Рішення № 98756111, 02.08.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний № 415/1341/21

Провадження № 2-а/243/51/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Гончарова А.О.

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Д.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Лисянський Павло Леонідович, до начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенанта Коломійця Владислава Вікторовича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за підсудністю надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Лисянський Павло Леонідович, до начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенанта Коломійця Владислава Вікторовича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що 15.02.2021 року начальником групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, лейтенантом Коломійцем В.В. (старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове») відносно позивача було винесено постанову № 144736, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 2042 КУпАП за те, що 15.02.2021 року о 14-00 год. під час прикордонного контролю був встановлений факт незаконного перетину громадянином ОСОБА_1 14.02.2021 року о 19-00 год. Державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України «Успенка» в Донецькій області.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки під час її винесення співробітник відділу прикордонної служби не надав ОСОБА_1 можливості скористатися юридичною допомогою, його не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП, хоча ОСОБА_1 заявляв клопотання відповідачу стосовно надання йому безоплатної правової допомоги та відкладення розгляду справи до прибуття адвоката або іншого фахівця у галузі права.

ОСОБА_1 виїхав на підконтрольну територію України з метою отримання медичної допомоги та комплексного медичного обстеження. 14.02.2021 року він виїхав з тимчасово окупованої території Донецької області у зв`язку з поганим самопочуттям та необхідністю отримати медичну допомогу. У зв`язку з тим, що на тимчасово окупованій території України наразі неможливо пройти медичне обстеження, ОСОБА_1 вимушений був виїхати на територію України, однак згідно з постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року та Наказу Командувача об`єднаних сил № 207 від 15.03.2020 року, виїзд з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей був обмежений у зв`язку з введенням дій, направлених на боротьбу проти пандемії COVID-19 (коронавіруса). Представники окупаційної влади в ОРДО заборонили виїзд на підконтрольну територію України через діючі КПВВ в Луганській та Донецькій областях, тобто позивач не мав іншої можливості потрапити до території підконтрольної України. Але, перед тим, як прийняти таке рішення про перетин кордону тимчасово окупованої території України з Російською Федерацією, ОСОБА_1 неодноразово звертався до представників окупаційної влади в м. Донецьку з вимогою пропустити його у зв`язку з необхідністю проходження курсу лікування, але дозволу не отримав, у зв`язку з чим був вимушений здійснити перетин державного кордону тимчасово окупованої території України з Російською Федерацією через пункт пропуску «Успенка» Донецької області.

З огляду на наведене, позивач не погодився з винесеною відповідачем постановою про накладення адміністративного стягнення, вважає себе невинуватим, а оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків начальника групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, лейтенанта Коломійця В.В., фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, та просить суд скасувати постанову начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенанта Коломійця В.В., № 144736 від 15.02.2021 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Лисянський П.Л., не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача, адвокат Лисянський П.Л. надіслав на адресу суду клопотання з проханням розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримав, та суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача відповідно до правил спрощеного позовного провадження.

Відповідач, начальник групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, лейтенант Коломієць В.В. (старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове»), в судове засідання не з`явився, хоча відповідач повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних клопотань, заяв від відповідача на адресу суду не надходило, причини неприбуття представника відповідача в судове засідання суду не відомі.

Представник відповідача, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), в судове засідання не з`явився, хоча відповідач у своєму відзиві на позовну заяву клопотав перед судом про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим за клопотанням відповідача у Лисичанському міському суді Луганської області було заброньовано майданчик для відеоконференції, однак, до Лисичанського міського суду Луганської області на призначений для проведення судового засідання час представник відповідача не з`явився, відомостей про причини неявки представника відповідача в судове засідання суду надано не було.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази, надані сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення № 144736 від 15.02.2021, винесеної начальником групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних, лейтенантом Коломійцем В.В. (старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове»), зазначена посадова особа, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановила, що 15.02.2021 року о 14-00 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через Державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який пояснив, що 14.02.2021 року, приблизно, о 19-00 год. перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України н. п. Успенка (ТОТ) на напрямку н. п. Успенка (ТОТ) – н. п. Матвєєв Курган (РФ), здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушив п. 3 Постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 2042 КУпАП. При винесенні постанови було враховано щире каяття винного та визнання вчиненого правопорушення. На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 2221, 283, 284 КУпАП, постановлено: визнати гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 2042 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. (а. с. 7-8)

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 24.06.2021 року № 21/8652 (вх. № ЕП-6204/21 від 24.06.2021 року, № 31450 від 07.07.2021), згідно з яким Луганський прикордонний загін позовні вимоги не визнає повністю, посилається на те, що позивачем порушено вимоги п. 3 ст. 288 КУпАП щодо порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також пояснює, що 15.02.2021 року на ділянці проведення операції об`єднаних сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували визначені КПВВ, про що наявна інформація в Інтернет-виданнях та на сайтах Операції об`єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів. А також 19 лютого 2021 року окупаційною владою ТОТ України здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станиця Луганська» з 08-00 до 16-00 год., про роботу яких та кількість осіб, які здійснили виїзд з ТОТ України у Донецькій і Луганській областях і в`їзд до таких територій у визначеному КПВВ постійно інформують і Інтернет-виданнях та на сторінках у соціальних мережах Операції об`єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, у зв`язку з чим позивач мав фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з ТОТ України. 15.02.2021 року позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації в пункті пропуску «Мілове» пояснив, що 14.02.2021 року здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України в районі н. п. Успенка (ТОТ України) на напрямку н. п. Успенка (ТОТ України) – н. п. Матвєєв Курган (РФ), чим порушив Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, визначений Постановою КМУ від 17.07.2019 року № 815. При дачі пояснень позивач не висказував будь-яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надав будь-яких документів, які могли звільнити його від адміністративної відповідальності або пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Факт порушення порядку виїзду з ТОТ України та в`їзду до неї доведено витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», відповідно до якого відсутні дані офіційного в`їзду/виїзду на територію України через працюючий КПВВ. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні пояснення позивача, написані ним власноруч, в яких він підтвердив дані, викладені в оскаржуваній постанові, зазначив, що під час виїзду з ТОТ України до РФ заходи оформлення виїзду з ТОТ до РФ представниками Державної прикордонної служби України не здійснювалися, намагання здійснити виїзд з ТОТ України встановленим порядком не підтвердив, скоєне правопорушення та стягнення, яке на нього накладається, не оспорює. В матеріалах справи наявний рапорт прикордонного наряду «Перевірка документів» в пункті пропуску «Мілове», в якому зазначено, що під час прикордонного контролю за допомогою підсистеми «Ризик» та опитування було встановлено, що позивач порушив порядок виїзду з тимчасово окупованої території України. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також наявна заява позивача про доведення до нього права на отримання безоплатної правової допомоги, якою позивач відмовився від правової допомоги та бажає захищати себе самостійно. При винесенні оскаржуваної постанови позивачу були роз`яснені положення ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, про що свідчить пам`ятка, наявна в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

До відзиву відповідачем додано також пояснення ОСОБА_1 від 15.02.2021 року, надані начальнику відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних (а. с. 62-63), згідно з якими на питання пункту 10. «Чи оспорюєте Ви допущене правопорушення і адміністративне стягнення, що на Вас накладається?» ОСОБА_1 відповів: «Ні», тобто, як зазначає відповідач, - визнав свою провину та вчинене правопорушення.

Відповідно до рапорту ІПС майстра віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних від 15.02.2021 року (а. с. 64), 15.02.2021 року о 14-00 год. до пункту пропуску «Мілове» на вхід прибув громадянин України ОСОБА_1 , та в ході проведення паспортного контролю було встановлено, що ОСОБА_1 на ТОТ України проживає постійно та, зі слів, здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації 14.02.2021 року о 19-00 год. через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України н. п. Успенка (ТОТ) на напрямку н. п. Успенка (ТОТ) – Матвєєв Курган (РФ), чим порушив вимоги п. 3 Постанови КМУ від 17.07.2019 року № 815 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» (далі - Порядок), тобто скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 2042 КУпАП.

Згідно з пам`яткою (довідкою) від 15.02.2021 року (а. с. 65), гр-ну ОСОБА_1 було роз`яснено ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 15.02.2021 року (а. с. 66), останній відмовився від надання йому правової допомоги.

Також відповідачем надано суду Витяг інформації з підсистеми «Ризик» ІТС ПК «Гарт-1» Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_1 від 23.06.2021 року (а. с. 68), з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив в`їзд на територію України у пункті пропуску «Майорське» 11.05.2017 року, після чого здійснив виїзд з території України в пункті пропуску «Майорське» 11.10.2017 року.

Частиною першою статті 2042 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 2042 КУпАП є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях.

За змістом ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» вбачається, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Командувач об`єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров`ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в`їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об`єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов`язковими для громадян і посадових осіб.

28.11.2019 року набрав чинності Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 815.

За положенням Порядку № 815, в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об`єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об`їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об`єднаних сил ліквідуються (перекриваються).

За рішенням Командувача об`єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в`їзду/виїзду, є обов`язковим для всіх осіб, які в`їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.

Отже, адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, настає у разі порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту спірної постанови № 144736 від 15.02.2021 року встановлено, що висновок про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, зроблено на підставі щирого каяття винної особи, яка визнала свою провину, однак, суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

Витяг інформації з підсистеми «Ризик» ІТС ПК «Гарт-1» Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_1 , як зазначено у Витязі, від 23.06.2021 року (а. с. 68), наданий відповідачем в якості доказу вчиненні інкримінованого правопорушення, жодним чином не доводить факт перетину громадянином ОСОБА_1 державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації на напрямку н. п. Успенка (ТОТ) – н. п. Матвєєв Курган (РФ), про що йде мова у постанові про накладення адміністративного стягнення № 144736 від 15.02.2021 року, що оскаржується, а отже, не може бути визнаний належним доказом у даній справі.

Окрім того, під час розгляду даної адміністративної справи судом досліджено копію паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданий 21.11.1988 року Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області, з якої вбачається, що вірне прізвище позивача – ОСОБА_2 , в той час, коли оскаржувана постанова № 144736 від 15.02.2021 року складена відносно ОСОБА_1 , та окрім даної постанови, всі інші документи, надані відповідачем в якості доказів вчиненого адміністративного правопорушення, складені також на ім`я громадянина ОСОБА_1 .

Слід також зазначити, що у підписаних власноруч позивачем поясненнях від 15.02.2021 року, наданих начальнику відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, майору В. Волобуєву (а. с. 62-63), пам`ятці (довідці) про роз`яснення прав від 15.02.2021 року та у заяві про відмову від надання правової допомоги від 15.02.2021 року зазначено вірне прізвище позивача – « ОСОБА_3 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Вивчивши зміст оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що особою, яка дану постанову виносила, а саме – відповідачем по справі, начальником групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенантом Коломійцем В.В., під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було належним чином дотримано вимоги ч. 2 ст. 283 КУпАП, не з`ясовано повною мірою анкетні дані особи, щодо якої було прийняте рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та не встановлено належним чином особу правопорушника.

Суд припускає можливість допущення посадовою особою при винесенні оскаржуваної постанови технічної помилки в написанні вірного прізвища особи, стосовно якої дана постанова складалась, оскільки інші анкетні дані, в тому числі дата народження та місце проживання особи, співпадають з даними, зазначеними в паспорті позивача ОСОБА_1 , однак, вказане не спростовує той факт, що, в порушення ч. ч. 2, 5 ст. 77 КАС України, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Суд зазначає, що особа підлягає притягненню до відповідальності за ч. 1 ст. 2042 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

З пункту 2 Порядку № 815 вбачається, що контрольний пункт в`їзду/виїзду це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в`їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій. Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку № 815 визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 1 ст. 2042 КУпАП, за перетинання державного кордону з тимчасово окупованої території України через непрацюючий пункт пропуску.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Зокрема, стаття 2041 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, а саме: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП.

Щодо доводів позивача про те, що йому не надали можливості під час розгляду справи про адміністративне правопорушення скористатися послугами адвоката, суд вказані доводи до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються заявою ОСОБА_1 від 15.02.2021 року, в якій він відмовився від надання йому правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних, достовірних, допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом скасування спірної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З квитанції № 0.0.2026138235.1 від 22.02.2021 року вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 454,00 грн., з огляду на що, враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, з відповідача, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), який є суб`єктом владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2042, 247, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 71, 139, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Лисянський Павло Леонідович, до начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенанта Коломійця Владислава Вікторовича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 144736 від 15.02.2021 року, винесену начальником групи ІПК віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних, лейтенантом Коломійцем Владиславом Вікторовичем (старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове»), якою на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2042 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 2042 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938), код ЄДРПОУ 14321736, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 04 серпня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова