Рішення № 98753983, 19.07.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1439/19

2/683/44/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю представника позивача – адвоката Кашина В.А.

відповідачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – адвоката Кравчука В.М.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/1439/19, 2/683/44/2021 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію та передачу у приватну власність квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, і просив визнати недійсним та скасувати розпорядження відділу по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30 серпня 2016 року за №7724 про приватизацію та передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане 03 жовтня 2016 року відділом по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12 лютого 1980 року йому та членам його сім`ї було надано ордер на вселення до квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На підставі вказаного ордеру, він та члени його сім`ї вселились у вказану вище квартиру і з того часу він зареєстрований та користується вказаною квартирою.

В 1997 році, позивач розірвав шлюб із відповідачкою по справі ОСОБА_1 , а у 2017 році відповідачка ОСОБА_1 почала чинити йому перешкоди в користуванні вказаним нерухомим майном - не впускає його у квартиру, мотивуючи тим, що вказана квартира належить на праві спільної часткової власності їй та дітям - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Отримавши 14 травня 2019 року копію ухвали Старокостянтинівського районного суду, позовної заяви та доданих до неї матеріалів, йому стало відомо про те, що у відповідності до розпорядження відділу по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 30 серпня 2016 року за №7724, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 передано у власність в рівних частках квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі вказаного розпорядження видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2016 року.

У відповідності до вказаного свідоцтва ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 26 грудня 2016 року зареєстрували своє право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач вказує, що дії відповідачів по справі є такими, що порушують чинне законодавство та його право на приватизацію частки квартири, оскільки він з 19 лютого 1991 року зареєстрований та проживав до 2017 року у спірній квартирі. На момент винесення Старокостянтинівською міською радою оспорюваного розпорядження (станом на 30 серпня 2016 року за № 7724) він був зареєстрований у вказаній квартирі, проте спірна квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була надана на сім`ю лише з трьох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Кашин В.А. позов підтримав та просив його задоволити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравчук В.М. просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач на монет приватизації квартири не був у ній зареєстрований та не проживав.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, у визначений судом строк відзив на позов не подавали.

Представник відповідача – Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, натомість подала до суду заяву, де просила провести розгляд справи у її відсутності та проти задоволення позову не заперечила.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 12 лютого 1980 року ОСОБА_2 , сім`я якого складається із 4 чоловік, було надано ордер на вселення до трикімнатної квартири жилою площею 35,11 кв.м в квартирі АДРЕСА_2 . Ордер видано на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів міста Старокостянтинова від 12 лютого 1980 року №30. У склад сім`ї входили: чоловік – ОСОБА_2 , дружина – ОСОБА_1 та сини – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до розпорядження відділу по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 30 серпня 2016 року за № 7724 передано у власність в рівних частках квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . На підставі вказаного розпорядження видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2016 року.

21 грудня 1997 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Наведене підтверджується ордером №111 від 12 лютого 1980 року та матеріалами справи з приватизації квартири АДРЕСА_2 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 10 травня 2011 року серії НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.144 Конституції України, ст.59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Частинами 1 і 3 статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ч.4 ст.9 ЖК Української РСР, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.53, ч.1 ст.58 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення (ч.1 ст.61 ЖК Української РСР).

В силу ст.64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Як передбачено ч.1, 2 ст.71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та п.5 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно з п.1 ст.5 цього ж Закону до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло, тобто, передача квартир у власність здійснюється тільки наймачам і членам їх сімей.

Відповідно до ст.1, 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", за якими передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири, при цьому до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно довідки №1208/03-17/2019 від 28 травня 2019 року відділу питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 зареєстрований з 19 лютого 1991 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

Частинами 1, 3 ст.47 Конституції України визначено,що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року №6-125цс12, аналізуючи зміст положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статей 1, 6, 9, 61 ЖК Української РСР та статті 29 ЦК України, дійшов висновку про те, що місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, у якому особа постійно проживає, має передбачене статтею 64 ЖК Української РСР право користування цим приміщенням, яке зберігається за особою при її тимчасовій відсутності, а відтак особа має право на приватизацію разом з членами сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, та ті обставини, що під час приватизації спірної квартири було порушено норми чинного законодавства, право ОСОБА_2 на участь у її приватизації, суд приходить до висновку що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є недійсним з дати видачі. Відтак слід визнати недійсним розпорядження відділу по управлінню та приватизації комунального майна Старокостянтинівської міської ради від 30 серпня 2016 року за № 7724 про приватизацію та передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суд не бере до уваги, оскільки вони зводяться до особистих взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не стосуються предмету позову, зазначені свідки не надали в судовому засіданні будь-якої інформації щодо реєстрації місця проживання позивача та процесу приватизації спірної квартири.

Керуючись ст.2, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Визнати недійсним та скасувати розпорядження відділу по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30 серпня 2016 року за №7724 про приватизацію та передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане 03 жовтня 2016 року відділом по управлінню та приватизації комунального майна управління економіки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_3 , виданий 07 листопада 2013 року Старокостянтинівським РС УДМС України в Хмельницькій області.

Відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , виданий 30 липня 2003 року Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 , виданий 15 травня 2014 року Старокостянтинівським РС УДМС України в Хмельницькій області

Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місцезнаходження: вул. К.Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, ЄДРПОУ 36027760.

Суддя: