Вирок № 98751848, 04.08.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/21/20

Номер провадження 1-кп/623/54/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Курила Д.І., Ткаченко Ю.Ю.

прокурорів Козир М.В., Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шведової Т.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220320000391 від 21 квітня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Курганне, Сімферопольського району, АРК, українця, громадянина України, слюсара-ремонтника 3-го розряду Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, вдівця, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

в с т а н о в и в:

20 квітня 2019 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин», рухався зі швидкістю 40-50 км/год. зі сторони вулиці Тургенєва в напрямку вулиці Сухий Ізюмець в місті Ізюмі, Харківської області.

В процесі руху на перехресті вулиці Сухий Ізюмець та вулиці Тургенєва в місті Ізюмі, Харківської області, ОСОБА_1 , виконуючи маневр повороту ліворуч на вулицю Сухий Ізюмець в місті Ізюмі, Харківської області, грубо порушив вимоги пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:?

пункт 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

пункт 16.13 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч»,

та допустив зіткнення з велосипедом марки «Україна» під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вулиці Сухий Ізюмець у зустрічному з ним напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно висновку судово-медичної експертизи № 217-13/19 від 22 серпня 2019 року, у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-6 ребер зліва, закритого перелому лівої малогомілкової кістки у середній третині без зміщення, які по ступеню тяжкості відносяться до середньої тяжкості, по критерію тривалості розладу здоров`я. Обширне садно лівої половини обличчя по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Порушення вимог пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , які відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №7/1234СЕ-19 від 18 грудня 2019 року знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не впевнився в безпеці свого маневру і в тому, що він своїми діями не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля з велосипедистом, що спричинило вищевказані наслідки.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки, цивільний позов задовольнити в частині доведеності.

Обвинувачений та захисник Шведова Т.А. просила призначити покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, відмовити у задоволенні цивільного позову у повному обсязі.

Потерпілий просить суд задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

В межах судового розгляду в частині обвинувачення судом було допитано обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджено письмові докази.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, підтвердив обставини справи, пояснив, що він випив одну пляшку пива, рухався з кладовища, зі швидкістю близько 50 км./год. та перед поворотом скинув швидкість. З ним в автомобілі їхали попутники, які потім вийшли з машини і пішли, тому він казав, що був один. Потерпілому ОСОБА_2 обвинувачений давав кошти на лікування в розмірі 15 000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він працює електриком на Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємстві та в суботу 20 квітня 2019 року, близько 19 години 30 хвилин виїхав з місця роботи, було ще не темно, на вулиці сухо, не швидко їхав на своєму велосипеді. Коли вже був на вулиці Некрасова (Генерала Недбайла), їхав по правій стороні на відстані 20-30 см. від краю дороги, дивився вперед себе, автомобілів біля перехрестя не бачив і вже на перехресті дороги, що йде на залізничний ринок, почув звук тормозів і відчув сам удар. Автомобіль, який його збив, їхав зі сторони барак. З моменту удару потерпілий пам`ятає лише слова «та ти ж п`яний» і у відповідь «всі випивають», втратив свідомість та прийшов до тями лише в реанімації. Від удару в нього була перебита нога зліва, зломано сім ребер, вдарився головою, був на лікуванні приблизно п`ятнадцять днів, на теперішній час продовжує лікування. Також, потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_1 компенсував йому витрати на лікування в розмірі 15 000 гривень, підтримує цивільний позов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що 20 квітня 2019 року, близько 19 години 30 хвилин став свідком ДТП, коли їхав зі сторони вулиці Некрасова та повертав в сторону залізничного ринку, він побачив автомобіль 99 моделі, світлого кольору, в якому їхали двоє чоловіків та жінка, який рухався зі сторони барак зі швидкістю 70 км./год., та вирішив призупинитися і пропустити цей автомобіль. В цей момент свідок побачив момент зіткнення автомобіля та велосипедиста, якого від удару з автомобілем підкинуло через машину і він упав, а машина ввійшла в поворот та на узбіччі застрягла колесом у люку. Після удару потерпілий знаходився на тій стороні дороги, на якій зупинився свідок, був живий, лежав на животі обличчям вниз, стогнав та тяжко дихав. На думку свідка потерпілий на велосипеді їхав зі сторони залізничного ринку. З автомобіля, який збив, вийшов водій та жінка, потерпілого не трогали, викликали швидку допомогу. Також, свідок повідомив, що в його присутності обвинуваченому ОСОБА_1 робили тест на стан сп`яніння, він був у нетверезому стані. За участі свідка проводився слідчий експеримент, на якому відтворювали обставини дорожньо-транспортної пригоди та він показував, що бачив, протокол читав та підписував і зауважень у нього не було. Щодо визначення швидкості руху автомобіля обвинуваченого зі свідком не проводили ніяких слідчих дій.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що він був свідком ДТП, яке сталося весною 2019 року на перехресті вулиці Сухий Ізюмець та вулиці Тургенєва в місті Ізюмі. В той день ввечері, близько 20-21 години, свідок був у своєму будинку, почув глухий звук удару, вийшов на вулицю, підійшов до місця зіткнення і побачив вже наслідки. Посеред перехрестя на дорозі лежав потерпілий, який був живий. Велосипед лежав в ярку біля дороги, у нього було пошкоджено переднє колесо та педаль. Автомобіль ВАЗ переднім колесом застряг у люку, який знаходиться на узбіччі, пошкодження на автомобілі свідок не роздивлявся, оскільки на вулиці вже було темно, а освітлення там погане. Крім водія, в автомобілі було ще двоє людей - жінка і чоловік, він сидів у машині, а жінка сильно на всіх кричала. Обвинувачений ОСОБА_1 був у нетверезому стані, кидався на всіх і погрожував, ледве стояв на ногах.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що він їхав на автомобілі 20.04.2019 року по вулиці Некрасова, побачив людину на асфальті та зупинився, на узбіччі стояв автомобіль ВАЗ 2109, на місці події знаходився ОСОБА_1 та інші люди, автомобіль стояв біля повороту ліворуч, чоловік котрий лежав на асфальті був без тями. ОСОБА_1 поводився зі слів свідка неадекватно, вважав, що його не відпускають з місця ДТП.

Досліджено письмові докази, а саме:

Протокол огляду місця ДТП від 20.04.2019 року на перехресті вул. Сухий Ізюмець та вул. Тургєнєва в місті Ізюм з фототаблицею та план-схемою до нього, згідно якого о 21 годині 30 хвилин було оглянуто місце ДТП, яке розташоване на перехресті вул. Сухий Ізюмець та вул. Тургєнєва в місті Ізюм, вид покриття асфальтоване, стан покриття сухе, забруднене, шириною 6,6 м., на проїжджій частині дорожня відмітка відсутня, вільна, дорожній знак 2.1 згідно ПДР, темна пора доби. Даний протокол та схема підписані обвинуваченим без зауважень.

Висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.04.2019 року, згідно якого ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.04.2019 року про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_2 , сірого кольору, 1993 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , знаходиться у користуванні ОСОБА_1 ;

Ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.04.2019 року про накладення арешту на велосипед ТМ «Україна», зеленого кольору, який належить на праві власності ОСОБА_2 ;

Постанова про визнання речовими доказами від 07.06.2019 року автомобіля ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_2 , сірого кольору, 1993 року випуску та велосипеда ТМ «Україна», зеленого кольору;

Висновок експерта від 11.07.2019 року №7/581СЕ-19 з доданими до нього фототаблицями згідно якого:

1.Перед дорожньо-транспортною пригодою робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ-21093».,р.н. НОМЕР_2 знаходилася в працездатному стані.

З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити дане питання в частині того, якщо мались несправності робочої гальмівної системи, то коли вони виникли, не представляється можливим.

2. Перед дорожньо-транспортною пригодою рульове управління автомобіля «ВАЗ-21093», р.н. НОМЕР_2 знаходилося в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на його вихідні параметри.

З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішення даного питання в частині того, якщо мались несправності рульового управління, то коли вони виникли, позбавлено логічного сенсу.

3. Перед дорожньо-транспортною пригодою ходова частина автомобіля «ВАЗ-21093», р.н. НОМЕР_2 знаходилася в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на її вихідні параметри.

З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішення даного питання в частині того, якщо мались несправності ходової частини, то коли вони виникли, позбавлено логічного сенсу.

Висновок експерта від 15.07.2019 року №7/582СЕ-19 з доданими до нього фототаблицями, згідно якого:

1.В момент первинного контакту ліва частина переднього бамперу автомобіля «ВАЗ - 21093» р.н. НОМЕР_2 контактувала з лівою стійкою переднього багажника велосипеду «Україна».

2.В момент первинного контакту передня частина автомобіля ВАЗ-21093» р.н. НОМЕР_2 була звернута до лівого боку переднього колеса велосипеду «Україна».

3.З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Яким був кут між повздовжніми осями автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 з велосипедом ТМ «Україна» під час їх зіткнення?», не представилося можливим.

4.З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «де розташоване місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 з велосипедом ТМ «України», не представилося можливим.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.08.2019 року про ознайомлення з медичною картою стаціонарного хворого №2322/128 на ім`я ОСОБА_2 ;

Опис речей і документів від 13.08.2019 року, згідно якого вилучена медична картка стаціонарного хворого №2322/128 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30 аркушах;

Висновок експерта від 22.08.2019 року №217/ІЗ/19, згідно якого:

На підставі судово-медичної експертизи по матеріалам справи по факту спричинення тілесних ушкоджень внаслідок ДТП гр. ОСОБА_2 , 69 років, беручи до уваги обставини випадка, данні медичної документації, результати рентгенологічних досліджень, приходжу до висновків, що переломи 2-6 ребер зліва, закритий перелом лівої малогомілкової кістки у середній тритині без зміщення, обширне садно лівої половини обличчя утворилися у нього від дії тупих твердих предметів та ударів об них, могли утворитися в умовах ДТП яка мала місце 20.04.2019 року.

По ступеню тяжкості: переломи ребер зліва та перелом лівої малогомілкової кістки це СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесні ушкодження які викликають довгостроковий розлад здоров`я (п. 2.2.1. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗУ від 17.01.1995р.); обширне садно лівої половини обличчя це ЛЕГКІ тілесні ушкодження(п. 2.3.1. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗУ від 17.01.1995р.).

Діагнози: «лівобічний пневмоторакс, плевропульмональний шок» при оцінці ступені тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не прийняті, що не мають клінічного підтвердження;

Протокол проведення слідчого експерименту від 08.11.2019 року та план-схемою до нього, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 розповів та показав, за яких обставин трапилося ДТП, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло.

Протокол проведення слідчого експерименту від 08.11.2019 року та план-схемою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_7 розповів та показав, за яких обставин трапилося ДТП, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло.

Протокол проведення слідчого експерименту від 08.11.2019 року та план-схемою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_1 розповів та показав, за яких обставин трапилося ДТП, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло.

Висновок експерта від 18.12.2019 року №7/1234СЕ-19 згідно якого:

Згідно свідчень свідка ОСОБА_1 з причин, вказаних в дослідницькій частині висновку відповісти на питання, поставлені експерту, не представляється можливим.

Згідно свідчень потерпілого ОСОБА_2 :

1. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.

2. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, у діях водія автомобіля ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП.

3. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці, технічна можливість запобігання ДТП для водія автомобіля ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

4. За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці водій велосипеда «Україна» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

5. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи маються в діях водія велосипеда «Україна» ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою?», з технічної точки зору, не представляється можливим;

Копія водійського посвідчення на і`мя ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ;

Копія полісу №АЕ/5784528 про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.04.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Квитанція приладу «Драгер» про стан сп`яніння від 20.04.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат 2.14 % проміле;

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, який не заперечував провину, потерпілого, свідків, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій згідно ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно працює, вдівець, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, перебуває на обліку в Ізюмському ОМВК, проходив військову службу, не судимий, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно, добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду в розмірі 15000 гривень, про що також свідчать: довідки лікарів, копія військового квитка, характеристика з місця роботи та проживання, вимога щодо судимості та його свідчення, розписки потерпілого ОСОБА_2 .

Згідно висновків органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середні, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до нетяжкого злочину.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 - щире каяття та часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості. вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до нетяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочину у вигляді обмеження волі, ближче до мінімальної санкції частини статті.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, який характеризується позитивно у соціальному статусі та у правовому статусі - відсутні судимості, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити основне покарання з застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає як основні покарання, так і додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує всі обставини справи, зокрема, щире каяття, особу обвинуваченого, відсутність судимості, визнання ним своєї вини, однак обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, порушено одразу три пункти Правил дорожнього руху України, в результаті чого і сталася дорожньо-транспортна пригода і тому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Дослідивши заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з відзивом ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» цивільний позов ОСОБА_2 не визнає повністю, оскільки відсутні правові підстави для задоволення цивільного позову, не було подано заяву про страхове відшкодування та відсутнє право вирішувати у кримінальному провадженні цивільно - правовий спір.

ОСОБА_3 проти задоволення цивільного позову ОСОБА_2 заперечував в повному обсязі, пояснив, що він на момент скоєння ДТП до автомобіля ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_2 ніяк не причетний, даний автомобіль був перепроданий декілька разів за довіреністю.

Захисник заперечив проти цивільного позову, оскільки не доведено заподіяну шкоду, в тому числі моральна шкода не підтверджена жодними доказами, правових підстав для задоволення позову немає.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені cтаттями 23, 1167 ЦК України.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В разі доведеності моральна шкода, як зазначено в статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала.

Встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазнав значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середнього ступеня тяжкості, про існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що в результаті отримання тілесних ушкоджень, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, ОСОБА_2 , заподіяно моральні та душевні травми, пов`язані з перенесеними фізичними стражданнями, а також це потягло зміни, що призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від ОСОБА_2 додаткових зусиль для організації свого життя, судом враховується і похилий вік потерпілого, що зумовлює додаткові умови для відновлення його стану, який був до події ДТП, а тому суд дійшов висновку про доведеність факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди.

При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди опираючись на п. 9 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з вимог розумності, виваженості та справедливості та враховує обставини, викладені вище. Розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 15000,00 грн., яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 8-9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо матеріальної шкоди, то до цивільного позову потерпілим не додано жодних доказів на підтвердження понесення збитків на лікування, вартості пошкодженого велосипеду, доказів щодо звернення до страхової компанії з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, покладення обов`язку відшкодувати шкоду на власника майна, який не є учасником цивільних правовідносин у сфері страхування цивільної відповідальності ОСОБА_1 позивачем не доведено.

З врахуванням вищезазначеного підстави для задоволення позовних вимог до обвинуваченого, ОСОБА_3 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні.

Суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому (позивачу) ОСОБА_2 , що відмова у задоволенні позовних вимог за недоведеністю не позбавляє його права звернутися в порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування завданої матеріальної шкоди. В такому випадку судовий збір не сплачується.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року по справі №623/1634/19 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути ОСОБА_1 та потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76, частиною 1 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 368-370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого за частиною 1 статті 286 КК України, та призначити основне покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - 2 (ДВА) роки.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 2 (ДВА) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судових автотехнічних експертиз №7/581СЕ-19 від 11 липня 2019 року в сумі 1884 гривні 12 копійок, №7/1234СЕ-19 від 18 грудня 2019 року в сумі 1884 гривні 12 копійок, судової транспортно-трасологічної експертизи №7/582СЕ-19 від 15 липня 2019 року в сумі 7065 гривень 45 копійок, всього 10833 гривні 69 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року по справі №623/1634/19, номер провадження №1-кс/623/680/2019, 1-кс/623/1634/19 на автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 1993 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 та на велосипед ТМ «Україна», зеленого кольору.

Речові докази - автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 1993 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 , повернути ОСОБА_1 , велосипед ТМ «Україна», зеленого кольору повернути потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк