Рішення № 98756445, 21.07.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3351/20

Провадження № 2/653/407/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бабченко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 24 жовтня 2019 року по 02 вересня 2020 року.

В обґрунтування вимог зазначив, що 02 лютого 2016 року його було звільнено з посади начальника КП «Генічеське ВУ ВКГ» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП та при звільненні була незаконно утримана заробітна плата, що стало підставою його звернень до суду, за результатами яких було визнано тривале порушення права позивача на оплату праці при звільненні та стягнуто на його користь заробітну плату.

Незважаючи на це, фактичний розрахунок за рішенням суду відповідач тривалий час не виконував, що стало підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що визначено судовими рішеннями.

Вказує, що попередніми судами не були задоволені його позовні вимоги в повному обсязі, мало місце тривале порушення, що полягало в невиплаті йому заробітної плати при звільненні.

Звертаючись до суду з вказаним позовом просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 24 жовтня 2019 року по 02 вересня 2020 року в сумі 31009 грн. 00 коп., а також моральної шкоди, що виникла внаслідок тривалих умисних дій посадових осіб відповідача.

Представник відповідача Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» надав до суду відзив, в якому зазначив про те, що вимоги позивача за стягнення середнього заробітку за вказаний період не підлягають задоволенню, з огляду на необґрунтованість вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Бабченко М.С. проти вимог позову заперечив, зазначивши, що стягнення середнього заробітку вже було предметом позовів позивача до суду та період, який позивач зазначає наразі взагалі не стосується затримок виплати заробітку.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні вказаної справи суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Визначальними при застосуванні положень статті 117 КЗпП України є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та момент проведення з ним остаточного розрахунку, тому після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом посилається на те, що має місце подвійне правопорушення - невиплата заробітної плати при звільненні у справі № 653/530/16-ц та у справі № 653/3526/19, у зв`язку із чим вважає, що на його користь з відповідача повинно бути стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 24 жовтня 2019 року по 02 вересня 2020 року.

В якості підтвердження правомірності періоду, що підлягає до стягнення позивач посилається на те, що фактичний розрахунок із ним по справі № 653/3526/19 мав бути проведений у день звільнення 02 лютого 2016 року, а був проведений лише 02 вересня 2020 року.

У зв`язку із цим вказує, що період, що підлягає до стягнення в якості середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку є з 24 жовтня 2019 року (наступний день після фактичного розрахунку у справі № 653/3986/19) по 02 вересня 2020 року (розрахунок по справі № 653/3526/19), що становить 220 робочих днів х 140 грн. 95 коп. = 31000 грн. 90 коп., що також підлягає до виплати середнього заробітку у зв`язку із затримкою її виплати.

Суд вважає, що в ході судового розгляду не встановлена обґрунтованість даних вимог позивача.

Так, судом встановлено, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року, ухвалених у справі № 653/530/16 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі -КП «Генічеське ВУ ВКГ») стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату, яка не була виплачена під час звільнення в сумі 2682 грн. 44 коп.

У зв`язку із невиконанням зазначеного рішення позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, а саме з дня звільнення 02 лютого 2016 року по день остаточного розрахунку у відповідності до ст. 117 КЗпП України.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2018 року у справі № 653/2903/18 його позовні вимоги до КП «Генічеське ВУ ВКГ» задоволено частково, стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 03 вересня 2018 року по день постановлення рішення - 04 грудня 2018 року в сумі 8457 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 року його апеляційну скаргу на зазначене вище судове рішення задоволено частково. Рішення Генічеського районного суду від 04 грудня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 03 вересня 2018 року по день постановлення рішення в сумі 8457 грн залишено без змін. Стягнуто з КП Генічеське ВУ ВКГ на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості в сумі 71884 грн. 50 коп. та 768 грн. 73 коп. компенсації за затримку виплати заробітної плати та 1000 грн. моральної шкоди.

При цьому апеляційний суд встановив, що позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02 лютого 2016 року по день ухвалення судом рішення. Суд першої інстанції, в свою чергу, зазначив, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дати звернення до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати, тобто з 03 вересня 2018 року по день ухвалення рішення.

В своїй постанові Херсонський апеляційний суд зазначив, що у відповідача виник обов`язок сплатити 2682 грн. 44 коп. після набрання законної сили рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2016 року - 16 серпня 2016 року. Тому колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку в порядку ст. 117 КЗпП України підлягають частковому задоволенню, а саме середній заробіток має бути розрахований з 17 серпня 2016 року.

Так, пред`являючи позовні вимоги позивач посилається на період, що починається з 24 жовтня 2019 року, що визначає днем фактичного розрахунку по справі № 653/3986/19 за його позовом до з КП «Генічеське ВУ ВКГ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заборгованості із заробітної плати та стягнення моральної шкоди.

При цьому судом встановлено, що Рішенням Генічеського районного суду, ухваленого у справі № 653/3986/19 від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 було частково задоволено та стягнуто з КП «Генічеське ВУ ВКГ» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості із заробітної плати при звільненні за період з 05 грудня 2018 року по 23 жовтня 2019 року; стягнуто з КП «Генічеське ВУ ВКГ» на його користь компенсацію у зв`язку із втратою частини заробітку через порушення строків виплати. При цьому, провадження в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за період 03 лютого 2016 року по 15 серпня 2016 року - закрито.

Під час розгляду справи суд встановив, що рішенням Генічеського районного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 653/2903/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Генічеське ВУ ВКГ» було частково задоволено, а саме - стягнуто на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 03 вересня 2018 року по день постановлення рішення - 04 грудня 2018 року в сумі 8457 грн. з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду від 04 грудня 2018 року була задоволена частково та стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості в сумі 71884 грн. 50 коп.; стягнуто компенсацію за затримку виплати заробітної платив сумі 768 грн. 73 коп. та стягнуто моральну шкоду в сумі 1000 грн., в іншій частині - було залишено без змін.

Суд встановив, що згідно з копіями заяв від 14 лютого 2018 року, 10 квітня 2019 року, 01 травня 2019 року, 13 серпня 2019 року, 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до КП «Генічеське ВУ ВКГ» з вимогою виконання рішення Генічеського районного суду у справі № 653/530/2016 від 07 червня 2016 року та що відповідно до копій заяви від АТ «Укрпошта» № 73 на одержання переказу від КП «Генічеське ВУ ВКГ» та квитанції № ПН215600426655 від 23 жовтня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено заробітну плату за рішенням суду 653/530/2016 від 07 червня 2016 року в сумі 2682 грн. 44 коп.

За таких обставин суд прийшов до висновку, зокрема, про те, що з урахуванням положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05 грудня 2018 року (дня прийняття рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2018 року по справі № 653/2903/18) по день фактичного остаточного розрахунку - 23 жовтня 2019 року.

Херсонський апеляційний суд постановою від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Апеляційну скаргу КП «Генічеське ВУ ВКГ» задовольнив частково: Рішення Генічеського районного суду від 21 січня 2020 року в частині стягнення з КП «Генічеське ВУ ВКГ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з 05 грудня 2018 року по 20 вересня 2019 року у розмірі 30445 грн. 20 коп. змінив, зменшивши суму та період, з 20 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 рік в сумі 3241 грн. 85 коп.

Це ж рішення суду в частині стягнення компенсації у зв`язку із втратою частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати з 05 грудня 2018 року по 20 вересня 2019 року у розмірі 842 грн. 15 коп. скасовано, провадження в цій частині закрито, у задоволенні цих же вимог за період з 20 вересня 2019 року по 23 жовтня 2019 року відмовлено.

Так, наразі кінцевою датою стягнення середнього заробітку позивач визначає 02 вересня 2020 року, що є датою фактичного розрахунку по справі № 653/3526/19, який мав бути проведений у день звільнення 02 лютого 2016 року.

Разом з тим 03 лютого 2020 року Генічеським районним судом Херсонської області було розглянуто справу № 653/3526/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення незаконно утриманої заробітної плати, компенсації частини заробітку, моральної шкоди.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що предметом позову було утримання підприємством суми заробітної плати, та суд встановив, що відповідач не мав права в примусовому порядку утримувати суму, хоча вона й була визначена судом.

Також судом встановлена несвоєчасна виплата відпускних, які мали б нараховуватись та виплачуватись щорічно позивачу та прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

За результатами розгляду справи суд стягнув з Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_1 незаконно утриману заробітну плату в сумі 2773 грн. 22 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати в сумі 2961 грн. 80 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. В іншій частині відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Слід вказати що дійсно у разі ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Разом з тим, в даному випадку позивач фактично заявляє вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначаючи періоди з дати наступного дня фактичного розрахунку по справі № 653/3986/19, в рамках якої розглядалось питання щодо, зокрема, стягнення на його користь середньої заробітної плати - до дати розрахунку по рішенню № 653/3526/19, що, в свою чергу, стосувалась неправомірного утримання з нього суми заробітної плати та несвоєчасної виплати відпускних.

На думку суду, позивач не надав суду доказів того, що він має право на стягнення середнього заробітку за визначений період, а саме з 24 жовтня 2019 року по 02 вересня 2020 року, оскільки вказані дати пов`язані з настанням фактичних розрахунків по двом різним справам.

З огляду на це, в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні слід відмовити, як й в похідній вимозі щодо стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 141, 260, 264-266, 281 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 24 жовтня 2019 року по 02 вересня 2020 року, а також моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 липня 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова