Рішення № 98749367, 03.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2021Справа № 910/4004/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1», Винницької міської ради

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт»

про стягнення 26750,00 грн,

Представники сторін:

від прокуратури Кузьміна К.Г.

від позивачів не прибули

від ТОВ «Текстиль-Контакт» Головачук В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1» (позивач-1), Винницької міської ради (позивач-2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Текстиль-Контакт» про стягнення 26750,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно збільшив суму договору про закупівлю № 333 від 30.03.2020 на суму ПДВ - 26750,00 грн, в той час коли товар, що був предметом вказаного договору, віднесений до товарів, які звільняються від оподаткування на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з короновірусною хворобою (СОVID -19) від 30.03.2020 № 540-ХІ, який набув чинності 02.04.2020 (далі - Закон № 540). Так, починаючи з 17.03.2020 і до останнього дня місяця, в якому завершується карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, застосовується режим звільнення від оподаткування податку на додатку вартість (далі - ПДВ) до постачання як товарів вітчизняного виробництва, так і тих, що ввезені на митну територію України.

Суд своєю ухвалою від 23.03.2021 відкрив провадження у справі № 910/4004/21, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги у повному обсязі з огляду на таке.

Звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів на митній території України відбулося на підставі окремих нормативно-правових актів (Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню корона вірусної хвороби (СОVID -19)», від 30.03.2020 №540- IX та постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 271 від 08.04.2020), які набрали чинності після укладення між відповідачем та позивачем-1 договору купівлі-продажу № 333 від 30.03.2020, виставлення рахунку та його повною оплатою позивачем-1 платіжним дорученням № 1084 від 30.03.2020.

Крім того у примітках до переліку товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 зазначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» до товарів, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість повинно бути подано повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Проте, повідомлення від Головного управління держпраці у Київській області про введення в обіг засобів індивідуального захисту для ТОВ «Текстиль-Контакт» датовано 31.03.2020.

Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1» та Вінницька міська рада підтримали позовні вимоги та подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.03.2020 комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 333, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити засоби індивідуального захисту на загальну вартість 160500,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 26750,00 грн.

Згідно зі специфікацією № 1 до договору про купівлю-продаж від 30.03.2020 № 333, що є його невід`ємною частиною, предметом договору є закупівля захисних шапочок з екраном-маскою в кількості 400 шт., захисних одноразових комбінезонів з капюшоном р 52-54/172-180 200 шт., захисних комбінезонів з капюшоном р. 56-58/180-188 в кількості 200 шт., одноразових бахіл на зав`язках в кількості 100 шт., одноразових нарукавників в кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 133750,00 грн та нараховано ПДВ на цю суму 26750,00 грн.

30.03.2020 покупець перерахував продавцю 160500,00 грн, в тому числі 26750,00 грн ПДВ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: « 71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України».

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.

З огляду на викладене вказані нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент укладення Договору, передбачали звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на територію України.

Водночас предметом поставки за Договором були товари виготовлені відповідачем на території України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в такій редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року». Вказаний Закон набрав чинності з 02.04.2020 (тобто, після моменту укладення Договору, виставлення рахунку та його повної оплати позивачем-1).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №271 від 08.04.2020 у постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 пункт 1 викладено в такій редакції: « 1. Затвердити перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.». Вказана постанова набрала чинності з 15.04.2020 (тобто, після моменту укладення Договору, виставлення рахунку та його повної оплати позивачем-1).

Крім того відповідне повідомлення Державна служба з питань праці видало 31.03.2020, тобто вже після моменту укладення Договору, виставлення рахунку та його повної оплати позивачем-1.

Згідно з ч. 2 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч. 1 вищевказаної ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що сторони самостійно на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Однак, згідно з положеннями ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду укладений між позивачем та відповідачем Договір був виконаний у повному обсязі (як в частині поставки обумовленого договором товару, так і в частині оплати поставленого товару).

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання відповідача повернути на користь позивача-1 суму ПДВ, яка є складовою частиною ціни Договору та вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що задоволення цього позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Чинним законодавством України не передбачений порядок повернення товариствам-продавцям перерахованих ними до Державного бюджету сум ПДВ за проведені операції з продажу товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, з урахуванням чого задоволення цього позову призведе до покладення на відповідача, як товариство-продавця, обов`язку повернути позивачу спірну суму ПДВ у розмірі 26750,00 грн з власних грошових коштів, чим буде порушено один з основних принципів господарювання, закріплених у ст. 6 Господарського кодексу України, що полягає у забезпеченні рівного захисту державою усіх суб`єктів господарювання.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені статтею 1212 Глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України, зокрема, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо кондикційних відносин, зокрема, але не виключно у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17.

При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2021 по справі № 922/2439/20.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1», Винницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт».

Покласти судові витрати покласти на Вінницьку обласну прокуратуру.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Повний текст рішення складено 02.08.2021

Суддя С. А. Ковтун