Рішення № 98752864, 29.07.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.07.2021 227/1158/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 26 липня 2012 року він уклав кредитний договір № R53113305582В з ПАТ «ВТБ Банк». Наразі йому стало відомо, що державним виконавцем Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1277 від 28.04.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Прайм Альянс» заборгованість за вказаним договором, за період з 29 січня 2019 року по 10 березня 2020 року, в розмірі 19705,60 грн., в тому числі заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 19208,88 грн., заборгованість по відсоткам 496,72 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 197,06 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом становить 19902,66 грн. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса № 1277 від 28 квітня 2020 року винесено неправомірно, безпідставно, з порушенням норм діючого законодавства України та з порушенням прав позивача. Позивач тривалий час виконував кредитні зобов`язання та повертав кредитні кошти, сплачував відсотки за користування кредитом. Ніякої вимоги/повідомлення про погашення кредитної заборгованості від відповідача позивач не отримував. Позивач не мав змоги подати будь-які заперечення щодо суми боргу, в тому числі квитанції про сплату боргу за кредитним договором № R53113305582В від 26.07.2012 року, а нотаріус оцінити їх. Вказує, що виконавчий напис був вчинений приватним виконавцем після спливу трьох років з дня коли виникло право вимоги на повернення кредитних коштів за кредитним договором, тобто в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Останній платіж за договором позивач здійснив 28.12.2014 року у розмірі 2140 грн. З 29.01.2015 року розпочався перебіг строку позовної давності, у зв`язку із чим право вимоги повернення заборгованості за кредитом, а строк позовної давності сплив 29.01.2018 року. Крім того, вказав, що оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не можуть підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем. Тому, виконавчий напис № 1277 від 28.04.2020 року було вчинено в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі. Враховуючи викладене позивач, просить визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем від 28 квітня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1277, про стягнення з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» суми заборгованості в розмірі 19902,66 грн., в тому числі заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 19208,88 грн., заборгованість по відсоткам 496,72 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 197,06 грн, таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 908 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Печерський А.Т. у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи є заява від адвоката позивача про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача.

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутність представника товариства. Разом з тим, судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне. Так, 26 липня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53113305582В у відповідності до якого останньому надано кошти у сумі 50000 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 29,5 % річних. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася кредитна заборгованість. 08 липня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 270815нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право нового кредитора до позивача за кредитним договором № R53113305582В від 26 липня 2012 року. 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу № 29/01/19-1 від 29 січня 2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до позивача за кредитним договором № R53113305582В від 26 липня 2012 року. На підставі зазначеного договору 04 березня 2019 року позивачу було направлено цінним листом з описом вкладення повідомлення про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Направлення вимоги підтверджується списком № 16029-110-44 згрупованих поштових відправлень цінних листів з описом вкладень та квитанцією про оплату з Укрпошта. Підтвердженням належного повідомлення боржника у разі відправлення згрупованих поштових відправлень є розрахунковий документ і копія списку відправлень. Відповідач вважає, що сума боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим написом є безспірною, жодних квитанцій чи платіжних доручень, які б підтверджували погашення заборгованості ОСОБА_1 не надав. Витрати на правничу допомогу вважають необґрунтованими, оскільки їх розмір значно завищений та вони є неспівмірними, враховуючи складність справи та суму, яка стягувалась з позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Дані витрати є занадто завищеними та не відповідають обсягу виконаної адвокатом роботи. Просили у задоволенні позову відмовити, зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Добропільського міськрайонного суду Донецької області http://dpm.dn.court.gov.ua, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи за відсутності нотаріуса до суду не надходило.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53113305582B, згідно умов якого банк надав останньому грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі, у сумі 50 000 гривень, на строк до 26 липня 2015 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом к розмірі 29,5 % річних або в іншому розмірі, передбаченому цим Договором (а.с.15-19).

08 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №080715нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора, зокрема, за кредитним договором № R53113305582B від 26 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» (а.с.51-55).

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ Фінансова компанія «Прайм Альянс» (фактор) було укладено Договір факторингу № 29/01/19-1, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв право грошової вимоги, що належить клієнту, і став кредитором за кредитним договором № R53113305582B від 26 липня 2012 року, права вимоги за яким належить Клієнту на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 080715нв від 08.07.2015 року та не було погашене до моменту підписання даного Договору, в розмірі Портфеля Заборгованості (а.с. 56-58).

Згідно додатку 1 до Договору факторингу № 29/01/19-1 від 29.01.2019 року, до відповідача перейшло право вимоги за кредитним договором № R53113305582B від 26 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» із загальною сумою заборгованості по кредиту 19 715,60 грн (а.с.59).

18.02.2019 року відповідачем позивачу було направлено повідомлення про відступлення прав вимог та вимога про погашення кредитної заборгованості на підставі ст. ст. 512, 516, 530 ЦК України (а.с.61-62).

28 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис № 1277, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованість за Кредитним договором № R53113305582B від 26 липня 2012 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , яка виникла за період з 29 січня 2019 року по 10 березня 2020 року, в сумі 19902,66 грн., та складається із заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) – 19705,60 грн., заборгованості по відсоткам – 496,72 грн, та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 197,06 грн (а.с.14).

Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 28 квітня 2020 року.

На підставі вищевказаного виконавчого напису 02 лютого 2021 року державним виконавцем Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Телько Оксаною Миколаївною було відкрито виконавче провадження № 64333404 (а.с.13).

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 квітня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис № 1277 від 28.04.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем, визнанню таким, що не підлягає виконанню.

З практики ЄСПЛ слідує, що §1 ст. 6 конвенції зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів та відмінності у правових системах держав-учасниць, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про зменшення розміру витрат на правничу допомогу посилаючись на неспівмірність суми витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень складності справи, сумі, яка підлягала стягненню з позивача за виконавчим написом нотаріуса – 19902, 66 грн. Вказані витрати є завищеними та не відповідають обсягу виконаної адвокатом роботи.

Як вбачається з представлених позивачем матеріалів на підтвердження понесення правових витрат у справі, 01.03.2021 року ним було укладено договір №б/н з адвокатом Печерським А.Т. про надання йому правничої допомоги, згідно умов якого сторони погодили що розмір гонорару адвоката визначається Додадком №1. Розмір гонорару встановлений за домовленістю сторін (а.с. 27-28).

Додатком №1 до вказаного договору визначено загальний розмір гонорару за надання правової допомоги, який складає 4000 гривень та розрахований наступним чином: усні консультації 1 година - 500 гривень; правовий аналіз і опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини 1 година - 500 гривень; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, оформлення додатків до позовної заяви) 3 години – 3000 гривень (1 година – 1000 гривень) (а.с. 29).

Згідно акту прийняття-здавання наданої правової допомоги від 10.03.2021 року (а.с. 30), позивач ОСОБА_1 отримав від адвоката Печерського А.Т. юридичні послуги в обсязі, визначеному у додатку №1 на суму 4000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 6 від 10.03.2021 року, позивачем за надання йому правової допомоги адвокату сплачено 4000 грн. (а.с.31).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно правового висновку Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, викладеного у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), які суд відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому, законодавство не наводить форму та вимоги до документа, який підтверджує факт сплати клієнтом адвокатського гонорару.

Матеріали справи містять достатні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, реальність таких витрат та співмірність виконаній адвокатом роботи, за виключенням послуг з підготовки процесуальних документів по справі (позовна заява, оформлення додатків до позовної заяви), вартість якої за 3 години становить 3000 гривень, яка є неспівмірною з сумою, яка підлягала стягненню з позивача за виконавчим написом нотаріуса, наявною сталою практикою у розгляді справ вказаної категорії, незначною складністю даної справи, яка відноситься до категорії малозначних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим зменшити загальний розмір витрат, понесених позивачем за надання йому правової допомоги до 2500 грн, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Такий розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу буде відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже, суд на підставі ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 гривень.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 137, 141, 247, 259, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович, –задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 1277, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованості за кредитним договором № R53113305582B від 26 липня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", за період з 29 січня 2019 року по 10 березня 2020 року, в сумі 19902 гривні 66 копійок, та складається із заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) – 19705,60 грн, заборгованості по відсоткам – 496,72 грн та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 197,06 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»» (код ЄДРПОУ 41677971, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500, 00 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Любчик

29.07.2021