Рішення № 98749331, 03.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/9181/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Картпром»

про стягнення 148 421, 59 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофропак Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Картпром» про стягнення 148 421, 59 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач повністю не виконав свої грошові зобов`язання за договором № 37 від 29.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8985/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05 липня 2021 року представник відповідача подав відзив, яким позовні вимоги заперечено повністю.

Представник позивача 12.07.2021 подав до суду відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог до 122 421, 59 грн., яку суд прийняв до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 29.01.2020 укладено договір № 37, за яким позивач зобов`язався поставити відповідачу гофротару, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість.

Пунктом 4.5 договору № 37 від 29.01.2020 передбачено, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару, дата якого вказується у видаткових накладних, складених і підписаних уповноваженими представниками сторін.

Позивач протягом періоду часу 16.02.2021 - 24.02.2021 поставив відповідачу гофротару на суму 158 921, 06 грн., що підтверджується видатковими накладними № 501 від 16.02.2021 на суму 71 165, 04 грн., № 567 від 19.02.2021 на суму 47 763, 02 грн., № 623 від 24.02.2021 на суму 39 993, 00 грн. та товарно-транспортними накладними № Вн-501 від 16.02.2021, № Вн-567 від 19.02.2021, № Вн-623 від 24.02.2021.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 52.20-201 від 12.05.2020 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору № 37 від 29.01.2020 встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на умовах попередньої оплати у розмірі 100 % платежу вартості партії товару.

Твердження відповідача про те, що сторони узгодили інший порядок оплати суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять жодних додаткових угод до договору № 37 від 29.01.2020, у тому числі про зміну порядку розрахунків.

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар по договору № 37 від 29.01.2020 є таким, що настав.

З долучених до матеріалів справи виписки платежів, платіжних доручень № 4857 від 07.06.2021, № 4875 від 14.06.2021 та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар тільки частково, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 99 448, 67 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 99 448, 67 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 892, 11 грн. - штрафу, 5 810, 13 грн. - пені та 1 270, 68 грн. - 3 % річних, нарахованих за період часу з 17.02.2021 по 28.05.2021.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.1 договору № 37 від 29.01.2020 встановлено, що у разі порушення термінів оплати товару відповідно до пункту 3.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У разі порушення відповідачем термінів оплати партії поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості партії товару, оплату за який прострочено (пункт 6.3 договору № 37 від 29.01.2020).

Судом встановлено, що розрахунок пені та штрафу здійснено вірно.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 810, 13 грн., нарахованої за період часу з 17.02.2021 по 28.05.2021, та штрафу у розмірі 15 892, 11 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 270, 68 грн. - 3 % річних, нарахованих за період часу з 17.02.2021 по 28.05.2021.

Згідно частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що часткова оплата основного боргу здійснена відповідачем після подання позову до суду, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Картпром» (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 11А, кімната 904, ідентифікаційний код 38179833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Плюс» (61177, Харківська область, місто Харків, вулиця Залютинська, будинок 4, ідентифікаційний код 43298100) 99 448 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 67 коп. - основного боргу, 15 892 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 11 коп. - штрафу, 5 810 (п`ять тисяч вісімсот десять) грн. 13 коп. - пені, 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 68 коп. - 3 % річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк