Рішення № 98749202, 19.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/73/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2021 Справа № 908/1322/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 21242894)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехсистеми» (69065, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, б. 6, кв. 24, ідентифікаційний код юридичної особи 34910526)

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехсистеми», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди №2020-05-22-1 від 22.05.2020 у розмірі 258 516,00 грн, пеню у розмірі 15 598,81 грн, штраф у розмірі 18 096,12 грн, інфляційні втрати у сумі 19 432,91 грн, проценти річні у сумі 5 386,54 грн.

12.05.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1322/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1322/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №2020-02-22-1 від 22.05.2020 щодо своєчасної сплати орендних платежів на суму 258 516,00 грн. За прострочення виконання зобов`язань позивачем нараховано пеню у розмірі 15 598,81 грн, штраф у розмірі 18 096,12 грн, інфляційні втрати в сумі 19 432,91 грн, 3% річних у розмірі 5 386,54 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2021 про відкриття провадження у справі, яка надіслана на адресу відповідача, останньому запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.

Про отримання ухвали суду від 20.05.2021 відповідачем свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.06.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 19.07.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

22.05.2021 між ТОВ «Електропівденатоммонтаж» - орендодавець та ТОВ «Енерготехсистеми» - орендар укладено договір оренди №2020-05-22-1, за умовами п. 1.1. якого (з врахуванням додаткової угоди №1 від 30.07.2020) орендодавець передає, а орендар приймає в оренду обладнання найменуванням та кількістю відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) на строк: з 25.05.2020 по 30.09.2020 (129 календарних днів). За взаємною згодою сторін можливе дострокове повернення обладнання.

Відповідно до п. 3.1. договору з врахуванням додаткової угоди №1 від 30.07.2020, загальна сума орендної плати становить 258 516,00 грн.

Оплату орендар вносить протягом 5 календарних днів з моменту підписання щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг.

Обладнання прийнято відповідачем за актом приймання-передачі від 25.05.2020.

За період дії договору сторонами підписано акти приймання-передачі:

- від 31.05.2020 на суму 14 028,00 грн,

- від 30.06.2020 на суму 60 120,00 грн,

- від 31.07.2020 на суму 62 124,00 грн,

- від 31.08.2020 на суму 62 124,00 грн,

- від 30.09.2020 на суму 60 120,00 грн, а всього на суму 258 516,00 грн.

Листом №12/0425 від 23.11.2020 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди закінчився 30.09.2020, проте обладнання не повернуто, у зв`язку з чим позивач вимагав повернення обладнання та сплати заборгованості з орендної плати.

Листом №33 від 24.11.2020 відповідач повідомив, що ним здійснюються вся заходи для погашення заборгованості.

04.02.2021 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №12/0047 щодо погашення заборгованості.

У відповіді на претензію №77 від 25.02.2021 відповідач посилався на тимчасову неможливість погасити заборгованість у зв`язку з накладенням арешту на розрахункові рахунки. Також відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати орендних платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 258 516,00 грн задовольняються судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 598,81 грн, штраф у розмірі 18 096,12 грн, інфляційні втрати в сумі 19 432,91 грн, 3% річних у розмірі 5 386,54 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст.625 ЦК України).

У п. 4.2. Договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасного перерахування орендної плати, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожний день прострочення. За прострочення більш ніж 30 календарних днів додатково стягується штраф 3% від розміру заборгованості. У разі несвоєчасного повернення орендарем обладнання, нараховується пеня у розмірі 1% від заставної суми за кожний день прострочення.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним.

Судом перевірено правильність нарахування пені, встановлено, що позивачем при визначенні періодів нарахування пені не враховано шестимісячний обмежувальний строк, при цьому збільшення такого строку договором не передбачено.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 267,96 грн. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат виконано вірно, відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехсистеми» (69065, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, б. 6, кв. 24, ідентифікаційний код юридичної особи 34910526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 21242894) заборгованість за договором оренди №2020-05-22-1 від 22.05.2020 у розмірі 258 516,00 грн (двісті п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 00 коп.), пеню у розмірі 12 267,96 грн (дванадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень 96 коп.), штраф у розмірі 18 096,12 грн (вісімнадцять тисяч дев`яносто шість гривень 12 коп.), інфляційні втрати у сумі 19 432,91 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять дві гривні 91 коп.), проценти річні у сумі 5 386,54 грн (п`ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 54 коп.), судовий збір у розмірі 4 705,50 грн (чотири тисячі сімсот п`ять гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій