Рішення № 98750501, 03.08.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/223/21

№ 2/183/1903/21

03 серпня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просив стягнути з відповідачів штрафні санкції за невиконання зобов`язань з оплати користування приміщеннями у гуртожитку за період з 01 лютого 2020 року по 28 грудня 2020 року у сумі 29104,81 грн.; стягнути з відповідачів інфляційні витрати за невиконання зобов`язань з оплати за користування приміщенням у гуртожитку за період з 01 лютого 2020 року по 28 грудня 2020 року у сумі 2099,77 грн. та 3% річних за період з 01 лютого 2020 року по 28 грудня 2020 року у сумі 1493 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №199/4055/19 від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення плати за проживання задоволено, та вирішено солідарно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати за користування приміщеннями у гуртожитку АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року в розмірі 41636,70 грн. Зазначеним рішенням було встановлено, що у відповідачів виникло зобов`язання вносити плату за проживання, яку було встановлено власником гуртожитку, тобто позивачем. Також рішенням суду встановлено факт невиконання відповідачами зобов`язань з оплати проживання в гуртожитку.

Позивачем 28 червня 2019 року затверджено примірник договору (найму) на тимчасове проживання у гуртожитку в період з 01 серпня 2019 року, встановлена плата за проживання у розмірі 2500 грн. на місяць, та встановлено штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що відповідачі не вносили своєчасно плату за проживання у гуртожитку, з них підлягають стягненню штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки рішенням суду встановлений факт наявності договірних зобов`язань у відповідачів та факт порушення зобов`язань.

Відповідачі позов не визнали, надали відзив у якому просили відмовити у позові, посилаючись на те, що договір про користування приміщенням гуртожитку не укладали, тому передбачені цим договором санкції не можуть бути застосовані. Заборгованість за користування приміщенням гуртожитку, наявність і розмір якої встановлена судовими рішеннями, ними погашена у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні просила у позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №199/4055/19 від 17 грудня 2019 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення плати за проживання задоволено частково, стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість з оплати за користування приміщеннями у гуртожитку АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року у розмірі 41 636 грн. 70 коп., яка складається із: 4 300 грн. - за січень 2019 року, 4600 грн. - за лютий 2019 року, 4600 грн. - за березень 2019 року, 4600 грн. - за квітень 2019 року, 4600 грн. - за травень 2019 року, 4544 грн. 60 коп. - за червень 2019 року, 4532 грн. 40 коп. - за липень 2019 року, 4 927 грн. 80 коп. - за серпень 2019 року, 4 931 грн. 90 коп. - за вересень 2019 року. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення відповідачами здійснено наступні платежі: 29 жовтня 2020 року - 1943,26 гривень; 9 листопада 2020 року - 1500,00 гривень; 25 листопада 2020 року - 2767,63 гривень; 03 грудня 2020 року - 4000,00 гривень. Нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено на суму заборгованості 31425,81 грн. (41636,70 -10210,89). Саме на цю суму здійснено нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Відповідачі з такими доводами не погодилися та зазначили, що погашали заборгованість у більшому розмірі за цим судовим рішенням. Так, з наданої відповідачами копії постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що 02 лютого 2020 року у справі №199/4055/19 видано виконавчий лист про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 41636,70 грн., за яким відкрито виконавче провадження №61305442. Виконавче провадження закінчено 26 лютого 2021 року у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа.

Відповідачами надано квитанції, з яких вбачається, що за виконавчим провадженням №61305442 боржником здійснено наступні платежі:

08 жовтня 2020 року – 3000 грн.;

02 листопада 2020 року – 3000 грн.;

19 листопада 2020 року – 4000 грн.;

30 листопада 2020 року – 4000 грн.;

23 грудня 2020 року – 27939 грн.;

23 грудня 2020 року – 4000 грн. Загальна сума – 45939 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року у справі № 199/691/20 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення плати за проживання та штрафних санкцій - задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за проживання у гуртожитку АДРЕСА_1 – 4975,30 грн. за жовтень 2019 року, 4973,40 грн. за листопад 2019 року, 5000 грн. за грудень 2019 року, 5000 грн. за січень 2020 року, 3660,40 грн. за лютий 2020 року, а всього 23609 грн. 10 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 пеню за період з 01 лютого 2019 року по 31 січня 2020 року у сумі 55630,50 грн., інфляційні витрати за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року у сумі 512,00 грн., 3% річних за період з 01 лютого 2019 року по 31 січня 2020 року в розмірі 915,00 грн., а всього 57057 грн. 50 коп.

Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року.

Позивач зазначає, що кошти за рішенням суду у справі 199/691/20 відповідачами сплачено 29 грудня 2020 року шляхом внесення платежу у розмірі 81473,27 грн. Відповідачі у судовому засіданні зазначили, що дійсно погасили суму заборгованості, проте раніше дати, вказаної позивачем у позовній заяві.

Суд зауважує, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкції, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань зі сплати коштів, стягнутих рішенням суду у справі 199/691/20 позивачем не заявлялись, тому дата погашення заборгованості за цим рішенням не має значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

У типовому договорі, затвердженому позивачем, як власником гуртожитку, передбачено нарахування штрафних санкцій – пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати за проживання (пункт 7.2 Примірного договору) у період з 01 серпня 2019 року по 31 січня 2020 року; у період з 01 травня 2020 року – передбачена пеня у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено та не заперечувалась сторонами, що договір про проживання в гуртожитку між позивачем та відповідачами не укладався.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 10 грудня 2019 № 904/4156/18 (12-117гс19) зазначила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин, яка встановлена судовим рішенням, зумовлює виникнення у відповідачів обов`язок з виплати штрафних санкцій. Така позиція є помилковою та суперечить наведеним положенням законодавства за позиції Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до Примірного Положення про користування гуртожитками, затвердженого Постановою КМУ від 20 червня 2018 р. № 498, користування жилими приміщеннями в гуртожитках, що перебувають у власності, у процесі реалізації прав та виконання обов`язків їх власників здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України, Законів України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та інших актів законодавства.

Згідно п. 11 цього Положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.15 цього Положення особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Так, відповідно до ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

При цьому, наведеними положеннями законодавства не передбачено сплату пені за порушення наймачем строків внесення плати за користування житлом.

З огляду на відсутність обумовленої сторонами чи актами цивільного законодавства відповідальності у вигляді пені та її розмір, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 01 лютого 2020 року по 28 грудня 2020 року суд виходить з наступного.

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності у відповідачів грошових зобов`язань на суму 41636,70 грн. з оплати вартості проживання у гуртожитку встановлено рішенням суду, тому вказана обставина у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки відповідачі у період з 01 лютого 2020 року до 23 грудня 2020 року мали невиконані грошові зобов`язання перед позивачем з оплати вартості проживання у гуртожитку, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

При цьому суд не погоджується з розрахунками позивача, який зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних слід нараховувати на загальну суму грошових зобов`язань у розмірі 41636,70 грн. за період з 01 лютого 2020 року по 28 грудня 2020 року, оскільки згідно наданих суду квитанцій, з жовтня 2020 року відповідачами здійснювалось погашення заборгованості, отже сума зобов`язання зменшилась.

Оскільки позивачем неправильно розраховано суму 3% річних та інфляційних втрат суд вважає за необхідне навести власний розрахунок, який має здійснюватись наступним чином.

1. За період з 01 лютого 2020 року по 08 жовтня 2020 року розмір заборгованості складав 41636,70 грн., отже 3% річних за вказаний період складають: 41636,70 х3% / 100% / 365 х 251 (кількість днів) = 856.62 грн.

Також підлягають нарахуванню інфляційні втрати за вказаний період на підставі розрахунку, який здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ); де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Таким чином, сукупний індекс інфляції становить:

Ic (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) = 1.01500426.

Інфляційне збільшення:

41 636,70 x 1.01500426 - 41 636,70 = 624,73 грн.

IIc (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) = 1.00497896. Отже, інфляційне збільшення суми боргу складає: 41 636,70 x 1.01500426 - 41 636,70 = 624,73 грн.

2.Згідно наданих квитанцій, 08 жовтня 2020 року боржником сплачено 3000 грн. тому до моменту здійснення чергового платежу (02 листопада 2020 року) розмір заборгованості складав 38636,70 грн., тому розмір 3% річних за період з 09 жовтня 2020 року по 02 листопада 2020 року складає: 38 636,70 x 3 % x 25 : 366 : 100 = 79,17 грн.

Інфляційні втрати вказаний період складають: IIc (101,00 : 100) = 1.01000000

Інфляційне збільшення: 38 636,70 x 1.01000000 - 38 636,70 = 386,37 грн..

3. 02 листопада 2020 року боржником сплачено 3000 грн. тому до моменту здійснення чергового платежу (19 листопада 2020 року) розмір заборгованості складав 35636,70 грн., тому розмір 3% річних за період з 03 листопада 2020 року по 19 листопада 2020 року складає: 35 636,70 x 3 % x 17 : 366 : 100 = 49,66 грн.

Інфляційні втрати вказаний період складають: IIc (101,30 : 100) = 1.01300000. Інфляційне збільшення: 35 636,70 x 1.01300000 - 35 636,70 = 463,28 грн.

4. 19 листопада 2020 року боржником сплачено 4000 грн. тому до моменту здійснення чергового платежу (19 листопада 2020 року) розмір заборгованості складав 31636,70 грн., тому розмір 3% річних за період з 20 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року складає: 31 636,70 x 3 % x 11 : 366 : 100 = 28,52 грн.

Інфляційні втрати вказаний період складають: IIc = 1.00000000. Інфляційне збільшення: 31 636,70 x 1.00000000 - 31 636,70 = 0,00 грн.

5. 30 листопада 2020 року боржником сплачено 4000 грн. тому до моменту здійснення чергового платежу (19 листопада 2020 року) розмір заборгованості складав 27636,70 грн., тому розмір 3% річних за період з 01 грудня 2020 року по 22 грудня 2020 року складає: 27 636,70 x 3 % x 22 : 366 : 100= 49,84 грн.

Інфляційні втрати вказаний період складають: IIc (100,90 : 100) = 1.00900000. Інфляційне збільшення: 27 636,70 x 1.00900000 - 27 636,70 = 248,73 грн.

23 грудня 2020 року грошове зобов`язання з оплати вартості проживання у гуртожитку відповідачами виконано, тому підстави нарахування санкцій, передбачених ст.625 ЦК України відсутні.

Враховуючи наведене, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати на загальну суму 1723,11 грн. та 3% річних на загальну суму 1063,81 грн., а разом – 2786,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів у сумі 32697,58 грн., за які сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги на суму 2786,92 грн., що складає 8,52% заявленої суми, з відповідачів слід стягнути 77,36 грн. (по 25 грн.79 коп. з кожного) витрат, понесених позивачем на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інфляційні втрати на загальну суму 1723,11 грн. та 3% річних на загальну суму 1063,81 грн., а разом – 2786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь фізичної особи-прідприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 (двадцять п`ять) грн.79 коп. з кожного

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 04 серпня 2021 року .

Суддя Оладенко О.С.