Рішення № 98756794, 03.08.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/566/21

Провадження № 2/204/1020/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

за участю представника позивача адвоката Борисенка В.А.,

за участю представника відповідача адвоката Гайворонського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним одностороннього правочину, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним одностороннього правочину вчиненого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відповідно до листа від 06.10.2020 р. №20.1.0.0.0/7-20201006/3096, щодо розірвання договору банківського обслуговування № SAMDNWFC00052251462 від 26.06.2019 з фізичною особою ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 26 червня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір банківського обслуговування № SAMDNWFC00052251462, згідно з яким позивачеві відкрито банківський рахунок, що підтверджується довідкою від 15.01.2021 №OQTBS274HE5HD1HJ. Беспосередньо сам договір приєднання не підписувався, він розміщений на офіційному веб-сайті відповідача. В жовтні 2020 року позивач отримав від відповідача повідомлення від 06.10.2020 р. №20.1.0.0.0/7-20201006/3096 про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку. Відповідно до даного повідомлення відповідач, керуючись вимогами ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації доходу одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65, внутрішнім документам з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин фінансових операцій, повідомив про прийняте 06.10.2020 року рішення про відмову підтримання ділових/відмову в обслуговуванні/ шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлених даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк.

Враховуючи, що зазначене повідомлення містить лише загальне посилання на нормативно – правові акти, але в ньому не зазначені конкретні фактичні підстави та обставини, через які відповідачем було прийняте Рішення про відмову, 28 жовтня 2020 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява, в якій позивач просив відповідача надати йому інформацію про фактичні підстави та обставини, якими обумовлено рішення про відмову. Вказана заява була направлена на адресу для кореспонденції, зазначену на офіційному веб-сайті відповідача. Проте, станом на день звернення з позовом, будь-якої відповіді від відповідача позивач, не отримав. Таким чином, позивачу на даний момент невідомі підстави та фактичні обставини, через які відповідачем було прийнято рішення про відмову, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, вказав на те, що кредитна система фінансового моніторингу переведена в електронний формат, програма сама визначила високий ризик клієнта і автоматично провела розірвання ділових відносин клієнта з банком. Невиконання банком зазначеної процедури тягне для банку великі штрафні санкції. Програма перевірки дублюється в НБУ, вони перевіряють усіх клієнтів з високим рівнем ризику.

У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача, зокрема зазначив, що позивач по справі не надав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належні дані щодо фінансової звітності за останній звітний період, актуальні анкетні дані та відомості про кінцевих бенефіціарів та структури власності, у зв`язку з чим договір банківського обслуговування був розірваний, а рахунок закритий.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.01.2021 № OQTBS274HE5HD1HJ залишок по рахунку НОМЕР_1 , становить 87 394 грн. 50 коп.(арк.с.7).

Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.10.2020 року № 20.1.0.0.0/7-20201006/3096 про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку, ОСОБА_1 , повідомлено про те, що на підставі ч. 1 ст. 15 Закону ПВК/ФТ, Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 року №65, внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснений заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, прийнято рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк, з дати прийняття рішення про відмову буде відмовлено у проведенні фінансових операцій за всіма відкритими банком рахунками/обслуговуванні за іншими продуктами банку (арк.с.8).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, встановлених договором або законом.

Так, відповідно до матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, встановлено, що відповідачем листом від 06.10.2020 року вчинено в односторонньому порядку правочин, із змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - розірвання договірних правовідносин, що тягне за собою припинення відповідних прав та обов`язків сторін. Дана обставина також, підтверджена та визнана в судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно до ч.5 ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до ч. 1ст. 10 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Таким чином, враховуючи положення ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ст. 10 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Згідно з п. 3, 17, 18 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев`ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик, зокрема стосовно національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб, факт належності до яких клієнта або особи, що діє від їх імені, встановлений суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Судом встановлено, що підставою для припинення відносин з клієнтом - ОСОБА_1 стало встановлення неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк. Однак, конкретних, встановлених обставин, які б свідчили про неприйнятно високий рівень ризику клієнта у листі не наведено.

Наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Відповідно до п.17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015р. №417 (Положення НБУ №417), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму, зокрема, Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу.

Згідно з п.24 Положення НБУ №417 Програма управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу має включати порядок класифікації клієнтів та критерії (показники) для визначення рівня ризику клієнтів з урахуванням характеру здійснюваних фінансових операцій та їх регулярності (у тому числі для встановлення неприйнятно високого рівня ризику).

Відповідачем не надано суду та до відзиву не долучено жодних доказів на підтвердження встановлення неприйнятно високого ризику відповідачу, не надано для огляду власну Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, що містить критерії встановлення неприйнятно високого ризику.

Банком жодними належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості підстав вважати, що ОСОБА_1 є клієнтом з неприйнятно високим рівнем ризику, а також того, що позивачем не було надано банку необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей.

Відповідно до ч. 7 ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банку надано право витребовувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Відповідно до ч. 8 ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк витребовує в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Проте, відповідач своє право на витребування у позивача документів щодо уточнення інформації про клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, не реалізував, відразу припинивши договірні відносини з клієнтом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином спростовуються викладені в односторонньому правочині розірвання Договору, оформленому листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.10.2020 року № 20.1.0.0.0/7-20201006/3096 про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку, посилання на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, що вказує на невідповідність такого правочину положенням ст.203 ЦК України та в силу норми ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо розірвання договору банківського обслуговування.

Відповідно до вимог ч. 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,15,16,202,203,205,207,215,525, 627, 1067,1068, 1075ЦК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015р. №417, Наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 352,354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним одностороннього правочину – задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відповідно до листа від 06.10.2020 р. №20.1.0.0.0/7-20201006/3096, щодо розірвання договору банківського обслуговування №SAMDNWFC00052251462 від 26.06.2019 з фізичною особою ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук