Рішення № 98751866, 29.07.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11787/20

н/п 2/953/417/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого- судді Садовського К.С.,

за участю секретаря- Ворончук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/11787/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», відповідно до якої просить: стягнути зі ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 92 784, 00 грн., що включає: суму франшизи у розмірі 1 000, 00 грн., витрати на проведення дослідження КТЗ у розмірі 1 500, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., різницю між сумою страхового відшкодування у розмірі 80 284, 00 грн.; стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 суму пені у розмірі 4 356, 00 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 10.10.2019 о 20:00 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ- 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті Білгородського шосе з вул. Комуни в м. Харкові, у стані стомлення, заснув за кермом, втратив керування над автомобілем, здійснив виїзд на полосу зустрічного руху, здійснив зіткнення з слідуючим назустріч автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2020, в діях ОСОБА_2 вбачається порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, проте провадження по справі № 638/3729/20 було закрите у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А0672788 автомобіль «ЗАЗ- 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» здійснила виплату суми страхового відшкодування у розмірі: 99 000, 00 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000, 00 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 становить: 179 284, 00 грн., що підтверджується Звітом про оцінку КТЗ № 47/2020 від 13.02.2020 року. Різниця між вартістю відновлюваного ремонту та сплаченою сумою страхового відшкодування становить 179 284, 00 - 99 000, 00 = 80 284,00 грн.

За проведення дослідження та складання Звіту позивач сплатила ФОП ОСОБА_3 : 1 500, 00 грн.

Керуючись ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно до ч. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

За договором обов`язкового страхування № А0672788 сума франшизи становить: 1 000, 00 грн., що підлягає безумовній сплаті особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, однак по теперішній час вона не була сплачена.

Таким чином, позивач вважає що ОСОБА_2 повинен здійснити виплату франшизи у розмірі: 1 000,00 грн.

22.11.2019 позивачем було направлено заяву про виплату страхового відшкодування.

08.05.2020 ТДВ СК «Ю.Ес. Ай» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

ОСОБА_1 звернулася зі скаргами до МТСБУ та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Як наслідок, страхове відшкодування було сплачене 19.05.2020 у розмірі: 99 000, 00 грн.

Термін, передбачений п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на виплату страхового відшкодування сплинув ще 20.02.2020.

Проте, ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» не сплатила потерпілій пеню за обліковою ставкою НБУ, передбачену за прострочення виплати страхового відшкодування.

Внаслідок затримання виплати страхового відшкодування були порушені її права, вона значний час не могла відремонтувати автомобіль.

Відповідно до п.36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка дії протягом періоду, за який нараховується пеня.

Облікова ставка НБУ: період з 21.02.2020 по 12.03.2020 – ставка НБУ 11%, подвійна – 22%, прострочено 21 день: 22:365=0,06%, 99 000*0,06*21:100=1247,40 грн.; період з 13.03.2020 по 23.04.2020 – ставка НБУ 10%, подвійна – 20%, прострочено 42 дні: 20:365=0,05%, 99 000*0,05*42:100=2079,00 грн.; період з 24.04.2020 по 19.05.2020 – ставка НБУ 8%, подвійна – 16%, прострочено 26 днів, 16:365=0,04%, 99 000*0,04*26:100=1029,60 грн.

Відтак, пеня, яа має бути стягнута з відповідача 2 становить: 1247,40+2079,00+1029,60=4356,00 грн.

Моральну шкоду позивач оцінює у 10 000, 00 грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, порушенням налагодженого стану життя. Судовий процес за адміністративною справою, врегулювання питань зі страховою компанією, відновлювальний ремонт автомобіля, всі ці моменти позначилися на особистому житті та роботі, адже ОСОБА_1 була змушена витрачати значний час. Кошти, які були витрачені для проведення ремонту автомобіля мали інше призначення, що також позначилося на звичайному ритмі життя та самооцінці.

Ситуація, що стала підставою цього позову, за звичайних умов суспільного життя є неодмінно психотравмуючою за своєю сутністю. Вона створює переживання, емоційну напруженість, порушує життєві плани та змінює звичайний життєвий устрій (необхідність участі в судовій тяганині, відвідування експертних, судових органів). Відстоювання своїх цивільних прав займає тривалий час, потребує значних фізичних та психологічних сил. Внаслідок обставин, що є предметом розгляду в цій справі, сім`я позивача зазнала значних матеріальних збитків, які, в свою чергу обумовлюють порушення звичайного темпу, змісту та цілеспрямованості, життєдіяльності та професійної діяльності.

Судові витрати позивача складаються із витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. та судового збору в розмірі 971,40 грн.

На підставі викладеного, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 справу передано для розгляду судді Садовському К.С.

Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вказаних вимог, судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – відповідача у справі та 10.08.2020 отримано відповідну довідку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Ухвалою суду від 18.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадення.

Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.08.2020 відповідач ОСОБА_2 отримав 07.11.2020, а відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» - 04.11.2020.

Відповідач ОСОБА_2 , правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

23.11.2020 засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом директора Департаменту юридичного забезпечення ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», відмовити в повному обсязі.

При цьому представник посилається на те, що 10.10.2019 в м. Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу «ЗАЗ- 110307» д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_4 - завданий матеріальний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗАЗ-110307» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» за полісом АМ5009182.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було розглянуто адміністративні матеріали, що надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, на підставі яких було винесено постанову Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/3729/20 від 02.04.2020, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

По факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.10.2019 в м. Харків було відкрито кримінальне провадження у зв`язку із нанесенням шкоди життю та здоров`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Так, 22.11.2019 ОСОБА_1 було подано до відповідача заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Правовідносини, що виникають під час дії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулюються спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зазначив, що відповідно до абзацу 2 частини 36.2 статті 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

08.05.2020 ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» стало відомо що кримінальне провадження, відкрите за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала 10.10.2019 в м.Харків, закрито, таким чином граничним строком для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування на підставі пункту 36.2. статті 36 Закону, на користь ОСОБА_7 - 22.05.2020.

На підставі Висновку про визначення вартості ремонту КТЗ № 17034 та Висновку про вартість пошкодженого КТЗ № 17034/1, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прийняло рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 99 000, 00 грн. та виплатило 20.05.2020. Вказане страхове відшкодування було розраховане відповідно статті 29 та абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та за вирахуванням суми франшизи в розмірі 1 000.00 гривень, що передбачена умовами Полісу № АО0672788.

Згідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», як страховиком було виконано обов`язок по сплаті страхового відшкодування у строки та в рамках регламентованих строків визначених чинним законодавством України, що підтверджується фактичними обставинами вчинюваних дій на користь ОСОБА_4 .

Наразі, наданий представником позивача розрахунок пені згідно облікової ставки Національного Банку України, передбачений за прострочення виплати страхового відшкодування є необгрунтованим, адже на підтвердження даної гіпотези не надано жодного аргументу щодо факту порушення терміну виплати страхового відшкодування в рамках чинного Законодавства України.

Таким чином, відповідач цілком не погоджується із заявленими представником позивача вимогами щодо відшкодування на користь ОСОБА_4 суми пені, як власнику транспортного засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 .

Правом на подачу відповіді на відзив позивач та її представник не скористались.

Ухвалою суду від 27.11.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, представником позивача подано до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , та представник відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлені в установленому законом порядку, причини неявки у судове засідання суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що станом на час призначення справи до судового розгляду будь-яких клопотань від учасників судового розгляду до суду не надходило, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, допитавши свідків, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, тобто юридично закріпленою можливістю використовувати передбачені законом заходи правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного права шляхом застосування відповідних способів та засобів захисту.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб Volkswagen Polo, легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_4 , повна маса 1610, маса без навантаження 1084, об`єм двигуна 1598, тип пального бензин, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2012 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_1 .

10.10.2019 о 20-00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті Білгородського шосе з вул. Комуни в м. Харкові, у стані стомлення, заснув за кермом, втратив керування над автомобілем, здійснив виїзд на полосу зустрічного руху, здійснив зіткнення з слідуючим на зустріч автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.04.2020 провадження по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України - закрито, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171; Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем ОСОБА_2 порушено вимоги Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого автомобілю «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 10.10.2019, ОСОБА_1 звернулась до суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із заявою на проведення авто товарознавчого дослідження.

Відповідно до Звіту №47/2020 про оцінку автомобіля «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , складеного 13.02.2020, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 10.10.2019, без урахування величини втрати товарної вартоті складає 179 284,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «ЗАЗ 110307», р.н. НОМЕР_1 застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО0672788 в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також – інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 2,3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування від 22.11.2019 після ДТП, що мала місце 10.10.2019 в м.Харків за участі транспортного засобу «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 та «ЗАЗ 110307», р.н. НОМЕР_1 .

Листом від 08.05.2020 Вих.№51-2695 за підписом генерального директора ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на її користь на підставі ч.32.1 ст.32 Закону з тих підстав, що страхова компанія дійшла до висновку про відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ 110307», р.н. НОМЕР_1 .за полісом №АО0672788, оскільки вину ОСОБА_2 судом встановлено не було, тому ОСОБА_2 , не є особою, відповідальною за збитки, спричинені власник транспортного засобу «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 у результаті ДТП, що мала місце 10.10.2019 в м.Харкові.

23.04.2020 ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до МТСБУ, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з вимогою про перевірку діяльності ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та здійснення контролю за тим, щоб ОСОБА_1 було виплачено суму страхового відшкодування з урахуванням пені за кожен день прострочення такої виплати.

ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» 27.01.2020 було складено Висновок Вих.№17034 про визначення вартості ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , дата оцінки 19.11.2019, замовник ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , визначена за витратним підходом, складає 224 562,58 грн. Ринкова вартість КТЗ «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , визначена за порівняльним підходом, може складати 214 107,30 грн. (інструментальні дослідження КТЗ не проводились). На підставі виконаних досліджень та рекомендацій,. Зроблено висновок, що вартість ремонту КТЗ, після його аварійного пошкодження, «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 , станом на 19.11.2019, дорівнює без врахування ВТВ: 214 107,30 грн.

Також оцінювачем ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» складено Висновок про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №17034/1, відповідно до якого оцінювач вважає, що ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ «Volkswagen Polo», р.н. НОМЕР_5 на момент оцінки може складати 73 697,42 грн.

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» було складено розрахунок страхового відшкодування за договором страхування №АО0672788 від 03.04.2019, постраждала особа ОСОБА_1 , дата настання страхового випадку 10.10.2019, страхова сума за Договором №АО0672788 від 03.04.2019 становить 100 000,00 грн., сума франшизи 1000,00 грн. З урахуванням вартості відновлювального ремонту та розміром матеріального збитку, страховою компанією було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 99 000,00 грн. та здійснено таке відшкодування 20.05.2020, що підтверджується платіжним дорученням №7308.

Статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справі справа № 686/17155/15-ц, провадження № 61-18840св18.

Згідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За диспозицією п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 10.10.2019 позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 179 284,00 грн., яка з урахуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 99000,00 грн., становить 80 284,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми завданої майнової шкоди в розмірі 80284,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно до ч. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

За договором обов`язкового страхування № А0672788 сума франшизи становить 1 000, 00 грн., що підлягає безумовній сплаті особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 , в цій частині також є обґрунтованими.

Стосовно стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» пені в розмірі 4356,00 грн., суд вважає, що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, судовим розглядом встановлено, що 22.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно статті 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи (!), відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1. статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до абзацу 2 частини 36.2 статті 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно пункту 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою…

Як вказує відповідач, 08.05.2020 ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» стало відомо що кримінальне провадження, відкрите за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала 10.10.2019 р. в м.Харків, закрито, таким чином граничним строком для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування на підставі пункту 36.2. статті 36 Закону, на користь ОСОБА_7 - 22.05.2020 р.

На підставі Висновку про визначення вартості ремонту КТЗ № 17034 та Висновку про вартість пошкодженого КТЗ № 17034/1, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прийняло рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 99 000, 00 грн. та виплатило 20.05.2020.

Згідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» пені, оскільки відповідачем, як страховиком було виконано обов`язок по сплаті страхового відшкодування у строки та в рамках регламентованих строків визначених чинним законодавством України.

Що стосується вимог про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

ОСОБА_8 діяннями відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягала у порушенні звичного устрою сім`ї позивача, внаслідок пошкодження автомобіля, незручності щодо пересування, що викликало фізичні та душевні страждання.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала позивач ОСОБА_1 , їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, розумними і справедливими.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля 1500,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1,3 ст.133 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за складання звіту №47/2020 щодо визначення вартості матеріального збитку за пошкодження ТЗ, ОСОБА_1 сплатила на користь ФОП ОСОБА_3 , 1500,00 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано:

1) копію Договору 58 про надання правової допомоги від 23.04.2020 року, копію ордеру АХ №1020108, виданого адвокатом Марченко Н.М. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №952;

2) квитанцію до прибуткового касового ордеру №58 від 23.07.2020, за якою ОСОБА_1 сплачено 10 000 грн. на користь АО «ЛЄДАПРАВО»;

3) Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги №58 від 23.04.2020;

Відповідно до укладеного Договору №58 про надання правової допомоги від 23.04.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛЄДАПРАВО» та ОСОБА_1 , адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

За правову допомогу, передбачену п.1.2 Договору, Клієнт сплачує АО винагороду в розмірі визначеною додатком по окремому замовленню за цим Договором.

Відповідно до Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги №58 від 23.04.2020, який визначає порядок надання та оплати правової (правничої) допомоги (гонорару) Адвокату за надання правової (правничої) допомоги у спорі про стягнення з ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За даним Актом адвокатом було здійснено наступні дії: 04/2020 – вивчення матеріалів страхової компанії,. Формування правової позиції, проведення консультації (1 година), вартість 1000,00 грн.; 23.04.2020 – підготовка адвокатського запиту до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (1 година), вартість 1000,00 грн.; 23.04.2020 – підготовка скарг до МТСБУ та Нацкомфінпослуг (2 години), вартість 2000,00 грн.; 2020 – підготовка та відправлення позовної заяви для подачі до Київського районного суду м.Харкова (3 години), варість 3000,00 грн.; представництво інтересів позивача у Київському районному суді м.Харкова – вартість 2500,00 грн.; копіювання документів – 300,00 грн.; відправлення документів поштою – 200,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн., які були сплачені готівкою, на підтвердження отримання видана квитанція до прибуткового касового ордеру №58 від 23.07.2020.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду по справам №816/2096/17, №826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Стороною відповідачів не подано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч.2 ст.137 ЦПК України суд вважає доведеним витрати відповідача на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 грн., у зв`язку з чим суд стягує зі ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги в розмірі 9550 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10 000:100*95,5).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги в частині стягнення зі ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 82 784 гривні, з яких: сума франшизи – 1000,00 гривень, витрати на проведення дослідження КТЗ – 1500,00 гривень, різниця між сумою страхового відшкодування та завданими збитками – 80 284,00 гривень, моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 9550 гривень, а правові підстави для стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» пені в розмірі 4356,00 грн. відсутні за наведених вище підстав, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 971,40 грн., який підлягає стягненню зі ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 927,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 19, 77, 81, 82, 141, 137, 174, 187, 209, 211, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.11, 15 16, 22, 23, 979, 980, 992, 1166, 1194 ЦК України, ст..2, 6, 12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N1961-IV, ст.9, 16 Закону України «Про страхування», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду у розмірі 82 784 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні, з яких: сума франшизи – 1000,00 гривень, витрати на проведення дослідження КТЗ – 1500,00 гривень, різниця між сумою страхового відшкодування та завданими збитками – 80 284,00 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у якості відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 927 (дев`ятсот двадцять сім) гривень 70 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 9550 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», місце знаходження: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 4, корп. 6 а, код ЄДРПОУ 32404600.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2021 року.

Суддя Садовський К.С.