Ухвала суду № 98751466, 03.08.2021, Старобільський районний суд Луганської області

03.08.2021

Справа: 431/1663/21

Провадження: 1-м/431/2/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Старобільський районний суд Луганської області

В складі: головуючого - судді Ткач О.В.,

За участю секретаря: Кустової О.О.,

Прокурора: Мозуля І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Старобільська Луганської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, яким засуджено громадянина України ОСОБА_1 , проживаючого в Україні: АДРЕСА_1 для подальшого відбування покарання в Україні,-

В С Т А Н О В И В :

Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Клопотання мотивоване тим, що 04.03.2021 року наказом Міністерства юстиції України № 843/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7,8,12 Розділу ХІІ Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затверджені Міністерством юстиції України від 19.08.2019 року № 2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927(далі Інструкція), та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 17.12.2020 за № 06-144185/20.

ОСОБА_1 засуджено вироком Ростовського обласного суду від 22.04.2019 до покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 228 КК РФ - незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, вчинене у великому розмірі, частиною п`ятою статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) КК Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 15 УФСВП Росії по Ростовській області», кінець відбуття строку покарання -13.10.2028 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вимоги ст. 9 Конституції України, ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статями 606-610 Кримінально процесуального кодексу України, заявник просить визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ростовського обласного суду від 22.04.2019 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню ОСОБА_2 на підставі вказаного вироку суду Російської Федерації.

Представник Міністерства юстиції України згідно заяви просить розглянути клопотання без їх участі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, визначивши остаточно покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали додані до клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 Кримінально процесуального кодексу України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 9.11 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 року, виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення. Держава виконання вироку забезпечує продовження відбування покарання відповідно до законодавства, не погіршуючи становище засудженої особи. За своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинно вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Окрім того, умови передачі засуджених осіб й їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 Кримінально процесуального кодексу України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями статті 610 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Ростовського обласного суду від 22.04.2019 року до покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі за статями:

Ч. 2 ст. 228 КК РФ - за незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, вчинене у великому розмірі;

Ч. 5 ст. 228.1 КК РФ - незаконний збут наркотичних засобів, скоєний за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Ці діяння є також караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Строк покарання ОСОБА_3 вираховується з 22.04.2019 року, зараховано в строк відбування покарання час тримання під вартою з 14.04.2018 року до набрання вироком законної сили з урахуванням положень п. «а» ч. 3.1 ст. 72 КК РФ.

Апеляційною ухвалою від 25.09.2019 року Верховного суду Російської Федерації вирок Ростовського обласного суду від 22.04.2019 року, яким засуджений ОСОБА_1 , залишено без змін.

Згідно довідки від 22.06.2020 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у виправній колонії суворого режиму. Невідбута частина покарання складає 8 років 3 місяці 21 день. Початком строку відбування покарання визначений 14.04.2018 року; кінець строку 13.10.2028 рік.

За відповіддю Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 є громадянином України.

Останнє місце проживання особи вказане: АДРЕСА_1 .

Засуджений ОСОБА_1 згоден на передачу його для відбування покарання в Україні. Кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого був ухвалений вирок стосовно ОСОБА_1 є злочином відповідно до законодавства України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок Російської Федерації, яким він засуджений набрав законної сили, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є кримінальним правопорушенням згідно з законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 й кваліфіковане за ч. 2 ст. 228 КК РФ як: «незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, скоєне у великому розмірі». Такі дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК України, як «незаконне зберігання без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах».

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 й кваліфіковане за ч. 5 ст. 228.1 КК РФ як «незаконний збут наркотичних засобів, скоєний групою осіб за попередньою змовою у великих розмірах». Ці дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як «незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у особливо великих розмірах.

Ч. 3 ст. 69 КК РФ відповідає ч. 1 статті 70 КК України.

Санкцією частини 2 статті 309 КК України передбачено покарання в тому числі й до 3-х років позбавлення волі. Санкцією ч. 2 ст. 228 КК РФ передбачено покарання від 3-х до 10 років позбавлення волі, що є значно суворішим.

Санкцією частини 3 ст. 307 КК України передбачено покарання в тому числі й від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Санкцією ч. 5 статті 228.1 КК РФ передбачено покарання від 15 до 20 років позбавлення волі, що є значно суворішим.

Стаття 64 КК РФ передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено за цей злочин, або дозволяє не застосовувати додаткові види покарання, передбачені в якості обов`язкового.

Аналогічна дія ст. 69 КК України, яка дозволяє призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено, а в тому числі й дозволяє не застосовувати додаткові покарання, передбачені, як обов`язкові.

Таким чином, при призначенні покарання за Кримінальним кодексом України за ч. 3 ст. 307 КК України не доцільно застосовувати конфіскацію майна, що передбачено як обов`язкове покарання.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, зокрема, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Враховуючи вищенаведене, наявність підстав для задоволення клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Керуючись ст.ст. 606, 610 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Ростовського обласного суду від 22.04.2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 62 КК РФ до 4-х років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, 64 КК РФ до 10 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 69 КК РФ остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань до 10 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України.

Відповідальність ОСОБА_1 за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він визнаний винним вироком Ростовського обласного суду Російської Федерації від 22.04.2019 року передбачена положеннями ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів й прекурсорів, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги й прекурсори у великих розмірах. За ч. 3 ст. 307 КК України як незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів й прекурсорів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засобі, психотропні речовини або їх аналоги й прекурсори у особливо великих розмірах.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бутово Старобільського району Луганської області України, громадянина України, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , 2009 року народження, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , засудженим:

За ч. 2 ст. 309 КК України до 3-х років позбавлення волі;

За ч. 3 ст. 307 КК України, з застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України – до 9 років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно вважати засудженим до 9 (дев`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22.04.2019 року. Зарахувати в строк відбування покарання час перебування під вартою з 14.04.2018 року до 25.09.2019 року.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду к протягом семи днів з дня її винесення.

Суддя: Ткач О.В.