Рішення № 98757152, 04.08.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/45/21

Провадження №: 2-др/343/4/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Керніцького І.І.,

секретаря судового засідання – Оленюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №343/45/21 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області: поліцейський СРПП Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Тріщ Сергій Павлович, про стягнення моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями працівників поліції.

Відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково.

07 червня 2021 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на свою користь 20000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до копії наказу №02-07/97 від 20.05.2021 Долинського районного суду Івано-Франківської області про надання відпустки, судді Керніцькому І.І. надано відпустку з 07.06.2021 по 20.07.2021.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначив судове засідання на 04.08.2021 о 09:00 год в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115.

У судове засідання сторони не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоч про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши подані докази про понесені судові витрати, дійшов такого висновку.

Відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок. Судові витрати по сплаті судового збору віднесено за рахунок держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

07 червня 2021 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. До заяви було долучено: копію договору №01/01 про надання правової допомоги від 11.01.2021; копію акту про надання правової допомоги від 07.06.2021; квитанцію № 01/06/21 від 07.06.2021 про сплату гонорару в сумі 20000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VІ) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ).

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 134 ч.ч.1,2 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв"язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат ,за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Отже, аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що представником позивача - адвокатом Білянським Н.С. при подачі позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не подано. 07.06.2021 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення подано акт про надання правової допомоги відповідно до договору від 07.06.2021, проте у вказаному акті не надано детального погодинного розрахунку за проведені роботи. Зазначено тільки, що розмір виплати адвоката становить 20000,00 грн.

Крім того, позивачем не долучено доказів про доведення співмірності складністі справи, ціни позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження вартості участі адвоката в судовому засіданні позивачем не подано належних доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Суд зазначає, що інформація, яка міститься в акті про надання правової допомоги від 07.06.2021, зокрема розмір гонорару, не може вважатись тим детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09.10.2020 у справі № 509/5043/17.

Таким чином, суд приходить висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката немає.

На підставі викладеного, ст.ст. 81, 89, 133, 137, 141 ЦПК України та керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №339/45/21 відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Додаткове судове ішення складено 04.08.2021.

Суддя: І.І.Керніцький