винесено рішення, яким рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2015 роу змінено та викладено резолютивну частину змінивши формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, вказавши причиною звільнення порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП.

Представником позивача ОСОБА_1 26.04.2021 року було направлено заяву до Кіровського районного суду м. Кіровограда про видачу копії постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року та оригінала виконавчого листа по справі № 404/3164/15-ц. 05.05.2021 року ОСОБА_1 було отримано копію рішення Апеляційного суду Кіровоградської області та оригінал виконавчого листа № 404/3165/15-ц, в якому зазначено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 01.08.2020 року.

Оскільки ОСОБА_1 не був обізнаний про невиконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року, справою на той час займався його адвокат, з яким був укладений договір та якому він доручив представляти його інтереси, а останній не виконав свої обов`язки та не звернувся до суду для отримання оригіналу виконавчого листа, а судом в свою чергу не було направлено рекомендованим поштовим відправленням оригінал виконавчого листа позивачу.

Станом на 05.05.2021 року рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року невиконане.

Таким чином, адвокат, який представляв інтереси ОСОБА_1 , не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа з дотримання встановленого законом строку та судом, в свою чергу, не було направлено виконавчий лист разом із супровідним листом стягувану рекомендованим поштовим відправленням, як це вимагає Інструкція № 173 в редакції, чинній на час виконання вказаного рішення.

У встановлений законом строк з 01.08.2017 – 01.08.2020 р. ОСОБА_1 не мав можливості проконтролювати процес виконання рішення та отримання особисто оригіналу виконавчого листа, оскільки в період з 02.10.2017 року по 24.04.2018 року працював у Київському міжнародному університеті та мешкав в м. Києві. З 25.04.2018 по 20.06.2019 року був призначений на посаду радника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Після чого з 10.10.2019 по 30.09.2020 року працював в університеті імені Альфреда Нобеля та мешкав на той час в м. Дніпрі, що підтверджується копією з його трудової книжки. Також, у період з 18.03.2019 по 01.04.2019 року був госпіталізований до КНП «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради» та перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4787 та листком непрацездатності.

Відповідно до Постанови Кабміну України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.

Станом на 05.05.2021 р. Класичним приватним університетом рішення суду в добровільному порядку невиконане, у зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважною, оскільки невиконання рішення суду зумовить порушення прав та законних інтересів позивача та в подальшому вплине на його трудові та пенсійні відносини.

01.07.2021 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надано до суду письмові пояснення на заперечення представника Класичного приватного університету. Вказують, що рішення суду по справі в добровільному порядку невиконане, а саме не здійснено остаточний рахунок та невнесені зміни в трудову книжку. Станом на 26.06.2021 року трудові правовідносини в частині зобов`язання здійснити виплату заборгованої частини заробітної плати продовжують існувати. Крім того, лише 28.05.2021 року позивача було повідомлено про те, що відповідачем на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року було винесено наказ від 15.08.2017 року № 108/2 про скасування наказу № 35-к від 21.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 18.05.2015 року з ініціативи працівника (ст.. 39 КЗпП України) у зв`язку з порушенням власником законодавства про працю. Проте, вказаний наказ вважають фіктивним, та таким, що складено відповідачем лише для штучного створення доказів для суду на нібито виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року та тим самим позбавити позивача права на поновлення строку дії виконавчого листа, осільки попри перебування на розгляді в судах спорів між позивачем та відповідачем з різних підстав та предметів, та під час здійснення розглядів першою, апеляційною та касаційною інстанціями, які тривають і досі, позивачем кожного разу зазначалось про те, що відповідач не виконує рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року, останній жодного разу на спростування вказаних ним тверджень не надав вищевказаний ОСОБА_4 від 15.08.2017 року № 108/2.

24.06.2021 року ректором Класичного приватного університету Огаренко Р.М. подано заперечення на заяву про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, зазначено, що заява про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягає, оскільки є безпідставною. Вказують, що на момент звернення заявника до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання підстави з яких видано виконавчий лист вже не існували, рішення суду, на примусове виконання якого видано виконавчий документ виконане добровільно до пред`явлення виконавчого листа до виконання. 15.08.2017 року Класичним приватним університетом видано Наказ № 108/2 про зміни формулювання причини звільнення на виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 р., яким скасовано Наказ № 35-к від 21.02.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 з ініціативи працівника (ст.. 39 КЗпП України). Звільнено ОСОБА_1 , професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права ім.. В. Сташиса КПУ 18.05.2015 р. з ініціативи працівника (ст.. 39 КЗпП України) у зв`язку з порушенням власником законодавства про працю. Наказано фінансово-економічному відділу виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, а начальнику відділу управління персоналом внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 . Останній виклик заявнику ОСОБА_1 з проханням з`явитись до відділу управління персоналом Класичного приватного університету для внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 направлено останньому 28.05.2021 року за № 410 разом із копією наказу Класичного приватного університету № 108/2 про зміни формулювання причини звільнення від 15.08.2017 р., що підтверджується накладною з описом вкладення. Таким чином, рішення суду виконане в добровільному порядку, тому вважають, що заява не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник заявника заяву ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві та письмових поясненнях наданих до суду.

Представник ПО «Класичний приватний університет» в судовому засіданні просив в задоволенні заяви відмовити, оскільки рішення суду може бути виконано в добровільному порядку, для цього заявнику навіть не потрібно особисто з`являтись до навчального закладу, достатньо буде надіслати трудову книжку по пошті. Про добровільність виконання судового рішення ОСОБА_1 неодноразово повідомлялось, проте було ним проігноровано.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника ПО «Класичний приватний університет», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Класичного приватного університету про зобов`язання змінити формулювання підстав звільнення - задоволено в повному обсязі. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з 18.05.2015 року за прогул без поважних причини за п. 4 ст. 40 КЗпП України – незаконним. Зобов`язано Класичний приватний університет змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 39 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року апеляційну скаргу Класичного приватного університету задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2015 року змінено, виклавши резолютивну частину наступним чином. Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права імені ОСОБА_2 приватного університету з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, вказавши причиною звільнення порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП України.

Рішення суду набрало законної сили, у зв`язку із чим було видано виконавчий лист.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Представник Класичного приватного університету заперечував проти задоволення заяви. Крім іншого, наголошував, що заява не підлягає задоволенню оскільки є добровільність виконання судового рішення. Проте, з такою позицією погодитись не можливо, оскільки, як чинне законодавство, так і стала судова практика свідчить про відсутність перепон в отриманні виконавчого листа у визначений Законом строк навіть при виконанні судового рішення. Відтак, видача виконавчого листа не залежить від наміру виконати судове рішення боржником.

Проте, питання поновлення строку на видачу виконавчого листа необхідно вирішувати через призму як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справ «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Національним законом встановлено обмеження строком, із спливом якого стягувач позбавляється права вимагати процедури примусового виконання судового рішення.

Встановивши строк пред`явлення виконавчого документу до виконання законодавець визначив розумний строк, достатній для звернення до органів, що здійснюють примусове виконання судових рішень, тобто строк, в межах якого може бути розпочато застосування державного примусу до особи боржника.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

За змістом зазначених статей закону строк пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом за умови, якщо заявник доведе належними і допустимими доказами існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк.

Заявник та його представник на поважність причин пропуску строку у заяві посилався на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про невиконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.08.2017 року, справою на той час займався його адвокат, з яким був укладений договір та якому він доручив представляти його інтереси, а останній не виконав свої обов`язки та не звернувся до суду для отримання оригіналу виконавчого листа, а судом в свою чергу не було направлено рекомендованим поштовим відправленням оригінал виконавчого листа позивачу.

Таким чином, впродовж тривалого часу стягувач байдуже ставився до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, у період строку, протягом якого державна виконавча служба повинна була виконати судове рішення, ним не вчинено жодних дій щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, представником Класичного приватного університету надано до суду належним чином завірену копію наказу № 108/2 від 15 серпня 2017 року «Про зміни формулювання причини звільнення», відповідно до якого скасовано наказ № 35-к від 21.02.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 18.05.2015 р. з ініціативи працівника (ст.. 39 КЗпП України). Звільнено ОСОБА_1 , професора кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права Інституту права ім. В.Сташиса КПУ 18.05.2015 р. з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП України) у зв`язку з порушенням власником законодавства про працю. Фінансово-економічному відділу виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Начальнику відділу управління персоналом внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

Відповідно до листа заступника начальника ВУП Ярець І.В. № 440 від 28.05.2021 року ОСОБА_1 направлено копію наказу № 108/2 від 15.08.2017 року про зміни формулювання причини звільнення та з проханням негайно з`явитись до Відділу управління персоналом Класичного приватного університету для внесення запису до його трудової книжки відповідно до вище зазначеного наказу.

Заявник в своїх вимогах посилався на те, що рішення суду в добровільному порядку невиконане, а саме не здійснено остаточний рахунок та невнесені зміни в трудову книжку та трудові правовідносини в частині зобов`язання здійснити виплату заборгованої частини заробітної плати продовжують існувати.

Проте, ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні підтвердив, що копію наказу № 108/2 від 15.08.2017 року отримав поштою в травні 2021 року. Жодного разу до Класичного приватного університету для внесення змін до трудової книжки так і не з`явився.

Враховуючи вище викладене, те, що рішення суду Класичний приватний університет бажає виконати в добровільному порядку, підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання судом не встановлено. Відмова у поновленні строку не залишить судове рішення не виконаним доки Класичний приватний університет гарантує його виконання не зважаючи на відсутність виконавчого листа. Тому суд приходить до висновку, що заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 258, 260-261, 353, 433 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 404/3164/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Класичного приватного університету про зобов`язання змінити формулювання підстав звільнення - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Кропивницького апеляційного суду або через Кіровський районний суд м. Кіровограда, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Галаган