Рішення № 98756993, 29.07.2021, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/753/21

Провадження №2-о/190/50/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту постійного проживання станом на 13 листопада 1991 року на території України.

В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що він з 11 червня 1981 року і по теперішній час зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . 04.06.1981 року отримав паспорт громадянина СРСР, який у період коли проводився загальний обмін паспортів не здійснив заміну паспорту громадянина колишнього СРСР на паспорт громадянина України. Коли 21 грудня 2020 року ним було подано заяву до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про видачу паспорту громадянина України, останніми йому було повідомлено, що його паспорт зразка колишнього СРСР є недійсним, а тому відомості щодо місця його реєстрації не можуть бути взяті до уваги органами ДМС України для видачі йому паспорту громадянина України.

У зв`язку з вищевикладеним просить встановити факт його постійного проживання на території України, зокрема по АДРЕСА_2 станом на 13 листопада 1991 року.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Борець В.А. в судовому засіданні проти заявлених вимог не заперечував.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що знає заявника з 1980 року, останній разом з сім`єю проживає по сусідству по АДРЕСА_1 . Їй відомо, що заявник у 2005 році їздив на похорони батьків до Росії, після чого через деякий час повернувся, де і проживає по теперішній час.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що знає заявника з 1974 року, він жив та працював в П`ятихатки Дніпропетровської області. Починаючи з 1999 року останній періодично виїжав за кордон на заробітки, після чого повертався додому. Станом на 13.11.1991 рік заявник проживав на території України.

Вислухавши заявника, представника заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно кпії паспорту СРСР серії НОМЕР_1 , виданого 04.06.1981 року на ім`я ОСОБА_1 , останній зареєстрований по АДРЕСА_2 з 11.06.1981 року/а.с.6/.

Згідно копії домової книги ОСОБА_1 з 11.06.191 року зареєстрований по АДРЕСА_2 з 11.06.1981 року/а.с.9-10/.

Згідно листа Державної міграційної служби Головного Управління в Дніпропетровській області Неймет Ш. у документуванні паспортом громадянина України відмовлено, посилаючись на те, що останній з 11.06.1981 року по теперішній час зареєстрований по АДРЕСА_2 по паспорту колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданому 04.06.1981 року ВВС П`ятихатським райвиконкомом Дніпропетровської області, який на теперішній час є недійсним, тому рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення належності до громадянтсва України/а.с.7-8/.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Згідно з підпунктами а), в) пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) встановлення належності до громадянства України стосується: громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до ІНФОРМАЦІЯ_1 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що надані суду докази дозволяють зробити висновок, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 13 листопада 1991, приймаючи до уваги, що встановлення вищезазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати право щодо набуття громадянства України, враховуючи, що іншим шляхом, окрім звернення до суду з даною заявою, вирішити порушене заявником питання неможливо, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дякове Виноградівського району Закарпатської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення . У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса